Здавалося б, чого ще бажати селу, чи не найбагатшому в Україні? До якого щодня приїздять на роботу сотні майстринь з обласного центру. Яке нагадує елітний район Києва. Назва якого майорить у заголовках навіть світової преси. Яке називають «міні-імперією з виробництва весільних суконь».
Та виявилося, що… багаті теж плачуть. І до розкішних будинків із басейнами, де мало не в кожному третьому – весільний салон, у негоду можна діставатися хіба що позашляховиками. Та й не в негоду – теж…
Тож кілька поважних ґазд цього села, разом із головою громади, вийшли в базарний день на дорогу, що веде до села, й зустрічали волочан, що поверталися додому з чернівецького ринку, де торгує практично весь місцевий люд. Зустрічали з пропозицією: разом зробити дорогу. Бо дорога – це більше покупців-замовників, значить – розвиток бізнесу. Більше заробітків – більше відрахувань до місцевого бюджету (адже завдяки реформі децентралізації, 60% податку на дохід фізосіб залишаються в громаді). Багатший бюджет – кращі дитсадок, амбулаторія, школа… І мудрі волоцькі ґазди підхопили ідею. Скинулися, хто скільки міг: хтось кілька сотень, а хтось і кілька (чи й кількадесят) тисяч. І два кілометри дороги до села тепер нагадують злітну смугу на летовищі, а громада від цього лише багатіє. Бо мислила на перспективу, стратегічно.
Стратегія змушує владу спуститися «з-за хмар на ґрунт»
Зрозуміло, кожна робота починається з планування. І кожна об’єднана тергромада (власне, як і не об’єднана) має свій план соціально-економічного розвитку. А тепер ще й стратегію матиме! Чому потрібний цей документ, чи обов’язковий він для ОТГ, чим різниться від плану соцекономрозвитку, цікавимося в експерта, голови правління Центру Громадянських Ініціатив Віталія ЗАГАЙНОГО:
– План соціально-економічного розвитку громади затверджується перед прийняттям бюджету і є однорічним. На відміну від нього, стратегія має середньотерміновий характер: може бути розрахована на 3-5-7 років. І це справді потрібне громадам, бо за один рік неможливо реалізувати якісь серйозні, великі ідеї. План – це тактичні кроки на втілення стратегії. Стратегія передбачає визначення чітких пріоритетів, щоби зосередити на них зусилля (в тому числі, ресурси та фінанси). І ці пріоритети зазвичай тягнуть за собою інші. Як приклад, можу навести прийняту з десяток років тому стратегію Львова. У ній були визначені два пріоритети: туристичний і сфера ІТ. Наслідком втілення туристичного пріоритету стало те, що туризм тягне за собою інші галузі (логістику, екскурсійну діяльність, перепрофілювання навчальних закладів на ресторанно-готельний бізнес, переорієнтація вишів на ту ж ІТ-сферу)…
Закон вимагає сьогодні стратегії розвитку від органів виконавчої влади. Натомість для органів місцевого самоврядування такої вимоги немає. Але є стимулювання до її прийняття. Низка фінансових інструментів на рівні держави стає доступною для ОТГ, тільки якщо в неї прийнятий стратегічний план розвитку. Це дуже справедливо, бо держава мусить розуміти, на що вона дає гроші: на будівництво школи у зростаючому селі – чи в селі, яке вимирає, і де школа в найближчому майбутньому взагалі буде зайвою, на життєво потрібний міст – чи краще на об’їзний шлях, який дозволить обійтися без моста й буде дешевшим і надійнішим.
Стратегію не пише голова ОТГ в кабінеті. До її створення мають бути залучені люди: фахівці, представники громади, бенефіціари, ті, хто користуватимуться результатами цієї стратегії, хто буде долучений до її реалізації, представники бізнесу, дотичного до цього… Стратегія змушує місцеву владу спуститися «з-за хмар на ґрунт» і почати спілкуватися з громадою. Якісь ідеї можуть не сприйматися одразу або взагалі будуть відкинуті – і владі треба витратити час на роз’яснення переваг і перспектив. А громада має зрозуміти: депутатів переобирають, а стратегії залишаються. І наступна владна команда продовжуватиме розпочате нинішньою, навіть якщо вноситиме певні зміни – не зможе повернути її на 180 градусів, адже це документ, написаний громадою, – бо на те й існує стратегія. А згодом з’являються цілі галузеві програми, пов’язані з нею, а під них підключається бюджетне фінансування: з туризмом, наприклад, – відновлення архітектурних пам’яток, установлення двомовних табличок тощо…
ОТГ міркують стратегічно
Серед 29 ОТГ Чернівецької області кілька вже мають свої стратегії, ще кілька – у процесі творення. Частина з них написана за сприяння Чернівецького Центру місцевого самоврядування. Як розповів радник з питань регіонального розвитку цього центру Олексій ГРУШКО, торік вони долучилися до розробки стратегій трьох громад, цьогоріч на черзі – створення стратегій ще для 5-ти. «З Чернівців не видно проблем громади, її потенціалу… Тому я попередньо об’їхав кожну громаду. На засіданнях робочої групи був дуже добрий зворотний зв’язок, особливо активними були старости, подекуди вступали в дискусію між собою, і часто моя робота полягала лише в узагальненні, – каже Олексій Грушко. – Звідки брати кошти на реалізацію стратегії? Насамперед, це місцевий бюджет. Що це мають бути донорські кошти, – стереотип. У цілому світі головним джерелом є все-таки бюджет. Лише коли йдеться про великі суми – мільйонні – варто звертатися до коштів внутрішньоукраїнських донорів, деякі проекти можливі за кошти посольств. А деякі можна здійснювати «методом толоки»…
Етапи стратегування – аналіз, визначення пріоритетів, реалізація. Серед проблем – відсутність статистичних даних.
