Нинішнього літа минуло 15 років, як залишив цей світ відомий вчений-біохімік. Він помер у Нью-Йорку, на 97 році життя.
Фундаментальні відкриття, що докорінно змінюють картину світу, відбуваються надзвичайно рідко. До таких подій, без сумніву, належить відкриття будови та генетичної ролі ДНК – можна сказати, найбільше досягнення науки ХХ століття. Ця знаменна подія стала можливою завдяки великому вченому, вихідцю з Буковини Ервіну Чаргаффу.
«…Такої яскравої зелені, як у місті мого дитинства, більше ніде не бачив»
Ервін Чаргафф належить до непересічних та яскравих талантів у світовій науці. А народився він 11 серпня 1905 року в Чернівцях, у заможній родині Германа Чаргаффа та Рози Зільберштейн. Жила родина в Чернівцях на вулиця, яка нині носить назву 28 червня, у будинку №20 (нумерація збереглася). Творчі здібності майбутнього лицаря біохімії проявилися доволі рано, ще в дитинстві. Це дозволило йому успішно закінчити Чернівецьку гімназію.
Пізніше Чаргафф згадував: «Місто своє пам’ятаю невиразно: кольори чорний та рожевий, різнобарвні костюми гуцулів базарної днини, парк єпископського палацу – такої яскравої зелені ніколи більше не було в моєму житті, як у місті мого дитинства – Чернівцях».
1914-го Чаргаффи на деякий час, як вони тоді гадали, поїхали до Відня, де несподівано помер батько Ервіна. І саме тоді ж почалася Перша світова. Пізніше Е. Чаргафф напише: «…Домівки в нас більше немає: до Чернівців прийшла війна».
У Відні Ервін закінчив гімназію Максиміліана, а далі вступає до Віденського університету, який успішно закінчив. 1927 року в тому ж університеті він із блиском захистив докторську дисертацію, присвячену органічним комплексам срібла й впливу йоду на азотисті сполуки і у 23 роки, отримавши ступінь доктора філософії, стає науковим співробітником зазначеного університету, членом науково-дослідної організації.
Нагадаємо, що двоступенева система дисертацій (кандидатська-докторська) так само, як і звання кандидата-доктора в кожній науці окремо – витвір виключно радянської системи.
Правило Чаргаффа: вкрадена в ученого ідея принесла Нобеля іншим
Протягом тривалого наукового життя Чаргафф працював у провідних наукових закладах США, Німеччини, Австрії, Данії, Франції. 1935 року, через прихід до влади нацистів, Чаргафф покидає Європу їде до США, де працює в Колумбійському університеті (Нью-Йорк). Наукова кар’єра Чаргаффа у Колумбійському університеті (1952-го – професор, 1970-го – завідувач кафедри біохімії, 1974-го – професор біохімії в лабораторії клітини) розвивалася як наслідок справжнього потягу до біохімії, в якій він виконав цілий спектр фундаментальних досліджень структури й біологічних функцій нуклеїнових кислот.
У 1950-1953 роках Чаргафф довів, що загальна кількість аденінових залишків у кожній молекулі ДНК дорівнює кількості тімінових залишків, а кількість гуанінових залишків – кількості цітозінових. Це так зване правило Чаргаффа.
Нефахівцеві ці чотири терміни нічого не говорять, але саме це правило стало відправною точкою для з’ясування структури знаменитої подвійної спіралі ДНК. За створення її моделі вчені Джеймс Вотсон і Френсис Крик отримали премію Нобеля. Чаргафф не міг змиритися з історичною несправедливістю. Уже значно пізніше, аж 2001 року, в інтерв’ю журналові «Штерн» 96-річний Ервін Чаргафф з болем згадуватиме: «Коли я їх (Крика й Вотсона) зустрів, вони були ще молоді й амбіційні і водночас до того неосвічені, що нічогісінько не знали про мої дослідження. Мені самому довелося їм розповідати. Тоді вони вкрали у мене ідею про парність основ».
Це була природна реакція людини, що протягом усього життя послідовно й безкомпромісно прагнула правди й органічно не терпіла брехні. Хоча талановитість і наукова продуктивність ученого на цьому не виснажилася: натомість Чаргафф довів, що ДНК володіє видовою специфічністю і відкинув гіпотези про існування багатьох різновидів ДНК. Він також першим почав досліджувати денатурацію ДНК – розходження ланцюгів дволанцюгової молекули ДНК внаслідок екстремальних впливів (висока температура, рН, руйнівні речовини тощо) і втрату біологічної активності молекули. А ще він вивчав зсідання крові – утворення білка фібрину в крові, тромбів: кров згущується та втрачає текучість у разі пошкодження шкіри, слизових, кровоносних судин. Великий внесок Е. Чаргаффа і у вивчення ліпідів, ліпопротеїнів та метаболізму амінокислот. Його відкриття зробили можливими вивчення та лікування багатьох хвороб у сучасній медицині. Скажімо, ще від 1933 року відомий випадок, коли групу лікарів звинувачували у загибелі значної кількості дітей, пов’язану із вакцинацією від туберкульозу. Тоді Чаргафф експериментально довів, що використана вакцина не мала відношення до цієї трагедії.
