або Що ж за 100 днів народив «молодий реформатор»
Критика опозиційного уряду на адресу віце-прем’єра Сергія Тігіпка щодо проекту Податкового кодексу в редакції Кабінету Міністрів є справедливою та невипадковою, – висловився політичний аналітик Павло Булгак, коментуючи засідання опозиційного Кабміну. За його словами, все пояснюється тим, що Сергій Тігіпко є одним із співавторів документу, який вже викликав неабиякий негативний резонанс у суспільстві та серед експертів.
Новації Податкового Кодексу
«У пояснювальній записці до проекту Податкового кодексу чітко сказано, що Кабінет міністрів розробив його на виконання програми економічних реформ президента Віктора Януковича, та на виконання протоколу наради у віце-прем’єр-міністра України Сергія Тігіпка від 6 травня», – наголосив політолог.
Іншими словами, зауважив Павло Булгак, Сергій Тігіпко є одним із ідеологів і ключових авторів нового Податкового кодексу. Крім того, звертає увагу експерт, сам Тігіпко у нещодавньому інтерв’ю журналу «Кореспондент» назвав ухвалення Податкового кодексу одним із 5-ти своїх головних пріоритетів у роботі на посаді економічного віце-прем’єра.
«Отже й відповідальність за можливі негативні наслідки ухвалення Податкового кодексу для малого та середнього бізнесу, про що сьогодні багато говорять фахівці та опозиційні політики, лежить в тому числі і на Тігіпкові. І суспільство
повинне про це знати», – наголосив політолог.
Віце-спікер Верховної Ради Микола Томенко назвав п’ять новацій Податкового Кодексу, які можуть «перетворити Україну на «поліцейську державу» в гіршому розумінні цього слова»: «По-перше, на додаток до податкової адміністрації та податкової міліції, на чолі цієї поліцейської держави стоятиме нова структура, яка називатиметься «спеціалізована державна податкова інспекція», – сказав він.
Віце-спікер зазначив: якщо проаналізувати плани діяльності цієї структури, то їй надані повноваження мало не такі, що свого часу мали НКВС, методи яких ретельно використовувалися й прославилися у період сталінського режиму. «Якщо, врешті-решт, ця структура з такими повноваженнями залишиться, треба буде присвоїти новій державній податковій інспекції ім’я Лаврентія Берії», – зауважив М.Томенко.
Ще за одну новацію Микола Томенко визначив, що, згідно з Податковим Кодексом, цій структурі й податковим інспекторам, які діятимуть у ній, дозволяється непрямими методами здійснювати податковий контроль. «До непрямих методів віднесені такі речі, як економічний аналіз, спостереження та економічні аналогії для контролю за витратами та доходами платників податків фізичних осіб», – зазначив він.
Третя новація – для здійснення податкового контролю дозволяється проведення опитування платників податків – фізичних осіб, – продовжив М.Томенко.
Четверта – дозволене проведення позапланових виїзних перевірок, виходячи з аналізу податкової інформації. «Податковим інспекторам надається право обстежувати територію, приміщення і майно платників податків», – назвав М.Томенко п’яту новацію.
«Я переконаний, що не лише опозиція, не лише бізнес, а й українське суспільство зробить усе, щоби ці п’ять принципів поліцейської держави разом зі сталінською податковою інспекцією ніколи не були створені», – наголосив Микола Томенко, зауваживши: якщо Президент, уряд і коаліція не підуть на виключення цих норм із Податкового Кодексу, то можна очікувати дуже серйозні акції протесту, спрямовані на недопущення цієї абсурдної ситуації.
Микола Томенко назвав також символічним, що нова влада почала з установлення пам’ятника Йосифу Сталіну у Запоріжжі, «а може закінчити створенням сталінського режиму з усіма його складовими: доносами, перевірками, затриманнями і, звісна річ, хабарами».
Парадокси Тігіпка: слабкий лідер «Сильної України»
І воно було б не дивно, якби все це походило лише від Азарова. Але співавтором податкової горе-реформи є Сергій Тігіпко, і декому в це важко повірити, особливо тим з нас, хто під час виборів наковтався мильних бульбашок політтехнологів Тігіпка, які змогли цьому, без перебільшення, ветерану української політики створити імідж «молодого реформатора».
Позиціонуючи себе як «молодого» політика, він із перервами перебував у вищих ешелонах влади довше за Віктора Януковича, Юлію Тимошенко чи, звичайно, того ж наймолодшого і завжди перспективного Арсенія Яценюка. Загалом це 25 років – разом з посадами, які нинішній віце-прем’єр обіймав ще за Радянського Союзу.
У 80-х Тігіпко займав різні керівні посади у структурах ВЛКСМ. У 90-ті стояв біля витоків першого президентства Леоніда Кучми, будучи консультантом президента з питань грошової політики. Згодом, 97-го, обіймав посаду економічного віце-прем’єра в уряді Павла Лазаренка. Далі, до 99-го року аналогічну посаду обіймав уже в уряді Валерія Пустовойтенка, а згодом працював уже міністром економіки в уряді Віктора Ющенка. Від 2002-го до 2004-й обіймав посаду глави Нацбанку.
При цьому треба віддати належне Сергію Леонідовичу: він у свої 50 перебуває в чудовій фізичній формі, що мабуть і дозволяє виглядати вічно «молодим» політиком.
Однак фізична молодість аж ніяк не стосується політичної. Перебування людини у великій політиці 25 років – нонсенс у Європі та в усьому цивілізованому світі. Адже за таке довге політичне життя людина встигає увібрати в себе з систем, у яких працювала, не лише найкраще, але й найгірше.
Іншими словами, у країнах зі сталою демократією Сергій Тігіпко в очах суспільства й ЗМІ був би, як і всі інші політики з таким списком обіймання десятків посад, кандидатом на вступ до категорії політичних пенсіонерів.
Це лише в Україні, де оновлення еліт роками взагалі практично не відбувається, політик у 50 може на президентських виборах розіграти карту «молодості» й «привабливості» серед виборців-домогосподарок. Що й успішно вдалося Сергію Тігіпкові шляхом, як кажуть політологи, нехитрого набору маркетингових і політичних технологій.
На останніх президентських виборах у країні намалювався попит на зміни й нові обличчя, і виборчий штаб Тігіпка надав людям таке обличчя, заставивши ним бігборди, телебачення і сторінки жіночих глянцевих видань.
(Закінчення у наступному числі)
