Дніпровський театр «Віримо» цього року в Чернівцях гастролював уже втретє. Вперше це було 2018-го, коли вони приїхали на наш театральний фестиваль «Золоті оплески Буковини» з горінською «Забути Геростата», згодом вони привезли чернівчанам виставу «Однокласники» за п’єсою польського драматурга Тадеуша Слободзянека і казку «Порцеляновий кролик» за повістю американки Кейт ДіКамілло «Дивовижна подорож кролика Едварда». Цього разу глядачам представили «Оргію» Лесі Українки і гоголівський «Портрет». І це були не просто гастролі. «Оргія» – це знакова подія, приурочена 150-річчю Лесі України, це більше, ніж вистава. І слово «проєкт», яке охоплює і постановку, і тур десятьма містами України, і спілкування-обговорення з глядачами порушених авторкою і театром проблем, і роздуми кожного «співучасника» після її перегляду-проживання – затісне для цього явища. Втім, кожному успіху завжди передує ретельна підготовка. А творчому успіху – підготовка самовіддана, захоплена і, мабуть, закохана.
Про підготовку проєкту «Леся Українка: Оргія третього тисячоліття» розмовляємо з виконавчою директоркою Чернівецької ГО «Народна допомога Україна», керівницею соціально-мистецької ініціативи «Чернівецький фортель» Анастасією Берідзе.
На початку жовтня Чернівці мали нагоду познайомитися з проєктом «Оргія», втіленим зусиллями чернівецької ГО «Народна допомога» і Дніпровського театру «Віримо». Розкажіть, будь ласка, про проєкт (і Вашу роль у ньому).
Так, це спільний проєкт національної співпраці, реалізований нашою громадською організацією «Народна допомога Україна» та Дніпровським драматичним молодіжним театром «Віримо!». Проєкт був поданий до конкурсної програми Українського культурного фонду «Знакові події», і після тривалої процедури відбору, у червні цього року ми дізнались про те, що стали одним із переможців та отримали фінансування
Трохи несподіване «амплуа» для ГО «Народна допомога» – організації, яка допомагає людям у складних життєвих ситуаціях. Цей проєкт – допомога творчістю усім? Визнання, що всі – у складній, кризовій ситуації?
Не таке вже й несподіване, насправді. Із 2014 року на платформі організації активно розвивається та зростає культурний проєкт FortelUA, усі події якого, в тому числі і відкриття першого в Чернівцях крафт-хабу, відбуваються саме в площині культурного менеджменту. Та й досвід співпраці із Українським культурним фондом для нас не перший, у 2019 році у партнерстві із ГО «Бізнес центр» ми вже втілили проєкт «Креативний інкубатор Мигово», в якому навчали культурному менеджменту 150 представників культурних та креативних індустрій з усієї України. Але я цілком погоджуюсь, що хороший, справжній театр – це, дійсно, допомога творчістю усім, особлива потрібна саме в ці непевні часи.
Про ідею проєкту: хто був ініціатором, як саме все придумалося? Хто обирав текст для постановки? Чому саме цей текст був обраний? (Чому саме цей театр був обраний – мабуть, і питати не варто?))
У нас (культурних менеджерів та театру) було спільне бажання зробити щось разом, однак озвучили та обговорили ми його наприкінці минулого року. Театр «Віримо!» задумав постановку п’єси Лесі Українки «Оргія», і для них це не перше звернення до творчості авторки, адже саме цей театр був першим українським театром, який поставив п’єсу Л. Українки «Руфін та Прісцілла». Разом, ми вирішили розробити проєкт та подати його до УКФ. Текст для постановки обрав художній керівник та режисер театру, Володимир Євгенович Петренко. І якраз варто писати, чому був обраний саме цей театр – тому, що він талановитий та професійний, а, за моїм переконанням, саме талановиті митці повинні отримувати підтримку, визнання та більші можливості.
Скільки міст побачили проєкт, які це були міста, яке було першим, яке завершило? Чернівці були дев’ятими? Мабуть, для Вас саме Чернівці були особливою точкою в цьому проєкті. Чи виправдало це місто Ваші надії з цим проєктом?
