Це був один з найкращих моїх співрозмовників для інтерв’ю. Йому було 82, я знайшла його домашній номер телефону – мені сказали, що мобільного він не має. Спитала, де би краще зустрітися, запропонувала підійти туди, де йому було би зручно (зважаючи на поважний вік, як я собі думала). “Та куди? На роботу ж!” І наступного дня ми зустрілися на хімфаці. За ті пів години, що я їхала маршруткою і не була в інтернеті, в укр.політиці відбулися якісь події, і Олег Ельпідефорович, відірвавшись від монітору комп’ютера, мені їх коротко переповів, та ще й проаналізував…
Після підготовки інтерв’ю, надіслала йому текст на вичитку вранці, а сама поїхала в редакцію. Думаю, от доїду – а тоді передзвоню, щоб звернув увагу. Приїжджаю за якихось пів години, відкриваю електронну скриньку, а там уже й відповідь. У вордівському файлі правок небагато, але все чітко: зеленим виділено, що додати, червоним – що пропонує забрати…
Світла пам’ять буковинському інтелектуалу, гарній і щирій людині.
Маріанна АНТОНЮК
