Ім’я знаменитої єврейської актриси Сіді Таль нинішнього року згадується нерідко: нещодавно минуло 110 років від дня її народження. Зокрема Легенда чернівецьких підмостків постала на сцені обласного академічного музично-драматичного театру ім. О.Кобилянської. Спричинився до цього один із родичів артистки. А свого часу на сцену її привів двоюрідний брат …
Родинні зв’язки знаменитості досліджувала авторка серії книг «Євреї Буковини» Софія БЕРЕЗІНА.
Кузен допоміг «створити» Сіді Таль
Чернівчанин Адольф Тефнер відіграв вирішальну роль у долі двоюрідної сестри Сореле Біркенталь (справжнє ім’я зірки), яка стала знаменитою актрисою.
І це не випадково, адже сам Адольф був актором єврейського театру. Народився він у Чернівцах 13 лютого 1908 р. у сім’ї пекаря. Ще в ранньому дитинстві проявив артистичні і музичні здібності. Співав у синагозі разом із кантором і в синагогальному хорі під керівництвом Йосесе Тавтшая. Тавтшай водночас був керівником хору і в театрі Авраама Аксельрода (1858-1925). За рекомендацією Тавтшая Аксельрод запросив Адольфа на дитячі ролі в п’єсах для дорослих. Відтак театр став головною справою життя Тефнера, хоча йому випало «грати» різні ролі не на сценічних підмостках.
Ще юним він влаштувався на роботу у Відні на лікеро-горілчаному заводі, але з театром не розлучався: був дублером і помічником по декораціях у німецькому музичному театрі у віденському районі Леопольдштадт. Відтак був призваний до австрійської армії. Демобілізувавшись, приїхав до Чернівців, грав у єврейській трупі Аксельрода. Одного разу він узяв свою двоюрідну сестру Сореле з собою в театр, що вирішило її долю – дівчинка багато часу проводила за кулісами, стала улюбленицею артистів. Поки театр був на гастролях, Сореле створила «свій театр», де була одночасно авторкою, режисеркою і виконавицею головної ролі. Коли Тефнер повернулся з гастролей, він був вражений творчістю своєї юної кузини і показав її «театр» колегам. Маленькій Сореле запропонували зіграти свою першу роль у справжньому театрі в спектаклі «Сліпа любов» із Сарою Канер в головній ролі.
Згодом Адольф виступав у Польщі, в Бухаресті, де грав у трупі театру «Рокси». У 1927 р. запросив і Сореле на амплуа травесті. Спільно із партнером Леоном Бергером Тефнер керував трупою в Яссах, а згодом разом із Віленською трупою (вона була організована у Вільні (нині – Вільнюс) в 1916 р. як гурток аматорів, що виступали у п’єсах на ідиш) перебрався до Варшави. Гастролював Польщею, Чехословаччиною, Румунією, Англією і Францією. А коли Віленська трупа розпалась, Адольф Тефнер і Натан Брайтман організували свій театр, який у часи Першої світової війни й після неї з великим успіхом гастролював у Південній Африці, де до того не побувала жодна закордонна трупа.
У січні 1930 р. наш земляк, поет, драматург, театральний режисер Яків Штернберг створив у єврейському районі Бухареста – Вакарешти – знаменитый театр-студію БІТС (Букарештер ідише театер-студіе), яка відіграла важливу роль у розвитку модерністських тенденцій сучасного європейського театру. Тут грали Сіді Таль і Адольф Тефнер. А коли через кілька років Штернберг очолив Літний театр Ізбанда і створив трупу оперети в Бухаресті, Тефнер і Сіді Таль стали й тут улюбленцями публіки.
З великим успіхом пройшли гастролі театру в литовських містах – Каунасі, Шяуляї, Клайпеді. Місцеві газети не шкодували компліментів на адресу провідних артистів Камерного театру з Бухареста – художнього ансамблю на чолі з молодою талановитою артисткою Сіді Таль за участю Адольфа Тефнера і під особистим керівництвом відомого режисера Якова Штернберга.
У 1940 р. Адольф Тефнер і Сіді Таль переїхали до Кишинева, працювали в єврейському театрі.
На жаль, про подальшу долю Адольфа Тефнера не вдалося дізнатися. Відомо, що в 1957 році він приїздив до Чернівців, щоби побачитися зі своїми родичами.
Спогади про Сіді Таль зібрав племінник
Свого часу уродженець Омська Давид Гутман – племінник знаменитої артистки (батько Давида Якоб Лейбович і Сіді Лейбівна – рідні брат і сестра) жив у Чернівцях, навчався в чернівецькій середній школі № 6, закінчив музичну школу при Будинку офіцерів по класу акордеона. Згодом, працюючи на Чернівецькому заводі напівпровідників (ВО «Електронмаш»), навчався на вечірньому відділенні загальнотехнічного факультету Чернівецького державного університету, відтак заочно у Львівському політехнічному інституті отримав кваліфікацію інженера-електрика. На «Електронмаші» Давид Гутман пройшов шлях від наладника радіоапаратури, інженера, начальника конструкторського бюро до начальника виробничого комплексу об’єднання.
