Євген Удін. Миколаївська церква, м. Чернівці. Із серії «Буковина – світку наш». 1973 р., папір, маркери |
Євген Удін. Вид на церкви Св. Миколая та церкву Успіння Пресвятої Богородиці, м. Чернівці. 1974 р., папір, маркери |
Євген Удін. Костел Пречистого Серця Ісуса, м. Чернівці. Із серії «Буковина – світку наш». 1973 р., папір, маркери |
Євген Удін. Костел Бернардинів, м. Жешув (Польща). 1996 р., папір, кольорова автолітографія |
Заслужений художник України Євген Удін народився в Донецьку 1937 року. З дитячих років жив і працював у Чернівцях. Перші художні студії отримав у Івана Холоменюка, пізніше народного художника України (1926-2008). Після закінчення Львівського державного поліграфічного інституту ім. Івана Федорова 1961 року оселився у Тернополі. Творча спадщина відомого митця – це сотні й сотні графічних та олійних творів, проілюстрованих книг і педагогічна діяльність.
Відомого графіка з Тернополя називають співцем міст. У його творчому арсеналі численні міські пейзажі України та зарубіжжя. Працюючи у станковій графіці, Євген Удін надає перевагу архітектурним мотивам.
Урбаністика Чернівців
Однією з цікавих тем раннього творчого періоду Євгена Удіна є чернівецькі міські краєвиди. Адже з Чернівцями його ріднять роки дитинства та юності, а також значна кількість пізніших урбаністичних пейзажів. Любов Євгена Тимофійовича до міського пейзажу була й залишається всеосяжною. Це яскраво проявилося у Чернівцях, де він своїм швидким олівцем робив безліч замальовок вулиць, окремих будинків, міських масивів і працював над зображеннями міських панорам. Чернівецька серія творів у його творчому доробку є справжнім літописом архітектури міста. А чудові жанрові сценки на вулицях, у скверах і парках Чернівців залишаються жвавою та емоційною оповіддю про містян і місто півстолітньої давності (1960-70-х років). Значна кількість урбаністичних пейзажів склали чималий розділ у мистецькому виданні «Чернівці. Czernowitz» (С. Осачук, Т. Дугаєва. 2017 рік).
У мистецькому активі художника маємо численні серії із зображеннями храмів, які в роботах Є. Удіна органічно сприймаються як невід’ємна частина міського ландшафту. Серед графічних альбомів із зображеннями храмової архітектури багатьох міст з особливим інтересом сприймаються композиції з видами Чернівців і польського Жешува. Саме така паралель дозволяє виокремити найбільш яскраві пластичні підходи митця у роботі над видами цих двох центральних міст Буковини та Підкарпаття.
З-поміж чернівецьких сакральних споруд вирізняється малюнок Євгена Удіна із зображенням дерев’яної Миколаївської церкви, зведеної 1607 року. У чудовому стародавньому храмі буковинської школи народного зодчества знайшла своє втілення українська дерев’яна храмова архітектура. Цей історичний малюнок митець створив 1973 року, і це практично найбільш раннє зображення чернівецької святині в радянський період. Архітектурну пластику стародавньої споруди художник-графік передає кількома точними й виразними лініями, окреслюючи її характерні форми. На малюнку церква навіть у такому занедбаному вигляді й з недоречно побіленими зрубами не втратила своїх унікальних затишних обрисів. Зображення, виконане кольоровими маркерами, з часом стало історичним. Після пожежі 1992 року, яка на дві третини знищила прадавню церківку, її було відновлено. Нині вона діюча, та виглядає вже зовсім не так, як раніше.
