Яка ж гора найвища? Домашнє завдання буковинцям

Якби цей казус трапився десь інше, може, посміялася б і забула. Але у розсилці  від прес-служби ОДА про фестиваль на Томнатику від 10.08 (див. скрін-шот з сайту ОДА) у заголовку найвищою вершиною Буковини названо Томнатик, а вже у четвертому рядочку текста нас інформують про сходження на Яровицю – найвищу  вершину Буковини.

Вікіпедія повідомила мені, що Томнатик  височить над рівнем моря на 1563,3 м, а Яровиця – на 1586,9 м. Можна було б на цьому й заспокоїтися, але йдеться про офіційне повідомлення від прес-служби адміністрації, яка керує нашим краєм від імені президента. Ще й губернатора згадано у тексті. Як це у Пруткова: «Якщо на клітці слона написано «Лев», не вір очам своїм»?

В чому ж, як нині кажуть, фішка? Може, тим людям, які це писали, виставляли на сайт ОДА, розсилали на редакційні пошти, байдуже, чи можна довіряти їхнім повідомленням? А може, це тест нашим краянам на уважність?

Ні, прес-службу ОДА навіть можна зрозуміти: окрім Вікіпедії, різні сайти географічного й туристичного спрямування (Крокомір, Палітра Буковини) то «відрізають» від висоти гори від 12 до 140 метрів, то на статтю про Яровицю дають фото з Томнатику. Звісно, «марсіанські» куполи на Томнатику симпатичніші за порожню Яровицю… З досвіду знаю, що більшість таких офіційних повідомлень наші ЗМІ поширюють, не надто замислюючись над текстом. Здогадуюсь (це вже по секрету, добре?) що й читачі не надто вчитуються у такі тексти. Відтак буковинцям, не дуже обізнаним у географії краю, випадає нагода дізнаватися: яка ж гора найвища? Або ж і подумати, що Томнатик – це друга назва Яровиці, як натякає сайт «Палітра Буковини»… Так, гори ці розташовані неподалік одна від одної, у Яловичерському масиві Буковинських Карпат, на півдні Путильщині (якщо згадати карту, Яровиця у крайньому західному куточку), і різняться висотою лише на 21,6 м. Та навіщо ображати їх суперництвом?

А варто було лише додати у заголовку, що Томнатик – «одна з найвищих» вершин Буковини. Та це ж треба було побачити цю суперечливість у власному тексті та ще й у Вікіпедію зазирнути…

Лариса Хомич

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *