З невідомого про Леона Копельмана: його малюнки та родину

У Чернівецькому художньому музеї 16 травня відкривається виставка до 120-річчя від дня народження Леона Комельмана (1904-1982)

Цьогоріч, 25 травня. виповнюється 120 років від дня народження Леона Копельмана — одного з найбільш відомих чернівецьких митців, чий талант є значним явищем буковинської образотворчості. Про це красномовно свідчить творча спадщина художника — автора кількох сотень творів, які зберігає Чернівецький художній музей.
Прикметно, що творчу біографію митця складають два періоди, які немов належать двом різним авторам.
Його ранній період пов’язаний з експресіонізмом. Графічні серії 1920-30-х років дозволяли говорити про зародження яскравої індивідуальності автора.
Водночас повоєнна творчість члена Спілки радянських художників України Леона Копельмана обмежена рамками мистецтва соцреалізму і свідчить про те, що художнику доводилось враховувати особливості радянської культурної політики. Насамперед підтвердженням цьому стала його тематична газетна графіка на шпальтах обласної газети “Радянська Буковина”, яка мала виразний плакатний характер.
У портретних творах і особливо в автопортретах на зміну роздумів про долю, осмислення змісту життя та образну гостроту прийшли стриманість і поміркованість. Попри очевидний професіоналізм виконання його твори стають більш традиційними і зовсім не нагадують попередній почерк митця з рисами експресіонізму та виразною гостротою інтонацій. Разом з тим важливо звернути увагу на те, що при цьому митець уникав демонстративної героїзації портретованих, яка тоді була на часі.
З властивим художнику професіоналізмом Леон Копельман продовжує писати пейзажі. Ці твори також набувають іншого емоційного забарвлення. Їм притаманна гармонійна, почасти пригашена колірна гама і часом стримане сприйняття довкілля. Чимдалі пейзажі, які написані широким мазком та крупними пласкими кольоровими площинами, вирізняли узагальненість планів без промальовок деталей.
Окреме місце творчості Леона Копельмана 1950-60-х років посідають композиції з інтер’єрами, в яких проявився його талант у досконалому володінні технікою передачі світла, тіні, перспективи, різноманітних фактур тощо. Майстерність і переконливість художника викликає чималий інтерес до цих творів.
А в низці графічних міських пейзажів Копельман залишив нам цінну спадщину урбаністичних мотивів Чернівців.
Отже, саме цими рисами вирізнялися роботи митця, створені у зрілому віці.

Ранній період творчості
А про мистецькі здобутки раннього періоду творчості Леона Копельмана, який припадає на 1920-поч. 40-х років, стало відомо практично лише після відкриття експозиції новоствореного Чернівецького художнього музею 1988 року. Згодом в окремому залі більш широко була представлена серія раніше невідомих графічних композицій митця. Експонувались вони в музеї також і на його персональних виставках 1994 та 2004 років. Ці твори стали в наш час справжнім відкриттям таланту Леона Копельмана як художника-експресіоніста, про що 1932 року “Czernowitzer Allgemeine Zeitung” від 8 жовтня писала: “Кожний з них виконаний енергійно й впевнено і певним чином був революційним проявом”
Дійсно, графіка художника сповнена глибоких роздумів, а також сенсів власного “Я”.
Оглядаючи ксилографії, офорти, лінорити та численні замальовки, стає зрозумілим, що прикметною рисою творчого становлення Леона Копельмана стало зацікавлення формою і промовистим звучанням образів.
Його інтерес до тогочасних мистецьких течій у прагненні образної виразності та повноти вислову привело до освоєння експресіоністичних прийомів створення композицій. Це увиразнило передачу емоційної, часом драматичної гостроти стану душі. Саме цим вирізняються його графічні аркуші серій автопортретів, творів на соціальні та релігійні теми тощо.

