Наша рідна та упосліджена українська мова?

З радіоприймача час від часу чуємо заклик: «Вивчайте українську мову, слухаючи Суспільне радіомовлення, першу програму Українського радіо».

Не одну годину на добу я слухаю Українське радіо ще від минулого тисячоліття. Поточну інформацію отримую переважно завдяки радіо. І чого тільки не почуєш…

І постає питання: чи дійсно можна вдосконалити розмовну мову, слухаючи Українське радіо? Тривалий час, переважно в минулому тисячолітті, було чути того, що ми називаємо суржиком, коли українське мовлення будувалося за законами мови російської. Хоча таке мовлення  ще сяк-так було зрозумілим для пересічного українця. Останніми десятиліттями переважає вже українсько-англійський суржик. Зрозуміти суть виголошеного дикторами радіо й гостями студій інколи буває дуже важко. Адже, коли не розумієш хоча б одне слово, користь від почутого прямує до нуля.

Із залученням почутого з радіоприймача  пропоную «бесіду Параски з Михайлом». Слова, які частенько «носяться» ефіром, виділені великими літерами. Літери, вимовлені з наголосом, позначені жирним шрифтом. Так, фахівці можуть стверджувати, що мова розвивається й слід опановувати нові слова. Я також підтримую таке, коли йдеться про науку, техніку, медицину, електроніку тощо. Проте в інформаційному, побутовому чи суспільному мовленні з успіхом можна вживати українські слова. Для чого потрапляти в залежність від іноземних мов? Є наша українська, зрозуміла, яка повинна бути живою, вишуканою, та не спотвореною. Отже…

 

Михасю, ти з ранку до вечора на роботі, а я кручуся вдома, слухаю радіо. Та не все розумію. Розмовляють ніби й українською, проте буває, що й не второпаю, про що йдеться. Повідомили, приміром, що в Африці відбулися заворушення, але завдяки ВОРКШОПУ вдалося налагодити стосунки з поліцією. Що то за чудо – ВОРКШОП? У Дубаї відкрили басейн для ДАЙВІНГУ; то мабуть для самогубців, бо глибина там 60 м.

Парасю, і я не все розумію, що говорять в нашій фірмі. Мій колега згадав, що не може дивитися телевізор, бо там показують дуже сумні МЕСЕДЖІ, які пригнічують його. Краще б слухав радіо.

Михасю, колись радіопередачі були іншими. Ти пам’ятаєш, як у нас удома була «радіоточка»?  Після якоїсь бурі дерева попадали, порвали дроти і «радіоточка» замовкла назавжди. Але діти купили нам радіоприймач, і ми тішимося. Проте й з ефірним мовленням бувають проблеми, особливо після збурень на Сонці, під час магнітних збурень.  «Пропадають» окремі слова і речення сприймаються, як якась дурниця. От чую про «…доставку кур’єром купленого в … ЛАЙНІ … товару». А ти, Михасю, можеш собі уявити, що  «… якісь послуги надають в … ЛАЙНІ …», або, що «… діти в … ЛАЙНІ бавилися космічними перегонами»? Жаль мені тих дітей. Але і ЛАЙНО якесь дивне, кажуть то в ОН ЛАЙНІ, а то в ОФ ЛАЙНІ. Чудо, та й годі.

Парасю, то добре, що про дітей дбають. Нещодавно почув, що дорослі міркують, як зробити такий КОНТЕНТ, який був би популярним серед дітей. А ще чув, що планують створити «фільм про новий український ФОЛЬК». Це, може, про щось смачненьке? Та чому його так обізвали?

Михасю, а ти чув, що у Києві є ТАТО ХАБ? Що то за гоноровий тато, якого приховують за ініціалами ХАБ?

– Парасю, а я чув, що в Україні є вже десять таких ХАБІВ. Цікаво, як їх розрізняють?

– Михасю, мабуть, ми вже дуже відстали від сучасного життя. От поясни мені, що може робити МЕНТОРКА ПРОЄКТУ КІНОТРЕНДУ в студії радіомовлення? Іншого разу дикторка захоплено розповідає, що передачу ведуть НАЖИВО; а що, мерці в них також здатні про щось розповідати?

Парасю, а я чув, що запровадили ДРЕСКОД для глядачів у деяких театрах м. Одеси. А потім і наш директор почав обговорювати, чи не завести на фірмі ДРЕСКОД? Чим це може нам загрожувати? Адже кажуть, що костюм одягають тоді, коли на роботі строгий ДРЕСКОД…

–Михасю, я зрозуміла, що одягатися треба модно і завжди бути в ТРЕНДІ, проте не сказали, що вдягати в ТРЕНДІ? Хоча наголосили, що не завжди можна вдягатися у ВІНТАЖ».

Мене тішить те, що не тільки ми не все розуміємо з тих висловлювань. Час від часу диктори радіо звертаються до своїх гостей: «Розкажіть тепер про те, що Ви говорили, зрозумілою мовою». Виявляється, що більшість інформації можна донести зрозумілою сучасною, українською мовою. Мабуть, гості студії хочуть показати, що вони розумні і знають багато іноземних слів. Але нам від цього жодної користі.

– Парасю, я вже слухаю Суспільне радіо із «Сучасним тлумачним  словником української мови» напоготові.  Але навіть там не тлумачать таких слів, як ВОРКШОП, ДАЙВІНГ, МЕСЕДЖ, МЕНТОРКА, ДРЕСКОД, ХАБ чи вже згадане ЛАЙНО та інші.

– Михасю, то все, мабуть, якісь іноземні слова. Та ми вчили у школі та й в університеті я – німецьку, ти – французьку. Проте дикторів і гостей нашого, Українського радіо, я не розумію. З наших податків працівники радіо отримують заробітну платню і за наші гроші ми не можемо отримати зрозумілий, якісний продукт? Чому багато з тих, хто мовить на всю Україну, не поважають нашу рідну, мелодійну, багату на синоніми, милозвучну, кровну українську мову?

 

Ярема ТЕВТУЛЬ, професор, член НСЖ України

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.