За Вижницею закріпилася слава «воріт у Карпати», це лягло в основу стратегії, а ще тут зробили акцент на екологічну складову. Тож на Вижниччині розвиватимуть туризм і інтегруватимуть сільські території в місто, бо існує певний розрив у їхньому розвитку, а треба збалансувати розвиток громади як єдиного організму.
Мамалигівська громада теж є «воротами», але в іншому напрямку. Це «ворота до Молдови». Це «громада на двох річках», і після завершення будівництва моста у с. Маршинці і КПП «Дяківці» громада забезпечить транспортний коридор до Румунії. Є ще КПП на кордоні з Молдовою, і це буде ще одним шляхом для румунських та українських підприємців. Розвитку транспортної інфраструктури й сільського господарства сприятиме й наявна там залізнична станція.
Рукшинська громада має сади й Дністер – потужний потенціал для зеленого туризму. Перше розвивається дещо хаотично, а друге взагалі не використовується. Тож наразі визначені три стратегічні цілі: економіка, туризм (і нині не йдеться про негайне будівництво там туристичних комплексів – лише про те, щоби найближчими роками закласти фундамент) і інфраструктура з акцентом на здоровий спосіб життя.
Дати громадам вудку, а не рибку
Громади, які лише працюють над створенням стратегії, наразі самі ще не уявляють чітко ні самого документу, ні його кінцевих результатів. Для них усе це – вперше. Вони бачать попереду процвітання, та поки дещо пробуксовують – в тому числі, й через брак інформації, а також через певний кадровий голод і відсутність досвіду. Водночас вони переконані в необхідності цього, адже для великих досягнень спочатку треба поставити велику мету.
У Волоківській ОТГ наприкінці лютого зібрався актив для обговорення свого майбутнього. Голова ОТГ Валентин ГЛОПІНА переконаний, що «не треба боятися громади». Адже він добре знає, що саме силами громади тут зроблена дорога, відремонтовані міст, кухня у школі, покладений асфальт перед школою…
«До кінця сам ще не знаю, у що виллється ця стратегія, – зізнається Валентин Глопіна. – Справді, ми ж мали досі план соціально-економічного розвитку. Та зі стратегією маємо перейти на інший рівень не тільки можливостей, а й бажань!.. У нас є потенціал, який ми не сповна ще оцінили – і стратегія покликана його розкрити. Центр розвитку місцевого самоврядування нам допомагає у розробці стратегії, є група фахівців з економічного факультету… Поки що ми лише надаємо їм інформацію, далі проведемо громадське обговорення, вислухаємо всі побажання. На цьому будуватимемо стратегію».
Подібно міркує і заступник голови Недобоївської ОТГ Андрій БАРАНЧУК: «Напевно, ми ще до кінця не усвідомили, наскільки важливим є цей документ. Звісно, важко порівнювати сільські території з міськими громадами. Але ми намагалися максимально активізувати людей. Хочемо бути конкурентними на цьому полі. Очікуємо значних результатів».
І наостанок – трохи емоцій. Які насправді є в цьому випадку серйозним рушієм децентралізації. Тетяна ТАТАРЧУК, директор Чернівецького ЦРМС закликає всіх – і громади, і їхніх голів – долучатися до створення стратегій. «Бо це «зшиває» громаду», – каже пані Тетяна. І досвід тих, хто вже пройшов цей шлях, є підтвердженням: громади стають конкурентними у поданні інвестиційних пропозицій, вони отримують, кажучи метафорично, «вудку», а не «рибку», вони спільно приймають рішення і спільно беруть на себе відповідальність. Очевидно? Можливо. Та зазвичай очевидне — те, чого ніхто не помічає, поки хтось врешті не висловить це простими словами.
Маріанна АНТОНЮК, «Версії»
