Чернівецького журналіста, історика та письменника Юрія Чорнея номінували на здобуття літературно-мистецької премії імені Шолом-Алейхема.
Про це стало відомо після засідання комітету з присудження Премії, який визначив «довгий» список авторів і їхніх творів, допущених Держмистецтв до конкурсного відбору.
Чернівчанина номінували за його документальний роман «Вернон Кресс. Життя під прикриттям», який побачив світ у видавництві «Наш книги» в грудні 2020 року.
У перелік номінантів також потрапили: Юлія Верба – роман в 4 книгах «Одесская сага», ТОВ «Видавництво «Фоліо», 2019-2021; Юрій Скіра – монографія «Покликані: Монахи Студійського Уставу та Голокост», видавництво «Дух і Літера», 2019; Ярослава Стріха – переклад книги Ісаака Башевіса Зінгера «Раб. Шоша», видавництво «Дух і Літера», 2020; Андрій Павлишин – книга есеїв «Нам і надалі загрожує вічність», видавництво «Дух і Літера», 2021; Михайло Міцель – книга «Політика і параноя. КПУ в боротьбі проти «міжнародного сіонізму» (1953-1986). Нариси документованої історії», видавництво «Дух і Літера», 2021; Вано Крюгер – поетична книга «Цебер без дна», видавництво «Люта Справа», 2020 тощо.
Цьогорічний список претендентів на здобуття премії імені Шолом-Алейхема приємно вражає кількістю і різноманітністю текстів! Читати – не перечитати! До «довгого списку», з якого обиратимуть переможця, увійшло стільки відомих авторів, знакових видань провідних українських видавництв, він є настільки представницьким, що один тільки цей факт засвідчує неабияку престижність державної премії імені Шолом-Алейхема, – коментує претендент з Чернівців Юрій Чорней власне номінування на відзнаку. – Навіть потрапити до такої компанії вже неабияка честь для номінанта. А виграти у таких достойних здобувачів, чи програти їм, однаково гідно.
Премія імені Шолом-Алейхема присуджується на конкурсних засадах письменникам, перекладачам, сценаристам, драматургам за кращі літературно-мистецькі твори, які популяризують духовно-культурні надбання українського та єврейського народів, сприяють поширенню позитивного іміджу України в світі. Нагородження відбувається щорічно у березні, до дня народження Шолом-Алейхема.
Повний список висунутих творів дивіться за посиланням:
Державне агентство України з питань мистецтв та мистецької освіти
https://www.facebook.com/StateArtsAgency/photos/a.119486096426025/411776287197003/
КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОКУМЕНТАЛЬНОГО РОМАНУ ЮРІЯ ЧОРНЕЯ «ВЕРНОН КРЕСС. ЖИТТЯ ПІД ПРИКРИТТЯМ»:
Історія колишнього чернівчанина, уродженця австрійського Інсбрука Петера Деманта (1918-2006), життя якого тісно пов’язане з Україною – від років дитинства до депортації з Чернівців – загалом типова для багатьох мешканців Західної України, долі яких відкоригувало трагічне ХХ століття. Незбагненним чином у ній поєдналися такі трагічні сторінки, як сталінські репресії і Голокост.
Після світоглядно знакового першого життя у міжвоєнних, ще європейських Чернівцях, Деманту випала доля скуштувати тюремної баланди у сибірських і колимських спецтаборах для особливо небезпечних (звісно, тільки для сталінської влади) політичних злочинців. А після звільнення, працюючи звичайним вантажником, стати першопрохідцем, «хрещеним батьком» туризму на північному сході Євразії і навіть письменником Верноном Крессом.
Якщо Петера Деманта перед початком радянсько-німецької війни 1941 року разом із ще вісьмома тисячами буковинців депортували з Чернівців до Сибіру, а 1946-го – ув’язнили у таборах на Колимі, то його батька військового лікаря Зиґмунда Деманта, який уникнув радянської депортації, вже румунська влада восени 1941 року спочатку інтернувала до чернівецького гетто, а влітку 1942 року депортувала до трудових таборів Трансністрії, де він загинув.
Це доволі незвичний, але промовистий для історії України випадок: представники однієї чернівецької родини стали жертвами одразу двох тоталітарних режимів – комуністичного сталінського і нацистського гітлерівського, що вкотре доводить їх подібну людиноненависницьку сутність. Усі ці події, як і розповідь про долі багатьох депортованих з Чернівців до Сибіру городян, посіли вагоме місце на сторінках даної книги.
Чимало сторінок книги присвячено «першому життю» Петера Деманта (Вернона Кресса) у Чернівцях – українському місті, його дружбі з українцями в таборі. Саме багатонаціональні Чернівці сформували його світогляд і ставлення до національного питання. Хоча те, за що насправді змагалися українці, Демант дізнався лише в таборі. Час його власного ув’язнення на Колимі збігся із періодом, коли там з’явилося особливо багато зеків-українців. Тому документальне дослідження «Вернон Кресс. Життя під прикриттям» сміливо можна назвати також великою українською книгою про ГУЛАГ.
Табірний друг Петера Деманта Онуфрій Перун, історію життя якого теж відтворено в книзі, швидше за все був пов’язаний з українським підпіллям. Цілком імовірно, що саме Перун відігравав важливу роль в самоорганізації в’язнів й займав один з вищих щаблів у тіньовій табірній ієрархії. І взяв під негласний захист колоритного земляка-чернівчанина, якому таким чином віддячив за лекції з історії світової літератури. Історія цієї дружби українського націоналіста і світоглядного австрійця за колючим дротом радянського табору один з найліричніших і водночас найтрагічніших епізодів книги.
Проживаючи до кінця життя у Москві, де опублікував спогади про табори «Зекамерон ХХ», став одним із найшанованіших членів міжнародного історико-просвітницького правозахисного і благодійного товариства «Меморіал», частим гостем Сахаровського центру, колишній чернівчанин Петер Демант привітав проголошення Україною незалежності у серпні 1991 року, застерігав від спроб відродити сталінізм у Росії.
Розповідь про масштабні події – війни, репресії, політичні катаклізми – з перспективи особистої історії, заснована на щоденниках, спогадах, листах дозволяє поглянути на минуле з нового, несподіваного і незвичного ракурсу. Особисте сприйняття відомих подій, долі реальних осіб раптом стають тим людським виміром світової, вітчизняної і міської історії, який змушує замислитися не тільки над минулим, його впливом на сучасність, але й інакше поглянути на своє власне місце у цьому світі. Ця книга покликана заперечити безликість історії. Це той людський вимір минулого, яким часто нехтують, коли розповідають про масштабні історичні події: голодомори, війни, геноциди…
