«Розримую тебе, між рядків тихо виведу тінню… Бо хронічно втомився марудитись у римах щодня. І хоча в сліпоті став яскравим моїм провидінням – Я тебе розримую, за щастя то буде платня. З мертвих літер тебе почуттям я не дам воскресити. Для живого не ліками слізна солоність дощу. Розримую тебе, на […]