Самопожертва Небесної сотні, добробатів, волонтерів і раптом – демонстрація неймовірного духовного падіння новосанжарівців… Чи випадковість це?
Минулого тижня всі ЗМІ разом із експертами й політологами змагалися в розборі ситуації. І нарешті президент Зеленський сказав: організатори і замовники цього «погорілого театру» понесуть відповідальність. Бо, мовляв, настав час з’ясувати, кому були вигідні ці бунти. І численні факти вказують на те, що це – не стихійна реакція місцевих жителів, а спланована акція. Зокрема, в інфопростір заздалегідь закинуті фейки про евакуацію, на протестах були тітушки, а стаття у Вікіпедії про Нові Санжари зазнала численних виправлень саме 20 лютого.
Та хочу нагадати, що 20 лютого – це День пам’яті Небесної Сотні, а 18-е – річниця виходу з котла в Дебальцевому. Через невдалу евакуацію українців з Уханя ці дві дати затерли.
Причина ж епопеї з евакуацією, як визнає суспільство,полягає у невдалій комунікації влади з народом. Адже подібне було і в Німеччині. Але там до людей одразу вийшли чиновники, все їм пояснили – і люди розійшлися. А наша влада закрита. І, зрештою, як мені здається, просто боїться своїх громадян. Адже нині, попри те, що всі кричать про відкритість і доступність державних (і не тільки) чиновників і служб, дуже важко знайти рядовій людині їхні телефони, або ж просто достукатися до них.
З інсайдерських джерел мені відомо, що окремі електронні адреси нардепів і держчиновників профільтровані ІТ-обслугою таким чином, що не приймають переслану їм інформацію. Неможливо кинути електронного листа й до Верховної Ради – не доходить. Надзвичайно складно знайти місцевих представників солідних столичних установ, банків тощо. Зауважу, що туди намагаються звернутися не школярі, які в Інтернеті почуваються як удома, а люди старші.
До слова,навіть сайт Чернівецької облдержадміністрації на вихідних не завжди працює, вибиваючи «Checking your browser before accessing» і не дозволяючи зайти. У перекладі з англійської це означає «Перевірка веб-переглядача перед доступом».
А насамкінець наведу коментарі китайських користувачів соцмереж на події у Нових Санжарах, перекладені Сергієм Китайським у його Фейсбуці, від яких мені стало моторошно.
«Якщо Україна так прийняла своїх власних громадян, то я уявляю, як ми її легко розірвем, якщо буде війна, оскільки мої діти набагато згуртованіші за українців», – написав житель КНР і його коментар зібрав понад 4 тис. лайків. Другий коментар сподобався 5 тис. китайців: «Украй нерозважливо й соромно вчиняти так зі своїми близькими перед обличчям епідемії». А ще один коментатор написав наступне: «Китайці заради своїх близьких можуть об’єднатися і самовіддано пожертвувати життям. Іноземці, щоби не приймати своїх близьких, можуть грабувати та вбивати».
Образливо таке читати. Та ситуація, себто наша хвороба, вимагає аналізу, себто лікування. Як народу, так і влади. Доводиться визнати аксіому, що кожний народ заслуговує на свій уряд і владу: ми ж бо обираємо таких, як самі.
І, на жаль, поки що ми не маємо свого Рузвельта, який у 30-х роках минулого століття врятував Америку. Саме йому належать такі пророчі і такі сучасні для України слова: «Уряд, яким керують гроші, так само небезпечний, як і уряд, яким керують бандити. Це веде до економічної олігархії». А у нас, здається, два в одному: і бандити, і гроші, бо пережива\ємо ще лише період накопичувального капіталізму.
Чи доженемо колись розвинений світ? Звісно, так. Але це буде, коли самі станемо іншими.
Людмила ЧЕРЕДАРИК
.
