Повернемо калейдоскоп?..

Цікаво поспілкуватися з лауреатом Першої Всеукраїнської трієнале “ART-AKT” Степаном РЯБЧЕНКОМ,  художником і архітектором з Одеси, якого члени журі ще й нагородили особливою відзнакою – «За візуалізацією образу». Окресленим простором мого віртуального інтерв’ю з Степаном стала електронна поштова скринька.

– Пане Степане, Ви належите до молодого покоління художників, покоління першого десятилітті нового тисячоліття. Багато з Ваших картин класифіковані як актуальне мистецтво. А хіба мистецтво буває неактуальним?

– Є два понятті в мистецтві: сучасне мистецтво і актуальне. Сучасним, скоріше всього, можна назвати все, що відбувається/робиться/виробляється в даний момент. Актуальний же художник (contemporary artist) працює насамперед з концепцією, що відповідає сьогоденню, використовує у своїй творчості передові технології і знаходиться в постійному експерименті.

–  Чому Ви надаєте перевагу  – малярству, живопису, графіці, інсталяції, графіті?

– Я активно і наполегливо розвиваю цифрове мистецтво, експериментую з новими медіа і матеріалами, використовую сучасні технології, зокрема, комп’ютерні, за якими бачу перспективу абсолютної якості реалізації замисленого. Для мене  комп’ютер – це засіб самовираження, яким для інших художників є фарба, графічний матеріал, відео чи фото.

– Ваші роботи із серії “Калейдоскоп”  1, “Калейдоскоп”  2 тощо, вочевидь, інтерпретуються одними глядачами багатозначно, іншими –  однозначно. А мене ще дивує таке невиразне визначення жанру –  безпредметне. Але ж асоціативність буває навіть досить предметною. Хіба не так?

– Цикл робіт «Калейдоскоп» – мій перший експеримент в області цифрового мистецтва. Він був створений паралельно з моєю роботою над одним з архітектурних проектів. На той час мені було цікаво працювати з чистими площинами, співвідношенням кольору і визначенням об’єму. Ще одним відкриттям для мене тоді стало поняття  нескінченого розвитку. Калейдоскоп – прилад, який генерує нескінчену кількість орнаментальних варіацій. Цей принцип і став основою даного циклу.

– Ви багато виставляєтесь. І такі роботи, як “Електронний зефір (рожевий і білий”, цикл “Комп’ютерні віруси” – це вплив часу чи випадковий збіг?

– Це вплив часу, це ті теми, які відповідають сьогоденню і це саме те, що і називається актуальним мистецтвом. Цикл «Комп’ютерні віруси» виник одного прекрасного ( чи не прекрасного) дня, коли мій комп’ютер був атакований черговим вірусом через Інтернет. У цю мить виникла ідея:  візуалізувати те, що  кожної секунди нагадує про себе своєю несподіваною і небажаною появою.

– Мають художники кумирів серед художників? І чи є  такий майстер, хто Вам найбільше імпонує?

– Кумирів не маю, але мені подобаються багато художників, що жили в різні часи, працювали в різних напрямках і які  між собою непорівнянні. Мені цікава традиція, а саме період українського бароко, елементи якого я часто використовую у своїх роботах.

– Ваші творчі плани?

– Для початку маю на меті реалізувати вже початі проекти.

Зрештою, я впевнена, що саме так і буде.
Я дякую пану Степану за візуалізацію нашого спілкування.

І мені навіть захотілось помчати до магазину і купити собі калейдоскоп, у якому пересипаються звичайні шматочки скла, які багатократно  віддзеркалюються, створюючи фантастичні візерунки, коли ми рухаємо або обертаємо трубку. І отримати, як у дитинстві,  це радісне і виразне відчуття створення справжнього дива. Нехай і досить крихкого.

А виставка, яка триватиме до 21 жовтня, дійсно, зібрала у багатогранній експозиції прекрасні роботи талановитих і незрівняних майстрів абстрактного мистецтва.

Переглянути фото з експозиції Трієнале можна за посиланням –
Білий образ концептуальної утопії…

Калейдоскоп IX. 2009, папір, цифровий друк

Калейдоскоп VIII. 2009, папір, цифровий друк

Калейдоскоп III. 2009, папір, цифровий друк

©Тетяна СПОРИНІНА, «Версії»