Мистецький детектив: Чернівецька майоліка. Хто її творець?

Свою версію пропонує Тетяна ДУГАЄВА, член Національної Спілки художників України, український мистецтвознавець, яка нині проживає в місті Жешув, Польща.

Архітектурна перлина нашого міста – Художній музей – милує око мистецькою вибагливістю та довершеністю стилю віденської сецесії. (Так на зламі ХІХ-ХХ ст. називалися мистецькі об’єднання у Німеччині та Австрії.) Будинок споруджено 1902 року для Ощадної каси за проектом австрійського архітектора Губерта Гесснера.

Майолікове панно, яким декоровано фасад будинку, вже понад століття приваблює численних туристів і дарує гарний настрій мешканцям Чернівців, які пишаються власним містом. Ця багатофігурна яскрава композиція є алегоричною мистецькою інтерпретацією теми спільності численних провінцій Австро-Угорської імперії, у чиєму колі була і красуня Буковина. (Фото 1)

На жаль, про ім’я автора панно на фасаді ми можемо лише здогадуватися. У численних публікаціях подається прізвище «І. Лано» та ще й додається, що він був французьким художником. Проте є підстави взяти це під сумнів, бо оглядаючи майоліку уважно, можна побачити деякі деталі, що спростовують дане твердження. Адже перша літера імені автора на одній із розписних кахель, з яких утворена композиція, є зовсім не «І», як побутує і переповідається протягом тривалого часу, а «J.». У нижньому краю праворуч чітко позначено латинкою прізвище саме з цим ініціалом. Це по-перше.

Далі, якщо подивитися уважно на прізвище, то видно, що воно повністю не прочитується, бо остання буква в ньому наполовину прикрита архітектурною деталлю – накладною планкою на краю віконного отвору. Отже, читаються ініціал «J.» та лише частина прізвища – «Lan» з фрагментом наступної літери. Саме цей фрагмент четвертої літери букви прізвища і дає поживу для роздумів. Згідно з розміром кахлі, прізвище може складатися з чотирьох літер, але це може бути не тільки літера «О», а й «C» чи «G». (Фото 2)

Нині, коли немає повного документального свідчення про творця композиції та коли його ім’я на фасаді будинку не прочитується, висновок, що автором майоліки є «J. Lano», не може бути беззаперечним.

Дослідницька розвідка з визначення кола художників доби віденської сецесії, які можуть бути причетними до створення нашого майолікового панно, дає мені змогу висловити власні міркування про те, хто ж міг бути автором композиції.

Утім пропонований варіант може існувати лише на правах версії. Доки, зрозуміло, не буде доведений.

З-поміж кількох варіантів написання можливого прізвища – J. Lano, J. Lanc та J. Lang, я обрала останній. Бо лише творче життя художника на ім’я J. Lang співпадає за часом (ранні 1900-і роки) і за стилем (віденська сецесія або ж югендстиль) із датою зведення будівлі Ощадної каси у Чернівцях. Цим художником, який працював і в галузі монументального мистецтва (що суттєво), є австрійський живописець і графік Йозеф Адольф Лянг (Joseph Adolf Lang), який народився і помер у Відні (1873-1936).

Як і архітектор Губерт Гесснер, який лише на два роки був старшим за Лянга, він закінчив Віденську Академію мистецтв. Через кілька років залишив Відень і тривалий час жив у Німеччині – в Дюссельдорфі та Мюнхені.

Відомості про його життя й творчість украй обмежені. Більш-менш відомо про створений ним чудовий плакат виставки «Дюссельдорф. Мистецтво та ландшафтний дизайн.1904», витриманий у стилі віденської сецесії, з колекції Німецького музею плакату в Ессені.

Це те єдине, що легко знаходиться в Інтернеті. Решту інформації віднайдено по крихтах з різних джерел, у яких до розпачу скудно подаються відомості про самого митця. Так, наприклад, у мистецькій енциклопедії

«Allgemeines Kunstler-Lexicon», 1922 року видання, біографія Лянга викладена лише у трьох рядках. Водночас там зазначено, що Йозеф Лянг був не тільки живописцем і графіком, а й автором настінних розписів інтер’єрів універсального магазину Леонарда Тейтца в Дюссельдорфі (1907-1909). Як з’ясувалося, 1943 року під час бомбардування магазин було зруйновано. Нині на цьому місці існує вже відбудований універмаг.

Про інший монументальний твір довідуємося зі щомісячного бюлетеня за 1903 та 1906 роки «Мистецтво: чисте та прикладне мистецтво» («Die Kunst: Monatsheft für freie und angewandte Kunst»), де у розділі «Хроніка» дається повідомлення про кілька творів Йозефа Адольфа Лянга, які за результатами конкурсів отримали премії. Серед них – композиція «Есхіл та Аристофан» для декоративного оформлення фойє театру у Дюссельдорфі. На жаль, і це приміщення зазнало значних втрат 1943 року під час війни. Нині воно значно перебудоване.

Є надія, що збереглися розписи Лянга 1903 року за мотивами теми текстильної індустрії в інтер’єрах комплексу «Кайзер Фрідріх Залу» в місті Мьонхенглядбах (поблизу Дюссельдорфа). Про ці витримані у рамках югендстилю композиції пишуть автори книги «Мьонхенгладбах. Зелене місто на нижньому Рейні» Сабіна Фейєн і Дагмар Гросс.

Завдяки фондам музею Бетховена в Бонні маємо можливість побачити графічний аркуш Йозефа Адольфа Лянга, виконаний у техніці акватинти «Бетховен у хмарах на троні». У цій експресивній композиції автор створив монументальний героїзований образ композитора-титана, який вивершується на високому троні над земним повсякденням. Зображення цього напрочуд цікавого твору Лянга подане на інтернетсторінці музею.

У Нью-Йоркській публічній бібліотеці зберігаються два ескізи плакатів Йозефа Лянга: «Світ шрифту» та «Концерт» з авторським підписом. Репродукції цих творів також можемо побачити на сайті бібліотеки.

Крім того, з каталогів мистецьких аукціонів дізнаємося про ранні живописні твори Йозефа Лянга «Пастушка» і «Таємниця кохання» 1895 року. До цього ж періоду належать і 4 ілюстрації до дитячої книги «Фавіаніс. Роман про Велике переселення народів» Женні Дінбьок-Шульц.

Усе перелічене опосередковано дає мені певні підстави розглядати художника Йозефа Адольфа Лянга як автора чернівецького майолікового панно на правах версії. Хоча і немає прямих вказівок на те, що Лянг працював над проектом оздоблення фасаду будинку у Чернівцях, утім, не виключено, що саме Йозеф Адольф Лянг міг створити ескіз цієї композиції, за яким було виконано майолікове панно на керамічній мануфактурі Жолнаї (Zsolnay ) в угорському місті Печ. Фабричний знак цієї мануфактури ми бачимо на фасаді Художнього музею (на панно внизу праворуч).

Мануфактура успішно працювала і процвітала у пору зведення цієї будівлі і виконувала численні замовлення для архітектурних споруд багатьох міст Європи. Її вироби для декору фасадів і дахів будинків славилися особливою якістю, зокрема, й тим, що витримували низькі зимові температури. Працює ця фабрика і донині.

Версію, що пропонується, можна легко спростувати або прийняти, маючи документальні підтвердження авторства декору фасаду. Відтак, якщо архітектори і спеціалісти з питань збереження пам’яток мистецтва і культури знайдуть спосіб, не завдаючи шкоди будівлі, відкрити фрагмент прізвища художника, що під планкою, з’явиться шанс установити істину.