Стабільність Олександра Фищука вражає мою уяву. У нас були стабільні губернатори. Але в які часи? А тут… Усе хитається, кадрова рулетка викидає на узбіччя потужних гравців, колесо долі крутиться, як божевільне, ситуація змінюється щомісяця. Політичні скандали, карколомні кульбіти подій, а голова ОДА Фищук відзначив третю річницю на посаді. Хоча місцеві політичні астрологи дивилися у кіптяве скло на зірки, ворожили на мітітеях і звільняли його вже разів із десять.Ось і зараз влаштували цю вакханалію з обшуками.
Тож, напевне, губернатор міг би дати майстер-клас, на кшталт «стабільність на канаті». Гадаю, це було б цікаво людям, які спотикаються й на рівному місці. Він щось знає. Бо ніколи і ніщо не буває таким промовистим і невипадковим, як результат.
Тож було цікаво поспілкуватися із головою Чернівецької облдержадміністрації Олександром Фищуком. У лютому була третя річниця його перебування на посаді голови Чернівецької ОДА.. І саме минулого року Буковина вперше, починаючи з 2013-го, забезпечила зростання обсягів промислового виробництва за підсумками року. Так, 2017-го, порівняно з 2016 роком, обсяги виробництва зросли на 6,7%, тоді як у загальному по Україні – на 0,4%.
Три роки – три принципи
– Коли Ви зрозуміли, що призначення на посаду відбулося? Які основні напрямки роботи для себе намітили, або, може, не напрямки, а принципи, яких вирішили дотримуватися у роботі на цій посаді?
– У мене був багаторічний досвід роботи у державному управлінні: від початкових щаблів до керівних посад. Був головою РДА, головою ДПА, депутатом Верховної Ради по 202 округу. Я ж прийшов не з бізнесу, не з науки, як це часом буває. Тому проблеми області мені були знайомі.
Якщо говорити про принципи чи напрямки… Найперше, – зробити все можливе, щоби в області був мир та спокій. Наші предки цим пишалися протягом століть, і я не хотів би, щоби ці традиції порушувалися за мого головування. По-друге, – розвиток економіки, без чого не може бути відповідних соціальних стандартів у населення. І по-третє, – культура. Прекрасна багатогранна культура у нас на Буковині, яку дуже ціную, хотів би її підтримати, заохотити її розвиток.
– Щодо економіки, гадаю, людей цікавить таке: що гальмує розвиток бізнесу на Буковині, що потрібно зробити для його розвитку?
– Ми ж не на острові живемо, всі процеси країни відбиваються на нас. І працюємо в одному законодавчому полі. Я, до речі, виступав із ініціативою: зробити область експериментальною, щоби якісь законодавчі новації тут випробовувалися у вигляді пілотного проекту.
А загалом розвиток бізнесу потребує лише одного: щоби для всіх діяли однакові правила, щоби не було преференцій для когось за рахунок інших. І щоби була розвинена інфраструктура. Дороги для нас дуже важливі, особливо з огляду на туристичне майбутнє області.
Оптимізація за Салагором
– Щодо тиску на бізнес, є ще одне питання. Нещодавно ви озвучили, що буковинська митниця склала протоколи про порушення митних правил на 36 млн грн. І водночас понад 30 млн були повернуті бізнесу після оскарження в суді. Ну це ж, очевидно, говорить про те, що на митниці або нефахові люди, або відбувається тиск на бізнес… Третього, як то кажуть, немає, як і інших пояснень…
– Відбулася Рада регіонів, яку провів Президент. І на якій і Президент, і Прем’єр-міністр наголосили: жодного тиску на бізнес, жодних масок-шоу. Якщо є порушення, то адвокати, відео, гласність тощо. Я зібрав всіх на колегії ОДА і цю позицію озвучив для керівників правоохоронних відомств, а не тільки для митниці. Ви згадали про 36 млн, а насправді їх було більше. Це на момент звіту була така цифра. Митники затримують вантажі, тривають суди, проходить два-три місяці. Підприємство-отримувач терпить збитки. А потім з’ясовується, що митниця… неправа і вона програє суд. Але ж час пішов! Хтось за це має відповідати? І це не тільки буковинці потерпають, але й транзитні…
Оптимізація за Сідляром
– У мене складається враження, що ви не виправдовуєте, так би мовити, кадрових сподівань помітних політичних гравців на Буковині. І саме після того починається систематична критика Вашої діяльності. Такий дивний «збіг». Найбільш гучною стала ситуація з Ігорем Сідляром. Які у вас принципи кадрової політики?
