20 лютого відзначаємо День Героїв Небесної Сотні. Він проходить під гаслом «Небесна Сотня – перші герої російсько-української війни»
20 лютого 2014 року в середмісті столиці України силовики, керуючись наказами тодішньої проросійської влади, вбили 48 учасників Революції Гідності. Їх разом з іншими 54 загиблими та смертельно пораненими учасниками мирних протестів упродовж зими 2013–2014 років і п’ятьма активістами Майдану, які загинули навесні 2014 року, обстоюючи демократичні цінності та територіальну цілісність України, назвали Героями Небесної Сотні. Наймолодшому було 19, а найстаршому – 81 рік.
– День Героїв Небесної Сотні – жалобний день, але він не про смерть, а про героїчну боротьбу, самопожертву, готовність українського суспільства захищати державну незалежність України. Саме 20 лютого 2014 року почалася війна, в якій українці потужно захищали свої цінності, а путінський режим руками Януковича намагався підкорити Україну. І ми бачимо прямі паралелі між протистоянням та активною фазою російсько-української війни – застосування зброї проти беззбройних протестувальників тоді і проти цивільного населення під час війни, використання забороненої зброї. Тому ми й говоримо, що Небесна Сотня – то перша когорта вже Небесної Січі.
Насправді подвиг Героїв Небесної Сотні змобілізував суспільство й допоміг підготувати українську армію в 2014 році, допоміг зробити нас сильними інформаційно, духовно, морально – на всіх рівнях, – наголосив Ігор Пошивайло, генеральний директор Національного музею Революції Гідності.
…Чернівчанин Василь Аксенин неодноразово приїздив до столиці на Майдан, щоб підтримати протестувальників. Востаннє вирушив до Києва 18 лютого 2014 року, дізнавшись про загострення протистоянь у середмісті столиці.
Уранці 20 лютого 2014 року війська спецпідрозділу «Беркут», які дві доби вели активні бойові дії проти протестувальників на Майдані Незалежності, почали відступати. Ще о сьомій ранку Василь Аксенин зателефонував дружині та повідомив, що йде у наступ. О 8:55 на тодішній вулиці Інститутській, а нині вже алея Героїв Небесної Сотні, почався етап подій, який отримав назву «перший прорив», але після загибелі кількох мітингувальників о 9:07 люди відступили вниз по Інститутській. Біля Жовтневого палацу знаходився підрозділ спецназівців у чорній формі з жовтими пов’язками. О 9:12 вони взяли під контроль майданчик перед центральним входом до Жовтневого палацу та всю верхню терасу. Потім з’явилися бійці внутрішніх військ, а бійці у чорному однострої відступили. Протестувальники почали наступ на схили, щоб відтіснити силовиків від Жовтневого палацу.
Того ранку Василь Аксенин був одягнений у захисний бронежилет та металеву каску, а тому прикривав побратимів, з якими підіймався вгору до будівлі Жовтневого палацу. Незважаючи на бронежилет, приблизно в 9:16—9:17 отримав важке вогнепальне поранення у черевну порожнину. Куля пошкодила тазостегнову кістку. Побратими підхопили пораненого, поклали його на щит і винесли з-під обстрілу. Важкопораненого Василя було доправлено до 18-ї київської лікарні, а наприкінці лютого його скерували на лікування до польської клініки, де він і помер 12 березня 2014 року від ран. Василю було 52 роки. У нього залишилися дружина Тетяна та двоє синів: Богдан та Юрій
Чернівчанин Олександр Щербанюк активний учасник Євромайдану. Після подій на Майдані 18 лютого, прийняв рішення їхати до Києва. Загинув 20 лютого 2014 року від куль снайпера: перша влучила зліва нижче ребер, друга — в серце. Похорон відбувся 23 лютого в Чернівцях. Попрощатися з героєм прийшли тисячі чернівчан. . Йому було 46 років. У нього залишилася дружина, хвора мама і двоє дітей — син та донька.
Діти Героїв Небесної Сотні Олександра Щербанюка та Василя Аксенина навесні минулого року вступили до лав тероборони.
