До 155-річчя від дня народження унікальної особистості – нашого земляка Миколи Василька, який відіграв значну роль в історії Буковини, Австро-Угорщини та УНР, – у Чернівецькому обласному краєзнавчому музеї відкрилася та діє виставка «Микола Василько: депутат, меценат, патріот».
Там можна ознайомитися з документами та унікальними світлинами з фондової колекції ЧОКМ, що висвітлюють перебіг передвиборчої поїздки М. Василька та інших українських депутатів у жовтні 1909 року до громад сіл Розтоки, Сторонець-Путилів, Довгопілля, Дихтинець, Вижниця.
Прикметно, що, як депутат Австро-Угорського парламенту, Василько попереджав уряд країни про небезпеку москвофільства, який протягується до герцогства Буковина Держдумою Росії.
Народився Микола Василько в родині буковинського магната лицаря Миколи фон Василька старшого (1837—1892) та його другої дружини Євгенії Науман (нім. Eugenia Naumann) 21 березня 1868 року. Його дід — лицар фон Деметрі (нім. Ritter von Demeter; 1796—1878).
Герб родини Васильків.
Васи́льки були знатним буковинським боярським родом руського походження, практично всі представники якого зволощилася (зрумунізувалася) ще в часи Молдавського князівства. До 10 років Микола виховувався вдома під орудою матері в румунсько-німецькому дусі, а 1878 року батьки скерували його до Відня на навчання до престижного закритого навчального закладу Терезіанум. Саме там юний Микола Василько завів знайомства з багатьма однолітками, які пізніше стали впливовими людьми у політиці Австро-Угорської імперії, що допомогло йому в майбутньому вирішувати значні проблеми УНР. Зокрема, встановити дипломатичні стосунки більше, ніж із 20 країнами світу. Адже до березня 1918 року УНР користувалася міжнародною підтримкою Німецької та Австро-Угорської імперій. Та після поразки останніх в Першій світовій війні залишилась без їхньої допомоги.
Румунський, а відтак український громадсько-політичний діяч, професійний дипломат Микола Василько багато зробив для УНР – української держави зі столицею в Києві, яка в 1917—1921 роках контролювала території центральної, східної та південної України. Постала на місці південно-західних губерній Російської імперії, населених переважно українцями[5]. До квітня 1918 року очолювалася Центральною Радою УНР на чолі з Михайлом Грушевським, після грудня 1918 року — Директорією УНР, яка усунула від влади Павла Скоропадського — гетьмана Української Держави. Проголошена УНР 7 листопада 1917 року, після більшовицького жовтневого перевороту, як автономна республіка у складі Російської республіки. А вже 22 січня 1918 року, як пише Вікіпедія, після початку українсько-радянської війни УНР була проголошена незалежною державою
Ось кілька світлин того часу:
Помер Василько від хвороби 2 серпня 1924 р. у Бад-Райхенгалль, Баварія).
Отже, до 21 квітня на буковинців та гостей міста чекає унікальна виставка.
Не прогавте! Свою історію треба знати! Перефразовуючи відомий вислів, хочеться наголосити: не знаєш своєї історії – вивчаєш чужу.
Вл. інф.
