Щоби збагатити багатих, увесь народ має озлидніти
Усі ми наївно сподіваємося, що реформа – це на покращення нашого з вами життя. Утім
реформи, якщо можна так назвати те, що відбувається в Україні, проводяться в нас виключно за рахунок бідних верств населення – тобто переважної його частини. Зрештою, назвати все це реформами досить важко, бо йдеться лише про зміну тарифів і цін. А це з часом – і досить не далеким – викине людей на вулицю.
…Оскільки в нас на Буковині мало не в кожній сім’ї хтось перебуває на заробітках за кордоном, люди знають: в інших країнах, зокрема, і в тих, де найбільше українців-заробітчан, теж непереливки – криза. І там здійснюються чималі зміни. Але з дуже великою різницею. Для прикладу, звернімося до Італії, у якій теж нині «штормить». І серед проведених там останнім часом реформ, на думку італійців, вдалих дуже мало. Та все ж пересічні італійці, на відміну від нас, підтримують… підняття цін. Чому? Бо у них зростають ціни не на хліб і молоко, а на нерухомість і землю. В Україні ж і досі немає навіть податку на розкіш. А там, якщо ти маєш один особняк, у якому мешкаєш, то плата за нього доволі нормальна, принаймні, заробленого на неї вистачить. Коли ж володієш двома будинками, за другий сплачуєш на порядок більше. І кожний наступний оподаткувується набагато вище.
Мало того, в Італії практично щодня по телевізору в новинах доповідають народу про те, як уряд знаходить серед мультібагатіїв таких, що приховують від держави податки. На думку італійців, їхнім очильникам удалося практично неможливе: вони отримали від швейцарських банків інформацію про стан рахунків своїх громадян. І оприлюднили їх, вразивши країну. Бо назвали прізвища найвідоміших акторів, спортсменів і політиків – власників мільярдних статків, зароблених у тіні, неофіційно. Ці суми, разом із несплаченими мільйонними податками, вони спрямували до… «банківських офшорів» у Швейцарію. Та це, як бачимо, їм не допомогло. Бо уряд, дбаючи про країну і прагнучи утримати її економіку від обвалу, відшукав ці «закрома родіни» і скористався ними. Відтак італійському народу і не викручують руки.
Натомість українська правляча «еліта» не може (читай: не хоче) не те що знайти рахунки злодіїв-«папєрєдників», а й навіть дозволяє їм продавати в Києві свою нерухомість, як це, приміром, зробили Азаров енд компанія.
До слова, розмір комунальних платежів у Європі менший, ніж буде в нас після підвищення тарифів. Це неймовірно, але факт! Одна моя родичка вже підрахувала, що за сто квадратів опалюваного газом будинку сплачуватиме 7 тисяч гривень у місяць, тобто десь 230-240 євро. Тоді як її мати, яка винаймає квартиру такої ж площі в Римі, сплачує за газ лише 100 євро!
Коментарі як то кажуть зайві. І висновок безальтернативний: нас просто знищують, звільняючи Україну від українців. Бо тільки цим можна пояснити все, що відбувається у рідній державі. Ціни на продукти захмарні, зате перевірка їхньої якості заборонена, (тому Україна є найбільшим імпортером смертельно небезпечної для здоров’я пальмової олії, яка йде у торти, тістечка та на смаження), квартплата – непідйомна, медицина – недоступна, бо лікуватися нема за що. Тож ми, любі українці, на фініші! Нації залишилося тільки вимерти. Зрештою, вимирання – чи не єдине (коли взяти до уваги статистку), що ми з вами робимо досить успішно.
Чи є вихід? Він завжди є! Тільки громадянське суспільство, тільки боротьба за свої права та їхнє знання. І невеличка острівна держава Ісландія це довела (читайте про це у наступному числі газети).
Людмила ЧЕРЕДАРИК
