Людство, здається, вже настільки зазомбоване істерикою навколо глобального потепління на планеті із його катастрофічними наслідками, що сьогодні найпередбачливіші вирішили розумно, на останнє задоволення, не шкодуючи коштів, комфортно прожити залишок життя, а після нас – хоч потоп і розпечена пательня.
Вражаючих аргументів достатньо.
Та чи варто панікувати? Давайте не будемо смикатися, а зціпивши залишки зубів, на холодний розум тверезо проаналізуємо факти.
По-перше, в чому причина потепління? Надлишки діоксиду вуглецю? А чи ви задумувалися, наприклад, чому Сполученні Штати з їхньою розвинутою промисловістю і сотнями тисяч димових труб не приєдналися до міжнародної Конвенції про зменшення викидів двоокису вуглецю в атмосферу і не сплачують, як японці, за квоту іншим недорозвинутим країнам? І навіть не думають приєднуватися, бо їхні науковці довели високопоставленим урядовцям, що ті нинішні 0,03% вмісту діоксиду вуглецю в атмосфері є тим критичним мінімумом, за якого рослини ще здатні вилучати його з повітря для нарощування своєї біомаси. І що більше його надходитиме до атмосфери, тим зелений світ почуватиметься краще, ситніше і щиро дякуватиме людині за ці дари збільшенням так потрібного нам кисню й високими врожаями.
По-друге, чому ті недорозумники вважають наслідки глобального «потепління» катастрофічними? Тут вчасно задати резонне запитання: а для кого вони катастрофічні? Для планети Земля? Повний абсурд! Всім відомо, що «природа не знає негоди». Вона така, яка є. За свою довгу еволюцію наша планета успішно пережила багато цікавих періодів, глобальних для живої матерії катастроф, але врешті-решт виродила цю безрогу скотиняку – Homo sapiens sapiens (людину двічі розумну), яка, завдяки власному нахабству та екологічному свинству (вибачимось перед дикими свинями та свійськими кабанами, які ні в чому не винні), скаржиться на скоєне нею ж.
А тепер ознайомимося з думками опонентів глобального потепління. Те, що ми спостерігаємо нині, є лише співрозмірним з нашим віком нетривалим періодом останньої фази останнього післяльодовиків’я, яке завершилося 11 тисяч років тому. Якщо ми хочемо щось передбачати, мусимо вивчити попередню історію й зрозуміти тренд еволюції.
Звернімось до фахівців. У 80-х роках минулого століття чернівецький професор Микола Куниця захистив унікальну в своєму роді докторську дисертацію про циклічність розвитку природи в останній геологічній епосі – антропогені (1 мільйон років). За критерій наукового аналізу були взяті всі види молюсків, які пристосовані до конкретних екологічних умов свого постійного існування (межі критичних температур та зволоження) і не мігрують, як зайці чи перелітні птахи. Й аналізувалися вони в усіх шаруватих відкладах цієї епохи – лісових суглинках і викопних ґрунтах, знизу доверху по всіх розрізах.
Було доведено, що в антропогені Європа, як частина планети Земля, зазнала 4 фази зледенінь і, відповідно, 4 фази міжльодовиків’їв. Та й в усіх фазах міжльодовиків’ів спостерігалися 4 аналогічні періоди: сухий холодний, теплий надмірно вологий, прохолодний сухий, теплий вологий. Останній закінчувався різким похолоданням і насуванням покривних льодовиків. Нині ми живемо в останньому, так званому субатлантичному, теплому вологому періоді. Якщо відкинути різні людські забобони, то проти природи не попреш: попереду не ласкаві теплі хвилі океану і морів на місці сухопутних низин континентів, і не бананові плантації в українських степах, а скуті кригою водні простори з білими ведмедями. В цій ситуації не допоможуть ні міжнародні конвенції, ні рішення урядів чи президентів.
Про реальність такого швидкого сценарію свідчать дві останні весни, надто нинішній березень. Якщо так піде й надалі, то тривалі морози ми відчуватимемо вже у травні, а накопичений за довгі зими сніг різко збільшить альбедо, тобто здатність поверхні відбивати сонячну енергію. Це як у доміно потягне за собою різке зменшення літніх температур, збільшення атмосферних твердих опадів і в один чудовий момент літо як таке зникне під густою білою ковдрою. А це вже реальна катастрофа, бо для 7 мільярдів людей дрова закінчаться, м’яса мамонтів на всіх не вистачить, навіть коли наявні слони заростуть шерстю і спробують еволюціонувати. Ви, може, подумаєте, що це маячня? Таки ні. Не врятує й крокодилятина, хоча цієї зими, приміром, у Флориді кайманів випилювали з незвичного для них льоду, і нічого страшного для них, крім шмаркатої нежиті, не стало: гляньте в Youtube. Це ж не Гренландія, а нинішні субтропіки!!!
Чим загрожує глобальне похолодання Буковині і, зокрема, Чернівцям? У Дніпровську фазу зледеніння льодовики тисячоліттями підпирали передмістя Львова та Канева. Нині ж завдяки нам, двічі розумникам, зледеніння буде більш масштабним. Спочатку льодовики сформуються у Карпатах та на Хотинській височині, а далі під впливом гравітації рушать долинами Черемошу, Прута й Сірету, зносячи мости, населені пункти й генделики. Льодовики ж з вершин Цецино зітруть усе, набудоване в Роші, і буковинцям з плачем доведеться перебиратись до центральної Африки, де спробуємо ділити обмежені ресурси з мільярдом прибулих туди китайців.
Отже, не лякайтеся отого «глобального потепління», а заздалегідь готуйте запаси їжі, лижі та санчата і, за песимістичним сценарієм, вчить китайську мову. З ким-ким, а з ними доведеться спілкуватися.
Віталій КОРЖИК, кандидат географічних наук
