Весна – пора натхнень і… звітів. Ось такий натхненний звіт від студії «Маестро», якою керує відома в Чернівцях художниця Наталія Барановська, отримали нинішнього вівторка, 24 квітня, наші краяни й гості міста у Чернівецькому художньому музеї під назвою «Сила кольору – сила життя».
Шкатулка зі щастям від студії
Дуже влучна назва виставки якнайточніше відображає зміст цього видива-видіння. У житті художник бере силу для творчості – і в кольорі сам набуває сили для життя і дає її людям.
Перше враження, коли заходиш до зали Художнього музею, аж до стелі завішаної картинами студійців Наталі Василівни, – ти потрапила у казку. Так виходить, що на шляху до дорослості – і навіть до успішної – ми встигаємо розгубити оце сонце, квіти, моря й пташок… От і збирають наші радощі діти, творячи з цим сонцем власні світи. Вони ще не бояться, що їх неправильно зрозуміють, вони ще не зашорені канонами обов’язкових знань та умінь. Папір або полотно, гуаш, акрил чи акварель, пензлик такий чи такий – і під рукою юного маестро творяться неймовірні речі. Навіть сувора у своїй точній графічній виразності туш, здається, виграє… барвами радості.
«Будь-яка дитина може вирости в Маестро»
Студія відкрилася 1 вересня 2013 року й учетверте, вже традиційно, звітує перед чернівчанами. Студія «Маестро» – не замкнене коло, склад студійців постійно оновлюється. За час її існування Наталя Барановська нараховує майже 2 сотні учнів, які пройшли через студію. Наталя Василівна навіть не каже «Мої учні», весь час повторює «Наші студійці». І це дуже важливо: підтримуючи особистість і особливість кожної дитини, даючи їй простір для саморозкриття, ще й надавати їй відчуття… захищеності колективом. На це працює все: форма занять, доброзичливість обговорень, співпраця з батьками. Останнє – взагалі «стаття особлива»: мало того, що батьки студійців допомагають в організаційних питаннях, та охочі з них час від часу займаються разом з дітьми.
Студія «Маестро» – не елітний заклад, сюди може прийти будь-яка дитина. Наталя Василівна впевнена, що талантом від Бога наділений кожний малюк, треба лише допомогти цьому талантові проявитися – і тоді з будь-якої дитини виросте Маестро. У якомусь виді творчості. Мимоволі на думку спадає паралель із композитором Дмитром Кабалевським, який вважав, що музичний слух можна розбудити в будь-якій дитині. Більше цього, він довів це, взявши звичайний клас у звичайній, й розвинувши в усіх учнів без винятку музичний слух і навчивши їх співати.
Митець має бути багатогранною особистістю
А ще Наталя Барановська веде своїх студійців світом прекрасного, розповідаючи їм різні сюжети з історії мистецтв, знайомлячи й із мистецтвом сучасним. Юні «маестрята» (здається, цілком дозволений каламбур) не зациклюються лише на малюванні. Час від часу до студії навідуються чернівецькі письменники із своїм живим словом.
За неповні п’ять років існування студії 12 студійців вирішили продовжувати своє існування в творчості професійно. Вони поступили вчитися на архітекторів, живописців, дизайнерів одягу – і навіть дизайнерів навколишнього середовища…
Для самої ж Наталі Василівни головних впливів від роботи зі студійцями – два. Вона вельми щиро вважає, що набула в цих юних талантах учителів у мистецтві для себе самої. А ще – у процесі спілкування з дітьми для неї набула конкретного вмісту раніше абстрактна й не дуже зрозуміла фраза «Чужих дітей не буває». До чужих дітей ставитися як до своїх, давати їм тепло й можливість для розвитку і… бути щасливою разом із ними.
Вже традиційно роботи самої Наталі Барановської експонуються поміж роботами студійців.
Від «щастя» до «контрольної роботи» – що таке участь у виставці
Авторка цього відгуку навмисне прийшла до музею заздалегідь, коли ще дорозвішували картини й доліплювали етикетки з іменами авторів. Діти приходили по одному- двоє, було дуже зручно спілкуватися з кожним поодинці. Загальне відчуття – велика відкритість цих дітей до спілкування. Вони охоче представляються, називають свій вік, показують свої роботи, встигають розповісти якусь історію… Найменшій студійці (цього дня її не було на відкритті) – лише 5 рочків. Навіть 7-9-річні вже беруть участь щонайменше у третій виставці.
Велику кількість різних відповідей отримала на запитання «Що для тебе означає участь у виставці?» – показати свої роботи, виставитися разом з друзями, порадувати маму, просто одне слово «щастя» – і «скласти іспити» чи «написати контрольну роботу».
Одна дівчинка із сумом розповіла, що невдовзі їхня родина виїздить із Чернівців і доведеться припинити заняття в студії. Гаряче порадила їй не кидати малювання: це, мовляв, твоє.
Навмисне не наводжу тут імен і назв робіт студійців: пропоную всім охочим самим прийти до музею й подивитися на все це диво самостійно. Беріть дітей та знайомих: комусь сподобається одна робота, комусь інша, але радість від спілкування з роботами студійців «Маестро» гарантую. Адже сила кольору – це сила життя!
Як потрапляють до «Маестро»?
До студії «Маестро» деякі прийшли одразу, й що називається «назавжди». Одна дівчинка розповіла, що побувала в іншій студії на одному занятті, але їй там не сподобалося…
Когось привела мама, в когось мамі порекомендувала студію подруга… Декому з дітей доводиться діставатися до вулиці Комарова навіть з центру міста.
Хоча в самої Наталі Василівни політика така: ніколи не критикувати інші студії та інших керівників. Кожен отримує своїх учнів – і нехай таких закладів буде якомога більше.
Вона щиро зізнається: «Мені здається, що дитина від занять будь-яким мистецтвом повинна отримувати задоволення. А те, що я щаслива від спілкування з дітьми – безсумнівно».
Лариса ХОМИЧ, «Версії»
