Чи знайдемотвори видатного художника Буковини Євзебія Ліпецького?
До 125-ліття від дня народження
Рідкісне фото Євзебія Ліпецького. Байройт. 1960-і роки.
Академічний портретист із імпресивним духом
Євзебій Ліпецький увійшов до історії українського образотворчого мистецтва як талановитий живописець, графік, театральний художник, реставратор і педагог. Чільне місце у творчості Ліпецького посідає портретний жанр. Він – автор численних портретів українських письменників, історичних осіб і сучасних для нього діячів культури й мистецтва. Серед них – портрети О.Кобилянської, Ю. Федьковича, Лесі Українки, Т. Шевченка, Л.Кобилиці та інші. Слід наголосити, що у портетних творах Ліпецький творчо поєднував мистецькі засади академічної школи з імпресіоністським підходом до створення образів. Він майстерно передавав психологічний стан, характер та зовнішню подібність портретованих, вільно володіючи різними техніками. Про це свідчать його твори, а також архівні та друковані джерела.
Штрихи біографії: драматична доля творчого доробку
Митець народився 5 червня1889 року в селі Вербівці на Заставнівщині, Буковина. Навчався у Мюнхенській та Віденській академіях мистецтв. Від 1918 понад 20 років жив і працював у Чернівцях. Його творчість і активна громадська діяльність в значній мірі формували та збагачували творчу мистецьку атмосферу міста.
Проте 1940 року, з приходом радянських військ, життя живописця зазнало значних змін. Євзебій Ліпецький залишив рідну землю та знайшов прихисток у таборі втікачів у Німеччині. Наступні 30 років жив у місті Байройті, де помер 1970 року.
Відтак мистецький доробок Євзебія Ліпецького чернівецького періоду та років еміграції спіткала доволі драматична доля. У вирі подій частина з них втрачена чи загублена, а деякі, ймовірно, потрапили до приватних колекцій. Відтак сьогодні більшість полотен і малюнків українського маляра недоступна для нас.
Підпис художника Євзебія Ліпецького
З книги під ред. Д. Квітковського та ін. «Буковина –
її минуле і сучасне». 1956 р., стор. 508
Навіть низька якість поліграфії передає велич творів
Про роботи Євзебія Ліпецького ми дізнаємося з каталогів художніх виставок і репродукцій, надрукованих у різних періодичних виданнях 1920-30-х років. Саме вони зберегли для нас назви й вигляд деяких творів, місце знаходження яких невідоме. У цій ситуації кожне свідоцтво про твори Євзебія Ліпецького є надзвичайно цінним і важливим. Наприклад про портретні зображення чернівецьких художників Володимира Загороднікова, Пауля Верони та Ісідори Константіновічі-Гайн, виконані 1935 року, розмістила чернівецька німецькомовна газета «Czernowitzer Deutsche Tagespost» у числі від 20 березня 1938 року.
Євзебій Ліпецький. Портрети чернівецьких художників Володимира Загороднікова, Пауля Верони та Ісідори Константіновічі-Гайн. 1935 р. Папір, олівець. Місце перебування невідоме
Ці історичні газетні репродукції, попри низьку поліграфічну якість, свідчать про непересічне уміння автора дати точну й яскраву характеристику особистості портретованого, прагнення втілити емоції, відчуття та безпосереднє враження від людини. У сучасних джерелах низку творів Євзебія Ліпецького репродуковано у монографіях Ірини Міщенко «Євзебій Ліпецький. Мистець і особистість» (Чернівці, 2004 р.) та Гайделінде Поллєрус «Владімір Загородніков… Від ікони до графіті» (Грац, 1984 р.).
Табірне життя перетворив на творчість
Після еміграції до Німеччини, де Євзебій Ліпецький протягом років перебував у таборі українських переміщених осіб«Леопольд Касерне» у м. Байройті, художник і далі творчо працював і та брав участь у мистецьких виставках. Згадку про одну з виставок та його участь у ній знаходимо в україномовній газеті «Свобода» (США) за 2 вересня 2011 року (Ярослав Ликтей «Колишні таборовики збирають мистецькі скарби»): «У Байройтському таборі були різьбарі, вишивальниці, митці… Ці люди у несприятливих умовах творили прекрасні речі. За допомогою Міжнародної організації біженців відбулась мистецька виставка, на якій виставляли свої твори Микола Ярошенко, Юрій Кодак, Євсеній (як в оригіналі) Ліпецький. Ця виставка була вельми успішною. Її відвідували не тільки байройтці, але й мешканці інших таборів, навіть американці та німці. Відвідувачі мали можливість купити ці твори».