Контрасти творчого життєпису
Логіку відчутних контрастів, якими позначений творчий життєпис Леона Копельмана, можна зрозуміти, звертаючись до його біографії. Академічну освіту художника-живописця він отримав, навчаючись у Флорентійській Академії мистецтв (1924-1928). А диплом графіка-дизайнера за фахом “рисунок і каліграфія” — у школі красних мистецтв у Бухаресті (1930-1931).
Роки раннього дитинства Леона Копельмана минали у селі Вовчинець Серетського повіту (с. Старий Вовчинець Чернівецької області). Там він пішов до початкової школи.
З початком Першої Світової війни численні буковинські євреї намагалися рятуватися втечею в інші провінції Австрійської імперії. Кількість біженців збільшилась, коли на Буковину, зокрема, до Чернівців увійшли російські війська.
У численних пунктах допомоги біженцям для дітей були відкриті народні початкові та середні школи. Відтак, 1914 року десятирічний Леон Копельман продовжив навчання у Відні. Спочатку — у німецькій народній школі, яку відкрили для єврейських дітей-біженців Галичини й Буковини при Sophien-Gymnasium (гімназії її Величності Софі Фрідеріки Баварської, матері імператора Франца Йосифа I).
Протягом наступних 1916-1918 років Леон Копельман навчався у віденській гімназії Максиміліана (тепер — Gymnasium Wasagasse).
Навчання закінчив у Чернівцях після війни у Єврейській державній гімназії на площі Австрія (Гіка-Вода), яка пізніше називалась Єврейський державний ліцей, а потім ліцей №3. Серед педагогів цієї гімназії були відомі особистості. Саме вони готували гімназистів для вступу до вищих навчальних закладів. Ці традиції педагогічного колективу ще віддавна закладав головний рабин буковинських євреїв, доктор теології, учений Лазар-Еліас Ігель (1825-1892), який викладав, релігію та філософію і як реформатор, сприяв будівництву чернівецького Темпля.
Отож, Леон Копельман здобув середню освіту високого рівня. За приклад можна згадати й про його навчання у віденській гімназії Максиміліана, яку вважали найкращою серед гімназій Відня. Вона давала можливість познайомитися з класичною культурою, розвивала художні таланти дітей та їхнє прагнення пізнати філософію, історію та світ мистецтва. Її вимоглива атмосфера давала той рівень навчання, який дозволяв вступати до університетів, щоб отримати престижні професії.
У цьому відомому закладі навчалося чимало видатних вчених, письменників і митців. Серед них можна згадати австрійського письменника і драматурга Стефана Цвейга, а також, наприклад, відомих чернівчан: вченого-біохіміка, письменника Ервіна Чаргаффа, поета і прозаїка, журналіста Георга Дроздовського…
Відтак набуття ґрунтовних знань надало можливість двадцятирічному Леону Копельману стати студентом Флорентійської Академії мистецтв, де він навчався від 1924-го по 1928 рік на факультеті живопису у відомого італійського митця Феліче Карени (Felice Carena) (1879 – 1966). Кілька слів про цього митця, який був учителем Копельмана.
Феліче Карена-педагог відомий як засновник художньої школи у Римі 1922 року та викладач Флорентійської Академії мистецтв від 1924 року. У 1933 році здобув академічне звання, а 1936-го був нагороджений орденом Почесного легіону. Його легкий і класичний живопис спрямований був як на міфологічні сюжети, так і на портретні твори, натюрморти та пейзажі. Він також тяжів до постімпресіонізму і символічних інтерпретацій, до гротеску творів німецького експресіонізму. що оновило його живописну мову.

Феліче Карена. Апостоли. 1926 р.

Творчість Феліче Карени й в наші дні має багатьох прихильників. На одній з виставок, яка відбулася 2010 року у Венеції, представлено понад 90 робіт із великих італійських музеїв та приватних колекцій, які відобразили унікальні якості живописця. А 2011 року Галерея сучасного мистецтва в місті Удіне урочисто відкрила виставку “Вшанування Феліче Карени”.
За висловом критиків мистецтва його твори вражають емоційністю та особливим внутрішнім світлом.
Численні альбоми й каталоги виставок творів Феліче Карени, наукові дослідження його творчості, а також публікації репродукцій творів з міжнародних аукціонів дають нам широку можливість детально відтворити особливості творчості художника, який був педагогом чернівчанина Леона Копельмана.
Відомі графічні серії ранніх творів Леона Копельмана, які створені відразу після закінчення академії, викликають прагнення порівняти їх з графікою його професора, а саме з численними замальовками на релігійну тематику Феліче Карени. Зрозуміло, що подібне порівняння є певною мірою умовним.
Оглядаючи ці графічні твори, помічаємо, що якоюсь мірою вони перегукуються як у вирішенні композиційних прийомів, так і в силі виразу драматизму й нелюдського страждання.
Співзвучними є також спільність деяких рис пластики та в ретельній увазі до зображення жестів рук, які передають емоції, зміст, характер зображення та увиразнюють звучання твору. Відчутним це є у серії експресіоністичних графічних аркушів Леона Копельмана з христологічними мотивами.