Тур охопив 10 міст України – Дніпро, Запоріжжя, Харків (східний етап), Одеса, Київ, Житомир, Полтава (центральний етап), Івано-Франківськ, Чернівці, Львів (західний). Спочатку ми планували, що завершимо тур у Чернівцях, але через зайнятість сцен у Львові, довелося трохи змінити плани, отже, Чернівці були дев’ятими. Звичайно, зважаючи на те, що цей, досить вагомий та складний проєкт, виконувався чернівецькою громадською організацією, для нас, як для чернівчан, це був особливий пункт туру. Щодо виправданих надій – досить амбівалентні враження. Чернівці стали містом, де ми отримали найбільше відгуків і де відбувся один із найцікавіших форумів після вистави. Ми й досі отримуємо повідомлення захоплених глядачів, і усі вони завершуються проханням організувати триваліші гастролі театру «Віримо!» в Чернівцях. В цьому сенсі, усі виправдання справдились, і ми відчули, що чернівчанам потрібні хороші вистави. На жаль, проєкт та його події майже не зацікавили представників ЗМІ та відповідних органів влади. Це не було неочікуваним, але було сумним.
Що ще, окрім власне вистави, входило в ідею проєкту? Які підсумки інших подій (там були питання до глядачів про те, яку тему порушила б у своїх творах Леся Українка сьогодні… – і яку, на думку більшості?)
Окрім, власне, вистав, проєкт включав проведення форумів – зустрічей глядачів із творчою командою, акторами, художницею-постановницею та режисером. Абсолютно усі форуми були різними, адже глядачі у кожному місті також були різними, але досить активними, насиченими та, сподіваємось, цікавими як для учасників, так і для творців вистави. Діалог із сучасними реципієнтами відбувся, а це було одним із наших важливих завдань. Щодо інтерактивного голосування про те, на яку б тему писала Леся Українка, якщо б жила зараз, ми підбиваємо результати і вже зараз можемо сказати, що в усіх регіонах перемогла тема «політика». Окрім форумів, були створені супутні культурні продукти – відео версія вистави та артбук проєкту.
Чи мав цей тур з проєктом безумовний успіх, а чи були до нього зауваження, запитання, доповнення у глядачів? Чи були дискусії під час обговорень з акторами після вистав?
На мою думку, жодний проєкт не може мати безумовного успіху, принаймні, в моїй практиці такого не ставалось. Однак для нас було важливим втілити усі задуми, усі події в досить обмежені строки, та й ще під загрозою введення «червоних зон». В цьому сенсі нам абсолютно все вдалося. А головне, що в результаті проєкту народилась прекрасна сучасна вистава, яку оцінили та полюбили глядачі в десяти містах України. Так, під час форумів ми мали змогу почути різні точки зору глядачів. Наприклад, запам’яталась глядачка із Києва, яка перед виставою перечитала п’єсу «Оргія» і досить активно запитувала про те, чому фінал вистави вирішено саме таким чином (не буквально так, як написано у Лесі Українки). А взагалі, дискусій із режисером та акторами було багато. Про актуальність вистави на макро- та мікро рівнях. Про ставлення акторів до своїх персонажів. Про фінал п’єси – чи міг би він бути інакшим. І також, про найближчі плани театру та наступні вистави.
Чи досягли ви (як команда проєкту і Ви особисто) тієї мети, яку закладали в проєкт?
Основною метою було наблизити постать Лесі Українки до сучасних глядачів, до молоді засобами театрального мистецтва. Під час туру, ми часто чули від глядачів, що саме це із ними сталося. Отже, дуже важливий крок до досягнення цієї амбітної мети ми зробили. Я ж, особисто, отримала від цієї діяльності надзвичайне задоволення, хоча цей проєкт, як і будь-який великий проєкт, був стресовим та непростим у виконанні.
Чи буде ця вистава жити далі, а чи завершиться разом з проєктом?
Вистава обов’язково буде жити далі, та залишиться, сподіваюсь надовго, в репертуарі театру «Віримо!». Отже, її бачитимуть ще багато глядачів, і це також важливий результат проєкту, який забезпечує його сталість.
Було приємно, легко і дуже цікаво працювати із театром «Віримо!», із талановитими, прекрасними, професійними людьми, якими не можна не захоплюватися. Тому проєкт «Леся Українка: Оргія ІІІ тисячоліття» – це одночасно виклик, велика відповідальність та подарунок долі.
Маріанна Антонюк
