Сьогодні – перший із трьох прем’єрних показів вистави «Ромео і Джульєтта» у Чернівецькому музично-драматичному театрі.
Відтак прем’єру вистави можна буде побачити 20 і 21 травня. А те, що Шекспірівську трагедію варто подивитися, жодних сумнівів. Фрагмент, який напередодні показали журналістам у театрі, захопив і заінтригував. Принаймні мені особисто «батальні» сцени між двома ворогуючими групами містян Верони – прихильниками сімейства Монтеккі та тих, хто виступає за Капулетті, – одразу чомусь нагадали стосунки між владою та опозицією як у Чернівцях, так і в України загалом. Вибачайте, може це журналістська заточеність, але хіба в основі подій 500-річної давності, які призвели до трагедії – смерті двох люблячих молодих людей, не боротьба за вплив і владу? Ну а проблеми добра і зла, дружби і ненависті, вірності й смерті, кохання і сенсу життя – вічні…
Отож попри те, що Шекспірівській п’єсі півтисячі літ, вона свіжа і сучасна. Тип паче, що її переклад належить перу Юрія Андруховича. Тож і діалоги та повадки героїв нічим не різняться від розмов і поводження сучасних молодих людей. За словами режисерки-постановниці народної артистки Людмили Скрипки, п’єсу у перекладі Андруховича та у виконанні чернівецьких артистів вона намагалася зробити максимально наближеною до сучасників, які живуть у ХХІ столітті.
На знімку: Іван Бутняк, директор – художній керівник театру та Людмила Скрипка, режисерка-постановниця під час брифінгу.
Судячи із побаченого фрагменту, п’єса дійсно звучить дуже сучасно і сприймається не як сльозлива любовна мелодраматична історійка, нав’язана нам іще шкільним викладанням. Зрештою, сама пані Людмила задекларувала дещо інший погляд на п’єсу. «Мені не хотілося ставити просто трагедію», – сказала вона під час пресконференції. Тож на глядача чекає – і це несподівано – багато гумору та комічних ситуацій. Одне слово, все як у житті – з усіма його нюансами, протиріччям, тектонічними суспільними рухами і космосом люблячої людської душі, зібраними в єдиний рушій подій.
Прикметно, що сцени дуелей та бійок відбуваються правдиво, без жодного дисонансу, на професійному рівні. Посприяли цьому, як засвідчила пані Скрипка, консультанти з фехтування та рукопашного бою. До слова, режисерці належить і музичне оформлення вистави, яке визначає емоційну складову сценічного дійства. І вона, ця емоція, буде, повірте, на відповідному рівні. Адже спектакль супроводжує музика відомого сучасного українського композитора і піаніста Майкла Кауфмана-Портникова.
Зрозуміло, що постановка такої п’єси, як «Ромео і Джульєтта», яка, до речі, вперше ставиться на сцені Чернівецького муздраму, хоча сам Шекспір уже неодноразово бував на «гостинах» у чернівецького глядача, для будь-якого нестоличного театру є великим ризиком і сміливістю водночас. Режисерка-постановниця Людмила Скрипка зізналася, що кілька місяців роботи над п’єсою були своєрідним сходження на ешафот. Та вже те, як вона говорила про виставу, блиск і вираз її очей обіцяли нам, глядачам, непересічну подію.
Утім, викликів перед колективом було чимало. Один із багатьох полягав у тому, що «Ромео і Джульєтта» – п’єса, так би мовити, чоловіча, в якій задіяно багато представників сильної статі. Натомість нині багато акторів театру на фронті. Та режисерка-постановниця знайшла вихід і… Ні, мабуть усе казати не варто. Тим паче, краще один раз побачити, ніж сто разів – почути/почитати. Тим паче, що на чернівецьких театралів чекає ще один приємний сюрприз. На сцені з’являться нові обличчя! Ролі головних героїв, як і годиться, дісталися не просто молодим, а ще й новим акторам театру. Андрій Репецький – Ромео – випускник Тернопільського університету акторського факультету. Джульєтта має двох виконавиць. Ярослава Свідерська приїхала з Харківського вишу. Буковинський глядач її вперше побачив нещодавно у виставі «Фаустпатрон», яка пройшла на Сцені-Майстерні Чернівецького муздраму. Мар’яна Тимчишина – випускниця Київського університету культури.
Отож, приходьте на прем’єру! Й усім прихильникам і неприхильникам театрального мистецтва приємного перегляду.
Сподіваюсь, вистава стане непересічною подією у культурному житті Чернівців. Принаймні, вона має, за задумом постановників, змусити глядача замислитися над тим, чи вплинув час на нас, людей, чи змінив?..
Чередарик Людмила, «Версії