Феліче Карена. Зняття з хреста. Леон Копельман. Страсті Христові. 1931

Зображення рук у Леона Копельмана, зокрема в його серії автопортретів, відіграє роль самостійної теми твору і образним висловом. Їхня значущість і красномовність є настільки разючою, що нерідко підсилює інтенсивність емоцій людського обличчя і є важливою деталлю не лише портретної характеристики, а й звучанням композиції загалом. У Копельмана, як і в роботах його вчителя, жести рук надають графічним і живописним творам більшої образної та пластичної виразності.

Автопортрет з квіткою на тлі краєвиду. 1927 р.
Портрет старого в окулярах. 1929

Гуцулка. 1964 р.

Знайомство з раніше невідомими портретними роботами Копельмана: Лінійні малюнки. Газетна графіка
Продовжуючи тему графічних творів і ролі графіки у творчості Леона Копельмана доречно звернути увагу на раніше незнані малюнки, створені для газети “Czernowitzer Allgemeine Zeitung” та для кількох інших чернівецьких видань першої половини ХХ століття.
Портретна графіка митця відкриває ще одну грань молодого таланту. Цю рідкісну можливість познайомитись з його малюнками надав чернівецький часопис „Czernowitzer Allgemeine Zeitung”, який був однією з провідних німецькомовних щоденних газет у Чернівцях.
Саме у редакції цієї газети минали перші роки самостійної роботи Копельмана як художника.
Святкове число на день її 25-річного ювілею від 23 грудня 1928 року оформляв Копельман. Титульну сторінку святкового номера прикрашала ювілейна композиція. З цим малюнком наші сучасники познайомились на сторінці альбому “Чернівці. Czernowitz” 2017 року.

Редколегія часопису високо оцінила оформлення номера, виконаного Леоном Копельманом:
В оглядовому тексті читаємо:
“Молодий художник Копельман закінчив Академію живопису у Флоренції.
Для оформлення випуску ми дали йому завдання використати як мотив місто на Пруті — столицю нашого краю Чернівці. Вважаємо, що молодий Копельман чудово впорався із завданням. На титульному аркуші можна побачити зимовий пейзаж Пруту, й рибалку, який вирубав у льоді ополонку. А зі сторони Жучки відкривається вид на місто з трьома визначними пам’ятками: монументальними будівлями резиденції архієпископа, храму та ратуші. Майже всі інші малюнки також походять від того самого художника — 16 портретів членів редколегії та дописувачів, а також 8 портретних зображень чернівецьких мерів”.
У численних натурних малюнках Копельман постає блискучим портретистом, майстром, який з легкістю подає не лише зовнішню подібність портретованого, але й також його настрій і характер.
В “Автопортреті” ми бачимо молодого митця за малюванням. Виразною тонкою лінією він промовисто передає свій стан граничного зосередження та занурення у роботу.

Леон Копельман був вправним малювальником, якому підвладні були як передача портретної подібності, так і вміння створити виразний і настроєвий образ. Показовим у цьому сенсі є портретне зображення громадського діяча, мистецтвознавця, Володимира Залозецького.

Цей портрет супроводжується текстом “Як я працюю. Володимир Залозецький” і відповіддю невтомного мистецтвознавця і критика на запитання про характер його роботи:
«Я не відчуваю, що я коли-небудь справді працював. Можливо, це пов’язано з тим, що я не міг працювати, коли був одержимий ідеєю. Тоді я не помічав, що працював…
Поки рішення не зовсім зрозуміле…, я буду працювати.
Як тільки підходжу до кінця, прощаюся без упорядкування, без прикінцевих фраз…
Як тепер тут».
Кожний з портретів, виконаних Леоном Копельманом, свідчить про те, що автор вправно володіє лінією. Вона виведена ним впевнено і безпомилково точно. Свої лінійні рисунки він не обтяжує зайвими деталями.