– Для мене важливо, щоби людина, яка працює на державній службі, виконувала всі прописані повноваження. Вона, так би мовити, має бути еталоном. У згаданій ситуації не йшлося про реформування для звільнення конкретної людини, а йшлося про оптимізацію структури ОДА. Я озвучив свої пропозиції по такій оптимізації більше року тому. Тоді вони не пройшли, але потім ми побачили, що подібне вже робиться в інших областях. Зокрема, такі зміни відбулися на Вінниччині. А потім вже виникла низка обставин, що й призвела до звільнення.
Конфлікти можуть виникати, та я на них не звертаю уваги…
Оптимізація за журналістами
– Ви читаєте критику про себе в буковинських медіа, щось берете з неї для себе?
– Я все читаю. Сприймаю по-різному, але завжди вдячний справедливій критиці.
– Наскільки багато справедливої критики?
– Ну, відсотків десять…
– Мені здається, що зараз багато особистісної критики. Але ж є і цифри, системні дослідження. Як ви реагуєте на них?
– Щодо цифр і системних досліджень… Не мені вам, журналісту, казати про замовність багатьох соціологічних досліджень. Наведу приклад: нещодавно ЗМІ тиражували інформацію, що область посідає передостаннє місце. До речі, це за критеріями однієї громадської організації. Що це за критерії? Що саме цікавило цю громадську організацію? Існує 5б(!) критеріїв для областей, розроблених Міністерством регіонального розвитку. То за ними Чернівецька область, за підсумками 2016 року, посідає п’яту позицію! Цифри 2017-го ще не підбиті, будуть десь наприкінці першого півріччя. Та не думаю, щоби там були якісь радикальні зміни.
Тож як пояснити таку розбіжність цифр? Крім того, скажу, що я не погоджуюсь і з деякими рейтингами міністерства. Наприклад, там є така позиція: виробництво сільгосппродукції на душу населення. Але скажіть мені, як можна порівнювати Запорізьку та Чернівецьку області, коли на Запоріжжі пай селянина становить близько 8 гектарів, а у нас – близько одного? А от є такий критерій, як скорочення сільського населення… То в нас воно скорочується найменше. Ми другі після Закарпаття. Хіба це не показник?
– Про інфрастурктуру ви згадували, без якої Карпатський регіон не підніметься…
– Ми виграли проект асфальтування дороги до пункту пропуску «Красноїльськ». А це 4,2 млн євро, тобто 130 млн грн. Але є певні проблеми із введенням в експлуатацію тих пунктів пропуску. Ситуація складається непроста. Були отримані гроші на обладнання пунктів від Європейської Комісії. Але вони прийшли у гривнях, коли відбувалися інфляційні процеси. Будівництво вела Державна фіскальна служба, яка належним чином не прозвітувала перед Єврокомісією. Це створило проблему. І зараз ми намагаємося виправити ситуацію: гроші на закінчення робіт виділив бюджет. Але попередньо проводилися засідання, експертиза вже виконаних робіт фахівцями з Харківського державного інституту. За моєю ініціативою відбулися спільні наради з Державною фіскальною службою. Збирав наради віце-прем’єр Степан Кубів. Наші депутати допомагали, зокрема Максим Бурбак. У першому півріччі пункти пропуску “Дяківці” і «Красноїльск» мають бути збудовані і здані в експлуатацію. Пункт пропуску «Руська» теж будуватиметься і має бути завершеним 2019-го.
Оптимізація за політикою
– Олександре Григоровичу, ви дивитеся політичні програми, політичні ток-шоу? Якщо так, то які саме?
– Усі дивлюся. Часто зі мною діляться близкі чи колеги, розповідаючи, що і де було цікавого. І я потім переглядаю.
