Галерея Карінтії (Австрія) презентувала у центрі культури “Вернісаж» виставку робіт Юдіт Лави (Judith Lava) та Кароліни Гайдер (Caroline Heider).
ГАЙДЕР – ЛАВА Quotation Circus (коло цитат, цирк цитат -?..) та LILI goes East (Лілі їде на схід)
Юдіт Лава. Фото з сайту judithlava.com
Юдіт Лава навчалася в академії мистецтв, клас скульптури. Брала участь у виставках в Італії, Швейцарії, Таїланді, Англії, Словенії, Австрії… Живе і працює у Відні.
Кароліна Гайдер. Фото з сайту газети Wiener Zeitung від 04.01.2012
Кароліна Гайдер. Має музичну освіту, вчилася в академії образотворчого мистецтва і фотомистецтва. Живе і працює у Відні.
Завжди цікаво подивитися на твори митців з іншого середовища. Не тільки географічно інших, але й, напевно, і за світосприйняттям, і за міркуваннями…
Зразу вразили різні конструкції, зрозумілі і умовно зрозумілі наближення, декоративні незворушні ляльки, які видавали себе за реальність і дещо удавано насолоджувалися нашим здивуванням…
Навколо розігрувалися та модифікувалися різні, дивні, випадкові, несподівані сцени.
У різних проекціях ми бачили себе, тіні паралельних тіл, рух уяви, площини нісенітниці…
І фотографії Євгена Рубіна окреслювали не що саме, а як саме…
Чи ідентифікувалися ми з персонажами? Не знаю. Адже у цирку буває все. І навіть під музику Йозефа Гайдна.
І ще хочу зауважити, що у культурі з іншого середовища тема фемінізму досить актуальна. Про це говорила і К. Шварц, яка нещодавно приїхала у Чернівці досліджувати творчість Ольги Кобилянської. Я не заперечую, що український рух «Femen» дістав вже всіх і в Європі. І комусь це цікаво.
Тінь, яка завжди ніби чорно-сіра, виявляється буває і інакшою.
І не тільки в житті. Можна власноруч окреслити коло і заховатися в ньому, як у паспорту.
Перед тим вибрати колір паспорту і змішатися з тінню.
Але «ідеальну» картинку можуть скласти, зігнути, спотворити, розправити. І навіть не хрестоматійно.
Бо класика – це інші сюжети, інші дійові особи. І врешті решт – інші виконавці…
Genia Rubin (1906-2001). Fashion photo, 1938. З сайту Biksady Galéria
“Die Dankbare Bukowina”. Олег Любківський.
Книгу Олега Любківського «Die Dankbare Bukowinа» я не відкривала. Зараз у залі вона є експонатом виставки. Ця відкрита книга – моя власна.
Я так і не зрозуміла, чим достеменно різниться хіромантія від хірології, але зустрівши на виставці послідовника (чи майже) графа Луїса Хамона, ми навіть спробували прочитали на відкритій долоні долю Лілі. Потім я подивилася і на свою долоню. Напевно добре, що там є оберігаючий квадрат… Суцільна астрологія…
Про те, що тут відбувається, можна було прочитати з анонсу Heider – Lava на аркуші німецькою мовою. Я не склалася у літак і не полетіла шукати Петра Рихла, адже цей анонс напередодні бачила в Інтернеті. В перекладі.
Та вже вдома із своєї книжної шафи дістала деякі книги, які побачила на поличці на виставці, і поринула в інші світи…
А потім здається навіть і заснула разом із книгою…