Нерідко він виводить лише одну лінію, але в ній — образ, характер, настрій… Так, наприклад, стрімка й легка лінія Копельмана утворює легкий, світлий, узагальнений рисунок у портреті Георга Дроздовського.
Зосередженим, з пильним поглядом зображує художник письменника й перекладача Альфреда Клюга.

Практично в кожному з цих портретів членів редакції переконливо звучить емоційний стан людини, а нерідко й характер.

Меланхолійним і неквапним автор сприймає Йозефа Бреттшнайдера.
Добродушним і усміхненим виглядає Клеменс Квятковський.

Еренкранц і Бріц Альбріх підкреслено занурені у редакційні справи.

Леон Копельман, працюючи у часописі, створив чимало портретів пересічних чернівчан.
Яскраве враження справляє передача психологічного стану старого бездомного містянина в портретній замальовці, виконаного Леоном Копельманом 1929 року.
Його художник зобразив на одній з чернівецьких вулиць. На наївне прохання Копельмана розказати про своє життя Адам сердито вибухнув: «У мене немає життя, і мого життя скоро не буде. Мені нема чого рятувати».

Адам. “Czernowitzer Allgemeine Zeitung” від 24 лютого 1929 р.

24 лютого 1929 року “Czernowitzer Allgemeine Zeitung” надрукувала текст “Троє літніх людей” з портретами, виконаними Леоном Копельманом.

Ті, хто живуть в тіні… Прогулянка нетрями нашого міста.

А “Czernowitzer Morgenblatt”, 6 травня 1928 року надрукувала малюнок Л. Копельмана
„Дитина вулиці, яка жебракує”, в якому прочитується напрочуд трепетний образ.
Робота Леона Копельмана в галузі газетної графіки мала продовження і в подальші роки. У середині 1960-х він працював позаштатним художником у редакції газети «Радянська Буковина». Зрозуміло, що малюнки тих часів відбивають популярну тематику радянської дійсності.

1932 рік — твори Копельмана вперше на виставці «Осінній салон»
Талант Копельмана-графіка цікавив критиків і зачудовував відвідувачів виставок 1930-х років “Осінній салон”.
Про його твори читаємо в часописах тієї пори:
“Лео Копельман — цікава особистість. Його кольори досить сучасні. Малюнки пером, гравюри на дереві свідчать про багатогранність художника. Він … розповідає, яким він є як митець і що він переживає. Він талановита людина” (“Czrnowitzer Morgenblatt”, 1932 р. за 9 жовтня).

„Der Tag” 30. 10 1932 р. відмічала:
„Ви вперше зустрічаєте Лео Копельмана на виставці, і ви вражені талантом, який створює надзвичайно важливі графічні роботи. Вони торкаються глибоких переживань і найбільше дивують”. …„Бичування” та „Зняття з хреста” є найбільш приємним здивуванням. “…Графіка Копельмана вирізняється цікавою інтерпретацією цих класичних мотивів”.
А оглядач газети “Czernowitzer Allgemeine Zeitung” (8 жовтня 1932) підкреслив, що “на цій виставці Лео Копельман йде своїм шляхом. Кожна з експонованих його гравюр на дереві є певним чином революційним проявом, образи звучать творчо, а виконання є енергійним і впевненим”.

Талант Копельмана в галузі промислової графіки (реклама, етикетки, афіші, екслібриси) також збагатив його різноманітну спадщину.
Кілька творів рекламного характеру свідчать про зразкову образну виразність і блискуче володіння технічними прийомами: як манерою узагальнення зображення, так і оповідністю.

Реклама до каталогу книжок. 1937 р.

Творчість Леона Копельмана була напрочуд плідною. Художник невтомно працював протягом життя. Але, як відомо, характер його творчості поступово набував іншого забарвлення.
Є підстави пояснювати це його власними компромісними установками з огляду на радянську реальність заради можливості спокійно працювати.
Також існувала обставина, яка змінила не лише його творче життя, а й приватне. У похилому віці Леон Копельман отримав дуже важкий удар долі.
Про це повідомляла газета “Die Stimme”: “Його дружина Гіна, уроджена Воллох, померла від підступної хвороби. Протягом десятиліть вона була вірним, відданим товаришем, яка часто давала йому дуже цінні життєві поради та добрі напуття у творчості”.