Минуло вже чимало часу, як він разом із сім’єю виїхав до Німеччини, до столиці землі Баден-Вюртемберг – Штутгарту, де згодом заснував власну фірму, яка поставляла в Україну обладнання для залізниць і аеродромів. У 90-х роках разом із партнерами і співвласниками німецького автобудівельного і авіамоторного концерну BMW провів у Чернівцях кілька доброчинних акцій.
Давид багато зробив для увіковічення пам’яті Сіді Таль і Пінкуса Фалика. Ще 1993 року він видав книгу «Сіді Таль у спогадах сучасників», в якій зібрані спогади про знамениту єврейську актрису і співачку багатьох відомих людей: Леоніда Утьосова, Аркадія Райкина, Дмитра Гнатюка, Валентина Плучека, Едіти П’єхи, Софії Ротару і багатьох інших, а також рецензії на вистави, відгуки у вітчизняній і зарубіжній пресі.
Гутман заснував фонд та премію імені Сіді Таль «За успіхи в галузі розвитку національної культури і зміцнення дружби між народами». Цієї премії свого часу були, зокрема, удостоєні народний артист України Богдан Ступка, композитор Олександр Злотник, сценарист, актор Микола Засєєв-Руденко, а також чернівчани – акордеоніст-віртуоз Ян Табачник, поет, прозаїк, імпресаріо Семен Цидельковський, мистецтвознавець, поет Анатолій Добрянський.
Старожили Чернівців, певно, пригадують концерти пам’яті Сіді Таль у Чернівецькому театрі й філармонії, в яких брали участь Богдан Ступка, Ада Роговцева, Ян Табачник, Василь Зінкевич, Роман Віктюк, Микола Гнатюк, а також за участі провідних буковинських артистів, що їх у різний час організовував Гутман. Зокрема й з нагоди 100-річчя від дня народження зірки. До цієї дати була приурочена книга «Сіді Таль і Фалик у спогадах сучасників» – доповнене видання збірки, укладеної 1993 року.
Два роки тому завдяки Давиду Гутману побачив світ компакт-диск «Sidi Thal in Yiddish» з піснями, комічними, драматичними, сатиричними сценами, монологами і скетчами у виконанні Сіді Таль на ідиші. А цьогоріч він виступив у ролі продюсера вистави «Сіді Таль. Єврейська душа», поставленій на сцені Чернівецького муздрамтеатру ім. О. Кобилянської (авторка сценарію – Неда Неждана, режисерка Людмила Скрипка).
Як істинний продовжувач традицій сім’ї Сіді Таль і Пінкуса Фалика, Давид Гутман не раз допомагав молодим талантам. Про це могла би розповісти нинішня зірка української естради Катерина Бужинська. Почувши одного разу в ресторані голос 14-річної дівчини, він запропонував свою допомогу: сприяв вступу до Чернівецького музучилища ім. С.Воробкевича, зняв її перший кліп і відправив до Києва, і це стало добрим стартом до майбутніх перемог співачки на конкурсах і фестивалях.
Подібна історія трапилася і з львів’янкою Оксаною Мочерад. Нині вона – провідна артистка Львівського національного театру опери і балету ім. С.Крушельницької, лауреатка престижних міждународних музичних конкурсів. Досі Мочерад і Гутман зберігають дружні стосунки.
З початком російсько-української війни Давид Гутман надає допомогу й підтримку українським біженцям. У травні-червні 2022-го він організував у Ройтлінгені громадську організацію «Ukrainisches Haus in Reutlingen. Deutsch-Ukrainischer Verein e.V.», яка допомагає українцям у Німеччині інтегруватися в нові умови і при цьому не втратити українську ідентичність, діючи під девізом «Кілька мостів між старою і новою батьківщиною». Організація пропонує допомогу в забезпеченні житлом, одягом, взуттям, харчами, у працевлаштуванні і влаштуванні дітей в дитсадки, школи, відкриває мовні курси, забезпечує літературою українською мовою, проводить різноманітні культурні заходи. А тим, хто бажає повернутися в Україну, всіляко сприяє.
Отак будуються мости між минулим і сьогоденням.
Підготувала Валентина МАЦЕРУК.
P.S. До 100-річчя від дня народження Сіді Таль у газеті «Версії» була опублікована стаття «Сіді Таль: неосяжний талант тендітної жінки значно більший за «Райкіна в спідниці» https://versii.cv.ua/kultura/sidi-tal-neosyazhnij-talant-tenditnoyi-zhinki-znachno-bil-shij-za-rajkina-v-spidnitsi/18643.html
Як відзначали 105-у річницю Зірки сцени, теж можна прочитати і… побачити у “Версіях” за посиланням:
