Якщо за часів СРСР Тараса Шевченка сприймали майже виключно як «революційного демократа» чи «пророка у смушевій шапці», то нинішнє молоде покоління більше цікавить його особисте життя й шлях до успіху, тобто ті аспекти біографії поета, про які раніше не говорили.
Таку думку в ефірі проекту «Історична правда з Вахтангом Кіпіані» висловив старший науковий співробітник Національного музею Тараса Шевченка Олег Магдич.
«Наприклад, нині одна із сфер, яка найбільше цікавить людей – це особисте його життя, така собі «Love story» Шевченка. Йдеться про те, як він жив із жінками, які мав романи, яким було його особисте життя. Тим більше, що раніше про це, як правило, не говорили», – наголосив Магдич. Таким чином, на думку експерта, просто не хотіли порушувати образ «пророка-аскета, який думає лише про те, як врятувати стражденних селян».
«Молоді дуже цікаво також, як навчався Шевченко, вони хочуть знати історію його успіху – як кріпак зміг його досягнути. Адже 1860 року його обрали академіком Імператорської академії мистецтв по класу гравюри. Це вже було певним визнанням», – переконаний Магдич.
Своєю чергою, кандидат філологічних наук Олесь Федорук додав: до того, про що із Шевченкової біографії не згадувалося раніше, можна віднести і його музичний талант. Мовляв, Шевченко був ще й хорошим співаком:
«Він був неймовірним співаком. Коли вони із Костомаровим йшли бульваром, довкола було багато людей. І Шевченко на повний голос почав співати. Усі на нього оглядаються, а він йде й співає. Або ж на Кулішевому весіллі: був світський бал, а Шевченко почав тихенько співати про Морозенка, усі гості затихли – і став співати вже на повні груди. Усі просто заніміли. Навіть Микола Білозерський, який був абсолютно черствою людиною, падає Шевченкові на груди і плаче», – розповів Федорук.
Джерело: zik.ua