Леон Копельман. Портрет Гіни Германівни. 1971 р. ЧХМ.

Поховання на Єврейському кладовищі. Чернівці. “Гіна Г. Копельман. Незабываемая подруга жена, любимая мамочка. Ушла от нас 20 апреля 1970 г.”.

“Горе вразило Леона Озіасовича дуже сильно. Стан його серця помітно погіршився. Через аритмію та утруднене дихання йому доводилось тижнями бути в ліжку. Але він не втратив мужності жити. Властивий йому оптимістичний погляд на життя давав сили продовжувати справу. “У цей період художник створив понад 50 картин”.

Копельману-художнику стало сили людини, яка вивищується над буденністю і має талант бачити світ об’єктивно, природу сприймати як даровану небом нікому непідвладну гармонію.

Чернівці. Вулиця. 1950-і роки. Осіння зарисовка. 1979

На знак пам’яті про митця, який покинув цей світ 1982 року, чернівецька газета “Die Stimme” від 1 червня 1983 року у публікації “In memoriam. Leon Koppelmann” відгукнулась з виключною теплотою і повагою. Йдеться в ній не лише про творчий і життєвий шлях Леона Копельмана, а розповідається, якого чутливого серця була ця надзвичайно інтелігентна, делікатна і талановита людина: “…Друзі та знайомі захоплювалися не лише художником, а й Копельманом як особистістю. Він давав поради та підтримку багатьом художникам-початківцям.
Він був усім добрим порадником. Його оригінальний гумор, його дотепні короткі вислови та, перш за все, його безкорисливість, готовність допомогти притягували багатьох. Люди з усіх верств суспільства часто відвідували його будинок.
Розмова з ним була особливим досвідом, навіть якщо йшлося про банальні речі. Все це сприяло тому, що всі його поважали та шанували”.

Лист дочки Леона Копельмана з Техасу
1 квітня 1997 року чернівецький часопис “Die Stimme” повідомив про лист, який надійшов до редакції з Техасу від Клавдії Боксінер — дочки Гіни та Леона Копельманів.
(Свого часу вона навчалась у чернівецькій СШ №4 та Чернівецькому університеті. 1992 року вона з чоловіком емігрували з Чернівців до США).

Довідково: За даними 2023 року Клавдія Боксінер Копельман мешкає в місті Форт-Верт, Техас, США. В Америці також проживають її два сини та дочка).

Запис про неї читаємо в документі від 1942 року про склад родини Леона Копельмана.

Декларація від 18 серпня 1942 р.за підписом представника поліції м. Чернівці.
Зміст запису:
“Koppelmann Leon. Cernauti, Str. Pictor Knapp, Nr.7 (тепер вул. П. Чубинського).
Копельман Леон, 38 років, кресляр-графік, диплом; Копельман Ребека, дружина, 38 років, домогосподарка; Клавдія Герміна, дитина, 2 роки; Озіас, батько, 79 років; Альбіна, мати, 68 років, домогосподарка.

На жаль, лист Клавдії Боксінер був відтворений у газеті у скороченому вигляді: “Він був відомим художником, мав кілька особистих виставок та його твори знаходяться в музеях Києва, Москви та Чернівців. Після його смерті у його рідному місті відкрито велику виставку”.
Оглядаючи творчий шлях талановитого чернівецького митця Леона Копельмана, переконуємось, що він був надзвичайно освіченою людиною і талановитим художником. Він змолоду пильно вдивлявся в життя, осягаючи та аналізуючи його духовну сутність і завжди творив у пошуках образних вирішень та пластичного відтворення життєвої гармонії.
Сьогодні з багатою спадщиною графіка і живописця практично в повному обсязі є можливість ознайомитись у Чернівецькому художньому музеї. Твори митця пропонуються для огляду в постійній експозиції та тимчасових виставках, які періодично відкриваються в окремих залах. Науковці музею, чернівчани та гості міста завжди будуть вдячні пані Шарлотті Зільберштейн, вдові художника, яка дбайливо зберегла понад 400 творів та архів Леона Озіасовича Копельмана і в перші роки створення музею передала їх на зберігання і для дослідження.

Леон Копельман. Автопортрет. 1920-і роки
Леон Копельман. Фото А. Стрельнікова.