Повертаючись думками до свого минулого, Ервін завжди згадував: «Майже все життя я сам собі був учителем. Можна сказати, що я не був учнем великого вченого, слава якого освітлювала би моє життя». Чаргафф пробивав собі дорогу сам, і той світ, у якому він опинився, був досить жорстоким і недоступним.
«Алгебра сучасної науки повинна весь час перевірятися гармонією загальнолюдських цінностей»
Іншими словами, винахідник відповідальний за те, як скористаються результатами його праці. Так вважав Чаргафф. 1945 року на Хіросіму й Нагасакі скинули атомні бомби. Наступного після нападу на Нагасакі дня,11 серпня, Чаргаффові виповнилося 40 років: він працював асистентом професора в Колумбійському університеті. Страшні події змусили його замислитися… Чаргафф дуже болісно відреагував на використання ядерної зброї проти Японії. Вчений розумів, що винахідник несе відповідальність за те, як будуть використані результати його праці.
Він пише, зокрема: «Алгебра сучасної науки повинна весь час перевірятися гармонією загальнолюдських цінностей».
Про катастрофу в Японії він згодом напише: «Був глибоко впевнений, що жодна людина не має права робити подібні злочини і що наука, яка виточила і вклала меч у руки вбивці, взяла на свою душу гріх, якого вона не зможе змити впродовж віків».
1945 рік сильно вплинув на уявлення Чаргаффа про роль науки. Він багато розмірковує над моральними питаннями науки, відповідальністю науковців за зроблені відкриття, розвитком біології – майбутнім людства тощо. Можливо, це тоді у вченого прокинувся талант публіциста. Втім, він мав і філологічну освіту. Та за наступних 30 років публіцистичної діяльності став автором 40 книг, за якими можна простежити перетворення успішного дослідника на різкого критика науки та наукової цивілізації.
Це уже не вченому, а публіцистові Ервіну Чаргаффу належать слова: «Рівень розвитку держави визначається трьома складовими: ставленням до дерев, ставленням до дітей, ставленням до рідної мови».
Це немов до нас звертається Чаргафф: «Хто не хоче позбутися своєї рідної мови, зберігає її. Хто її втрачає – залишається взагалі без рідної мови».
Науково-публіцистичні здобутки Чаргаффа високо оцінені провідними науковими інститутами й видатними вченими світу: Чаргафф був обраний почесним ректором Базельського, Боннського та Колумбійського університетів, членом Американської академії мистецтв і наук, Паризької АН, Нідерландської королівської АН, Німецької академії «Леопольдіна», керівником біохімічного інституту Колумбійського університету (1979-1985). Серед отриманих ним нагород – Золота медаль ім. Пастера Французького біохімічного товариства (1949), медаль ім. Найберга Американського товариства хіміків і фармацевтів (1958), Національна медаль США «За наукову діяльність» (1975). Як значні здобутки поціновуємо й премію Йоганна Генріха Мерка «За літературну практику» (1984), і почесну відзнаку Австрії «За науку і мистецтво» (1999), премію м. Відня «За публіцистику» (1994) тощо.
Дружба вченого з Чернівецьким університетом
За радянських часів ім’я Чаргаффа замовчувалося: згадки про нього відсутні як в «Українській радянській енциклопедії» (1964 р.), так і в «Біологічному словнику» (1986 р.). З часів Незалежності України Чаргафф упродовж багатьох років підтримував зв’язки із ректором Чернівецького нацаціонального університету ім. Ю. Федьковича професором Степаном Костишиним, членами громадської організації «Чаргафф-фонд», заснованої на біологічному факультеті. Будучи вже важко хворим, він не зміг взяти участь у роботі VIII Українського біохімічного з’їзду в Чернівцях, але надіслав делегатам листа, в якому писав: «Ця прекрасна наука займала велике місце в моєму житті близько 60 років і допомогла мені вирости. Хай довго живе ця наука».
3-4 жовтня 2005 року в ЧНУ відбулися Ювілейні читання, присвячені 100-річчю від дня народження виданого біохіміка й публіциста.
Життя всесвітньо відомого вченого-біохіміка Е. Чаргаффа – це унікальне плетиво подій, не завжди до нього прихильних, наполегливої творчої праці, наукових дискусій, надбань і втрат.
Помер Е. Чаргафф 22 червня 2002 року в Нью-Йорку, на 97 році життя. В останні роки життя Чаргафф у своїх листах висловлював бажання ще раз побачити своє рідне місто, але стан здоров’я завадив цим планам. Проте дух видатного науковця все ж таки повернувся до дому: на будинку Чаргаффа у Чернівцях по вул. 28 червня, 20, установлено меморіальну дошку.
За матеріалами Інтернет-видань, у тому числі сайту БДМУ
