«Титанік» по-чернівецьки

Припливли…

Будинок, що на вул. Головній, 17 «на кормі» будинку-корабля, визнали аварійним ще на початку нинішнього століття. Від 2002-го його 4 рази ставили в чергу на капітальний ремонт, але так його і не дочекалися. Мешканці будинку, яким страшно жити у власних квартирах, запросили редакцію до себе в гості.

– У цьому будинку живу вже майже 40 років, – говорить Рита Копоткіна. – Усі біди тутешніх мешканців почалися ще пожежею в одній з квартир наприкінці 80-х. Тоді майстри, які намагалися відновити помешкання, уперше заговорили про аварійний стан будинку. Втім, це  були ще квіточки. Справжні проблеми з’явилися, коли в підвалі нашого будинку розмістилася приватна пекарня. Її власники почали самочинно перебудовувати приміщення і зносити перекриття. Тоді будинок почав тріщати й просідати. Прийшли люди з ЖРЕП-12, який нас обслуговує, поставили нічим не закріплені дерев’яні підпори. Після двох пожеж пекарня забралася геть, натомість у будинку оселилася клініка «Валері» – і проблем додалося. Вони теж заходилися перебудовувати приміщення і зносити перекриття, тільки на верхніх поверхах. Але найбільша незручність – кабінет гідроколонотерапії. Через нього сусідні приміщення кілька разів заливало, стіни в оселях мокрі, а в моїй квартирі часто стоїть густий смердючий туман з речовин, які використовують медики. Коли приходить санстанція, вони виключають апаратуру – і СЕС пише у висновку, що в них усе добре. Ми навіть судилися з клінікою. Суд визнав їх винними, але жодних збитків нам ніхто не відшкодував.

Сьогодні в будинку вже перекосилися сходи й підлога, тож у будь-який момент може завалитися вхід. У деяких квартирах стеля прогнулася і провисає, дах тече, тріщини всюду множаться і поглиблюються.

Плата за підпори

– Ми зверталися до безлічі інстанцій, – продовжує мешканка цього ж будинку Олена Іванова. – Подивіться тільки на купу наших звернень – і відписок, які ми отримуємо. 2006-го пишуть, що будинок аварійний, але грошей немає, 2007-го – що все відремонтують до 600-річчя, 2008-го – що «у будинку видимих ушкоджень не знайдено» (це при тому, що стоять підпорки і увесь будинок в тріщинах! – ред.), а 2009-го – знову немає грошей. Цьогоріч ще простіше – немає бюджету. Хотіла потрапити на особистий прийом до мера, але мене не пустили, сказали, що мер такими дрібницями не займається і відправили до його заступника п. Попадюка. Той звелів чекати письмової відповіді. Нашу скаргу «спустили» на Першотравневий райвиконком, а ті знову посилаються на ЖРЕП! Виходить замкнене коло: ЖРЕП не робить навіть поточного ремонту, бо будинок стоїть у черзі на капремонт, а райвиконком не робить капремонту, бо немає грошей. Поясніть, за що ми платимо ЖРЕПу? За те, що будинок просто ще стоїть? Я живу тут понад 25 років і не пам’ятаю, щоби хтось хоч щось тут зробив.

– Складається враження, ніби нас свідомо ігнорують, – додає Анна Володарчик. – До 600-річчя відремонтували увесь квартал. Будинок-корабель перефарбували, заштукатурили фасад, дах перекривали кілька разів, а наш «шматочок» залишили ніби навмисно. Зате з наших вікон добре видно гарне щойно відремонтоване приміщення «бідного» ЖРЕП. А наш фасад «тупо» обв’язали мотузкою з червоними ганчірками, мовляв, люди не ходіть тут, бо цегла на голову падає, та й усе. Про те, як нам «зручно» жити тут, взагалі не йдеться. Вхід перегороджений підпорками просто посередині, тож коли, не дай Боже, треба буде хворого на ношах винести – нема як. У мене дитина – інвалід. Я не можу з хлопчиком ані погуляти у дворі, бо він увесь перегороджений, ані вивезти його до міста, бо через вхід візок не проїде. Та й за іншого переживаю: він дуже активний, йде зі школи – ногами копає ті підпорки, а вони ж не закріплені, соваються, можуть так і впасти на когось.

– Ще один аргумент влади, ми нібито не хочемо виселятися на час капремонту, – говорить Олена Іванова. – Але чомусь вони мовчать, що спершу мешканцям 14 квартир пропонували виселитися до… однієї кімнати гуртожитку. Потім з деяких квартир «зняли» аварійність і вийшло, що в аварійному будинку одні квартири аварійні, а інші – ні. Мешканці «аварійних» усе ж таки виїхали хто-куди, але потім повернулися. Бо, як ви розумієте, за ті кілька місяців, що квартири пустували, ніхто сюди й не потикався. Про те, що, за законом, у нашій ситуації влада зобов’язана надати нам житло такої ж площі, навіть не йдеться!

Переселіть сюди мера!

– Через цю тяганину ми не можемо привести до ладу й власні помешкання, – резюмує Рита Копоткіна. – Зробиш сьогодні ремонт, а завтра усе завалиться. Нас тут лише 14 квартир, тож ми не можемо зібрати стільки грошей, щоби вистачило на капремонт. За власні кошти замінили усю сантехнічну систему, самі по можливості штукатуримо, але це не рятує ситуації. Ми вже думаємо, може, хто «кинув оком» на наш будинок і хоче його «захапати», дуже вже вигідний і престижний район…

Під час екскурсії поверхами зустріли ще одного сусіда. Той не захотів назватися, але прокоментував ситуацію так: «Хто тут уже не був… Усе те до одного місця… Нічого не робили і не зроблять! Федорук же тут не живе! Коли влада хоче переконати мешканців міста, що ми не праві, ласкаво просимо на екскурсію пам’яткою архітектури, між іншим, символом чернівецької толерантності і вміння вирішувати будь-які проблеми».

Коментар спеціаліста:

Лідія АНЦИПЕРОВА, голова обласної ради профспілок недержавного сектору економіки, заступник голови Громадської ради з питань тарифної політики ЖКГ:

– Від такої проблеми комунальники «відмахуються» двома способами: у бюджеті немає грошей на капремонт, у мешканців немає договорів з ЖРЕП на проведення поточного ремонту, отже вони нічого не зобов’язані робити. Тож спочатку раджу не полінуватися, піти до ЖРЕП і укласти угоди. Потім мешканцям треба скласти акт про те, що в їхньому будинку не проводиться поточний ремонт, дезинфекція, дератизація, прибирання прибудинкової території тощо. Тоді вони можуть звернутися до суду і вимагати від ЖРЕП виконання своїх обов’язків. Принаймні ремонт даху, штукатурка, відпалі ринви туди точно входять.

Михайло КРАЙС, депутат міської ради, заступник голови комісії з питань ЖКГ пообіцяв, що незабаром до будинку навідаються депутати. Сподіваємося, справа зрушить таки з мертвої точки. Усім причетним до цієї історії редакція готова надати слово для коментарів.

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

2 коментарі “«Титанік» по-чернівецьки”