Зображення улюбленої чернівчанами дерев’яної пам’ятки бачимо й на іншому малюнку Є. Удіна, 1974 року, який має прикметну особливість. Автор відтворив міську панораму, знайшовши точку, з якої проглядаються на одній лінії одразу три чернівецькі храми: дерев’яний хатнього типу та два собори на вулиці Руській – Святого Миколая з «крученими» банями та Успіння Пресвятої Богородиці. Завдяки рухливій, чуттєвій і напрочуд точній лінії, їхнє зображення є прозорим, повітряно-легким і невагомим. Саме так перо маркера в руці Євгена Удіна виводить мереживні примхливі лінії, які в чарівний спосіб складаються у пленерний архітектурний малюнок. Ця рідкісна композиція уособлює характерний і динамічний образ міста.
Про імпресіоністичну графіку
Особливістю почерку Удіна є його вміння пильним оком побачити й відтінити найтонші, ледь уловимі ознаки міського краєвиду і конкретної архітектурної споруди. У своїх пленерних замальовках митець надає великої уваги нюансам світлоповітряного середовища. У його творах світло то чітко виявляє форму споруди, то пом’якшує її й подеколи ніби розчиняє. Такі імпресіоністичні прояви у графіці Удіна є надзвичайно привабливими. Саме ця особливість властива чорно-білому малюнку із зображенням костелу Пречистого Серця Ісуса (1973 р.). – унікальної пам’ятки неоготичної архітектури у Чернівцях. Художник дбайливо й виразно вимальовує об’єми та рельєф величної будівлі, артистично утворюючи густою сіткою тонких штрихів оксамитову м’якість та глибину мерехтливого простору. Доречно підкреслити, що в експресивності малюнку якнайкраще проявляються не лише невгамовна енергія й темперамент автора, але й поетичний стан його душі.
Індивідуальність – найбільш цінний актив художника Удіна. Своєрідність його почерку проявилася і в творах, над якими художник працював під час поїздок до польського міста Жешува, яке славиться своїми історичними пам’ятками. Архітектуру головного міста Підкарпаття увиразнює значна кількість храмів, монастирських комплексів, колишніх синагог тощо. Ці культові споруди мають багату історію і представляють різні архітектурні стилі: від готики, епохи пізнього Відродження до проявів модернізму.
Захопливі мандрівки Євгена Удіна в 1995-99 роках до Жешува завершилися створенням кількох серій кольорових автолітографій та малюнків. Ці твори передають враження автора від величі й краси костелів Святої Трійці, Найсвятішого Серця Христового, Воздвиження Чесного Хреста й багатьох інших. Графічні аркуші знайомлять із різноманітними архітектурними формами, в яких побудовані жешувські собори: з елементами сецесії у споруді церкви Христа Царя, ознаками неоготичного стилю в костелі Св. Йозефа, класицизму – в храмі Св. Трійці, бароко – в костелі Св. Войцеха та Св. Станіслава тощо.
Роботи, об’єднані в альбом «Костели Жешува», вражають як документальністю зображень, так і образною майстерністю. Однією з найбільш виразних композицій цієї серії є зображення костелу Бернардинів початку XVII століття, відомого також як базиліка Успіння Пресвятої Богородиці монастиря Бернардинів. Перебуваючи під хвилюючим враженням від урочистих форм костелу Бернардинів, художник створив 1996 року кольорову автолітографію. Композиція полонить немеркнучою красою древньої споруди, в архітектурних формах якої яскраво прочитуються риси ренесансу й раннього бароко. В цьому аркуші митець промовисто передає неповторне хвилювання від сивої старовини, гармонійно поєднавши благородні співставлення сіро-зелених напівтонів з рожево-золотавими рефлексами. Він напрочуд проникливо відтворив імпресіоністичну рухливість повітря й тепло сонячних променів, оспівуючи подих вічності. Цим твором художник немов дає відчути чар срібних дзвонів прекрасного ансамблю давніх жешувських костелів.
Серії графічних творів із мотивами релігійної архітектури Чернівців та Жешува є яскравою сторінкою образотворчості Євгена Удіна – митця непересічного таланту й гордості українського образотворчого мистецтва.
Тетяна ДУГАЄВА, мистецтвознавець, член Національної спілки художників України