– І що вас найбільше зачіпає?
– Те, що й усіх – стабільність у державі. Хоча б ті ж стосунки з Польщею. Минулого тижня Буковину відвідала делегація з Лодзького воєводства. Стосунки як були дружні, так і залишилися. Вони кажуть нам: «Не звертайте уваги, на те, що відбувається…».
Тому завжди й повторюю: історію треба не переписувати, а вивчати. Щоби не повторювати помилок. Боюся роздмухування мовного й національного питання, ніколи це користі не приносило. Росія підтримує в Європі націоналістичні рухи, що їй вигідні.
– І в нас…
– Погоджуюсь, і в нас також…
– Які ваші найбільші враження від роботи у Верховній Раді?
– Фактично, це був рік роботи. Присягу прийняв 12.12.12, досі пам’ятаю. Весь перший рік ми були у меншості. І дестабілізували роботу Ради, і блокували трибуну Ради, і нам за це може хтось дорікнути: де ж культура й таке інше. Та виходу не було. Їздили країною з акцією «Повстань, Україно!». Потім почалася революція. Запам’яталося, як ми чергували на Майдані того вечора перед побиттям разом із Миколою Федоруком. Наше чергування закінчилося об 11-й вечора Там збиралося тоді 400-500 осіб: грали на гітарах, проголошували гасла. Якщо чесно, було передчуття, що це все ось-ось закінчиться. І через два-три дні всі розійдуться. Ну й тут ялинку треба було ставити… І весь Київ піднявся! Я володію інформацією: опозиція могла привезти максимум 20-30 тисяч. Тож якби не кияни… Все залежало від них. І так само й перед трагічними подіями 19-20 лютого чергував, вже з іншим депутатом. О сьомій ранку закінчилося моє чергування, а о дев’ятій я зайшов до ВР, і там вже кричали, що на Майдані стріляють…
Мене критикують, приміром, за те, що я майже не виступав з трибуни. Я прощаю це, бо схильний прощати. Ніхто ж не згадує, що депутат Фищук запропонував нову модель змін до Конституції, де рішуче змінюється вся система влади: двопалатний парламент, обмеження олігархів і лідерів політичних сил у лобіюванні законів, де новий закон не може бути прийнятий, доки не отримує підтримку більше ніж половини областей. Де була б збалансована перевага Сходу в кількості населення і області мали б однакове представництво. Із порівняльними таблицями й з обґрунтуванням. І йшлося про всю вертикаль владну: від парламенту до рівня область-район-село. І це було у вересні 2014 року, вже наприкінці каденції. Необхідна була підтримка 151 одного депутата для реєстрації. Але… Проект не критикували, але й не підтримали. Так і лишилося…
– Читачі полюбляють запитання про хоббі. Хоббі у вас яке?
– Все. Моє хоббі – все. Люблю грати у спортивні ігри – настільний теніс, волейбол, більярд. І не просто люблю грати, а грати результативно. Люблю природу, гриби, рибалку, полювання. Це не означає, що я люблю стріляти у звіра. Я більше отримую задоволення від того, коли кабан біжить по флангу, всі стріляють, але ніхто у підсумку не влучить. Буде про що говорити! Цікаво ж, що люди будуть придумувати: як таке сталося.
Олександр Фищук, судячи з фактів, влучає. Загинаємо пальці: Сідляра оптимізував, Салагор, який щось завжди проголошував, став нині якимсь тихим (а гроші, все ж, люблять тишу). Рокировки, якими розважають місцевих політичних вболівальників готуються, готуються, але не здійснюються. А сам Фищук вже багато років потрапляє на посади, про які переважно тільки мріють, і про які багато інших гравців тільки розповідають, чому не влучили. Як на невдалому полюванні. Може, Фищуку приносить задовлення слухати ці анекдоти про те, хто і як не влучив…із доволі тонкою посмішкою.
У мене ж завжди, коли спостерігаю за ним, чомусь спливає думка: ось усі його критикують, а таке відчуття, що нам із ним жити і жити… Навіть попри ті недолугі обшуки. А, може, наперекір їм?
Сергій ВОРОНЦОВ, bukcenter.com
