Наш постійний читач і автор, професор хімії Ярема Тевтуль – людина талановита й організована не лише у своїй професії. Маючи журналістський хист і бездоганно володіючи українською, Ярема Юрійович збирає докази того, що люди, які мали б слугувати прикладом у володінні мовою, самі переходять на якусь “пташину”, захаращену сленгом мову. Наразі він виклав свої спостереження у вигляді своєрідного фейлетону, який відправив, так би мовити, до першоджерела – на Українське радіо. Щоправда, невгамовний автор не дуже сподівається на те, що працівники радіо візьмуть його звернення до уваги, тож і надіслав цей допис ще й до редакції “Версій”.
Відкритий лист
Першій програмі Українського радіо
Шановні працівники Першої програми Українського радіо.
Ще минулого тисячоліття я почав слухати ваші програми. Для мене це не тільки важливе джерело інформації, але й можливість удосконалювати свою мову. Перша програма Українського радіо завжди була для мене зразком правильної української мови. Проте останніми роками Ваша українська дуже змінилася – й не у бік поліпшення. Чи прослуховують диктори, що вони «видають» в ефір? Чи слухають журналісти своїх колег? Адже «чужі» хиби мови чути краще, ніж власні.
Мова, яку чуємо з радіоприймача – це образа народів України. Деякі журналісти й диктори Першої програми Українського радіо мабуть вважають, що народ «проковтне» все, що йому подають. Неодноразово чув по радіо, що воно має статус суспільного мовлення, яке фінансується з бюджету держави. Але бюджетні кошти не падають з неба, це гроші платників податків, а вони хочуть отримувати за них якісну продукцію. Ми звикли, що час від часу порушуються питання про якість доріг, медичних послуг, будівельних робіт, оснащення автобусів і тролейбусів, безпеку продуктів харчування тощо. Та мені не вдалося почути враження про якість мови Українського радіо.
Я знаю, що на Українському радіо існує програма «Слово» і слухачам пропонують вивчати українську мову. Ця програма звучить короткий проміжок часу, а поза нею таке почуєш….
Вважаю, що тексти сучасного Українського радіо – це не зразок української мови.
Слова, почуті в радіоефірі Першої програми Українського радіо я «вклав» у телефонну розмову Марійки і Параски.
Виділені жирним шрифтом слова і словосполучення прозвучали у передачах Першої програми Українського радіо наприкінці 2017 і на початку 2018 років.
фейлетон
Про статичні сигнали тіла, що лайкають фейковими повідомленнями до вербальних засобів спілкування
– Алло! Марійка? Це Параска. Чуєш мене добре? Маєш пару хвилин часу? Можеш мене вислухати?
На схилі літ біду маю. На кухні у мене стоїть радіоприймач, і тривалий час я слухаю Українське радіо, місцеві новини, музику, прогнози погоди… Все життя я розмовляла українською, а тепер перестала її розуміти! Чую, що потрібно провести верифікацію електронних декларацій посадовців, які намагалися відбити гроші і у них вийшло дуже кльово. Але дослідження журналістів, які цікавилися цією проблемою, виявилися не валідними. А можливо. то були фейкові повідомлення?
Я все життя споживала хліб, молоко, олію тощо. Почула по радіо, що тепер люди споживають медіа-продукт. І я захотіла того спробувати. Пішла до продуктової крамниці й попросила медіа продукт. На мне подивилися, як на божевільну, і сказали, що… ще не завезли. А може, вважають, що я належу до якоїсь маргінальної групи населення?
Мене завжди цікавить прогноз погоди, проте виявилося, що наприкінці грудня погода не в новорічному тренді, та побажали нам приємного уїк-енду. Сказано класно. А що мені з того?
Я ще жвава жіночка й цікавилася, як перевести свою діяльність в ай-ті площину, яка тепер дуже модна, чи як догнати локацію, яка переїхала на площу Л.Українки.
Мене хвилює онука-школярка, бо надає перевагу розважальному контенту, а у навчальному закладі намагаються донести екологічні знання до школярів, їм задають складати сюжети, які підтягують аудиторію.
Я схвалюю рішення нашої шахістки, яка відмовилася брати участь у чемпіонаті світу на території арабської держави. Виявилося, що пост шахістки набрав кілька сотень лайків. Я не розумію цих слів. Мої статичні сигнали тіла вражаюче відображають такі вербальні засоби спілкування.
Марійко, багато говорять, що Україна перебуває у стані інформаційної війни. А може я чула ворожу радіостанцію, яка передає зашифровані тексти для своїх агентів, щоби ми нічого не зрозуміли?
– Парасю, а яку радіостанцію ти слухаєш?
– Та ж нашу, Першу програму Українського радіо.
– Парасю, а ти чула, що рідну мову потрібно вчити все життя?
– Та чула, чула. Але чомусь у нашій державі велику увагу надають не українській, а англійській мові. От і 2018-й оголошено роком англійської мови, тож Київ заговорить англійською. Я міркую, що краще б Київ заговорив українською, бо тільки де-не-де у нашій столиці почуєш рідну мову.
Марійко, я намагаюся удосконалити свою українську. Знайшла у домашній бібліотеці Словник іншомовних слів, але практично не виявила там слів і словосполучень, які почула з радіо.
– Парасю, то все фігня. Ми з тобою намагалися не використовувати російсько-український суржик. Міркую, що не втягнемося й в англо-український. А може, нам слід змінювати свою парадигму, бо в радіоефірі створюється якась не дуже зрозуміла вербальна комунікація?
Розмову Параски і Марійки записав з їхнього дозволу Ярема ТЕВТУЛЬ, член Спілки журналістів України