Винятково цінним свідоцтвом про творчість Є. Ліпецького в еміграції є документи архіву Українського Вільного університету (Мюнхен). З матеріалів фонду «Табори українських переміщених осіб на території Німеччини (1945-1955)» дізнаємося, що в емігрантському таборі у Байройті з «метою забезпечення місцевого обігу кореспонденції було випущено серії марок «Таборової пошти»з портретами українських військових діячів, діячів культури, із зображенням костюмів і сцен українського народного побуту. Кількох митців, серед них і Євзебія Ліпецького, запросили «до виготовлення проектів на значки таборової пошти». (Запрошення від 22.05.1948. Матеріали Українського гуртка філателістів у Байройті). Загалом було 12 випусків.
Громадську позицію зберігав і в таборі
У таборі Євзебій Ліпецький активно займався і українським громадським життям, зокрема, брав участь в Українському комітеті, про що свідчать спомини його сучасників-таборівців. Зворушливий відгук про особистість митця з Чернівців видруковано 5 червня 1958 р. у газеті «Свобода» (правопис оригіналу збережено): «Це людина виняткової чесноти, шляхетної вдачі, жертвенний співгромадянин, який кидав усе та йшов рятувати… Ця людина трималася так гідно, як мало хто з українців потрапить. Високої марки маляр, малював від австрійського цісаря до американського воєнного губернатора Німеччини ген. Кітінґа. Мав великі зв’язки й всі їх віддавав українській спільноті» (Гаврило Гордієнко). Про «шляхетне ім’я проф. Ліпецького» згадує також д-р Василь Палідвор у тій же газеті «Свобода» за 30 липня 1958 р.: «Заслужений передовий діяч і громадянин професор Ліпецький не був звичайним, сірим таборовиком, про котрого пам’ять збереглась тільки в списках таборовиків у таборовій Управі, а був він чільним, передовим у громадському житті табору…».
Писав і цісарів, і генералів, і митрополитів
Шанобливо й промовисто окреслює постать Євзебія Ліпецького його земляк і друг український архітектор та диригент Іван Жуковський (1901, Кіцмань Чернівецької області – 1980, Нью-Йорк, США). У нарисі-прощанні «Помер мистець-маляр Євсевій Ліпецький» (правопис оригіналу збережено) він, зокрема, пише про те, що художник «був передусім портретистом такої високої кляси, що подібного серед українських мистців ледве чи знайти. Про мистецьку оцінку його портретів можемо судити вже хоч би з того, що йому «позували» такі особистості як австрійський цісар Карло, німецький цісар Вільгельм, генерал Гіндербург, чи не всі, його часу, буковинські митрополити й високі достойники та еліта. Він малював також буковинські краєвиди й побутові сцени. Як викладача «гімназії в Чернівцях всі учні й учителі дуже шанували його за лагідну вдачу та батьківський до учнів підхід. …Ліпецький був не тільки мистцем-малярем. Він був не менше знаний як гарячий патріот-українець… Ліпецький був людиною дуже послідовною, людиною надзвичайної доброти серця, спокою та доброзичливості і не знав злоби та інтриг… За це всі люди любили і шанували його». (Газета «Свобода» (США). 1970 р. за 11 липня).
Мала батьківщина пам’ятає
Добру пам’ять про українського митця Євзебія Ліпецького зберігаємо й на його батьківщині. Гордістю музеїв Чернівців є оригінали кількох портретів майстра. Творчість славного буковинського маляра найповніше представлена у Чернівецькому художньому музеї. Тут зберігаються живописний «Портрет дружини» (1910 р.), два пастельних твори – «Дівчина в бузковому» (1919 р.), «Портрет хлопчика» (1910 р.) і ще кілька графічних аркушів. У Краєзнавчому музеї є можливість побачити його акварельний автопортрет (1915 р.) та портрет Ольги Кобилянської (1922 р.).
Звісно, роботи, які експонуються у чернівецьких музеях, далеко не вичерпують значної спадщини митця. Сподівання дізнатися про місце перебування інших творів Євзебія Ліпецького або отримати інформацію про них залишається.
Тетяна ДУГАЄВА, мистецтвознавець, член Національної Cпілки художників України
