Україна досі його не зробила. Чому? Бо це невигідно і тим, хто працює за тіньовими схемами, і місцевим чиновникам. Натомість люди, які, до всього, ще й не довіряють владі, розуміються на законах слабко. Тож у головах більшості – понятійна каша на зразок «Я за мораторій, але землю продати хочу», без усвідомлення, що це взаємовиключні позиції.
На таку думку наштовхнув мене медіа-тренінг «Земельна реформа у питаннях та відповідях», де отримала багато інформації, потрібної для того, щоби самотужки проаналізувати ситуацію й дійти певних висновків. Саме цією інформацією я й хочу поділитися з читачами.
Почнімо зі статистики
Загалом в Україні понад 42,7 млн га (це 19% усіх загальноєвропейських) сільгоспземель. Із них до 75% – приватні землі та 25% – державні. Щоправда, близько 1,5 млн га належить юридичним особам, які стали власниками, тобто встигли отримати землю до введення мораторію 2001 року. Близько 28,5 млн га розпайовано між приватними особами, невелика частина – у вигляді садів і городів.
Сільським господарством в Україні займаються приблизно 45 тисяч компаній, які
офіційно обробляють близько 21 млн га (тільки 1,5 млн га в їхній власності, а решта 19,5 млн га – в оренді). Переважна більшість таких компаній обробляє до 200 га. Крім того, є ще близько 2 млн людей, які самі господарюють на власних паях.
Агрохолдингів в Україні приблизно 70. Це виробники, які в своїй структурі
мають кілька виробничих одиниць, найчастіше в різних регіонах України. Холдинги працюють здебільшого на орендованих землях. Найбільші з них – «Кернел», «UkrLandFarming», «Агропросперіс» (NCH), МХП, «Астарта», «Мрія» – обробляють від 180 тис. до 600 тис. га. За оцінками асоціації сільгоспвиробників, загальна площа земель в обробці агрохолдингів становить приблизно 6 млн гектарів.
Мораторій на продаж сільгоспземлі в Україні затягнувся на 17 років
На думку аналітиків, і, зокрема, Дениса Нізалова, директора проекту «Підтримка реформ у сільському господарстві та земельних відносинах в Україні», в 90-ті Україна набагато повільніше проводила реформи, ніж інші пострадянські країни. Це і стало першою причиною 17-літнього марафону з мораторієм.
По-друге, земельна реформа – одна з найбільш складних технічно, бо торкається дуже гострих питань: перерозподілу прав власності й створення інфраструктури ринку землі (організації реєстру прав і кадастру, куди мають внести мільйони земельних ділянок). А в 90-х передача земель у приватну власність відбувалася вкрай повільно: всі боялися повторення ситуації з ваучерною приватизацією й концентрації власності на землю. Нині ж приватизація землі давно завершилася, та у власників її немає права вільно розпоряджатися нею.
По-третє, за час дії мораторію сформувалася унікальна структура сільського господарства, побудована переважно на орендних відносинах. В умовах мораторію ця система більш вигідна для великих і середніх сільгосппідприємств, оскільки їм не треба інвестувати в купівлю землі, а орендна плата залишається заниженою в кілька разів, порівняно із сусідніми країнами. Для розуміння: маржинальність ( від слова маржа, тобто вигода) зернових в Україні становить від 250 доларів на гектар. Для олійних, овочів, фруктів, ягід цей показник значно вищий. Водночас середня орендна плата становить близько 40 доларів за гектар. Отже виробники мають пряму зацікавленість у збереженні чинної системи, відтак вони лобіюють свої інтереси і налаштовують населення проти реформи. Нинішні латифундісти, як наголосив один із тренерів семінару-практикуму, –доларові мільярдери. А за словами Бориса Кушнірука, голови експертно-аналітичної ради Українського аналітичного центру, саме мораторій на продаж землі спричинився до формування агрохолдингів.
Нарешті, по-четверте: на темі вже сформованих протестних настроїв населення почали спекулювати політики. Адже відомо, що Юлія Тимошенко, перебуваючи на посаді прем’єр-міністра, підписувала Меморандум з МВФ про підтримку запровадження ринку землі.
Хто нині заробляє на землі?
Міжнародний досвід показує, що теперішня вартість оренди земель с/г призначення в Україні нижча, ніж могла би бути, якби не мораторій на її продаж, роздрібнена власність землі та поганий доступ до капіталу. Вартість оренди сягала би 455 дол./га, але наразі вона становить лише 37 дол./га, що в 11 разів нижче потенційної вартості.
В Україні досить невелике число господарств обробляється власниками, оскільки їм бракує доступу до капіталу, можливості обробляти землю, приблизно половина власників має дуже солідний вік або працює в інших секторах економіки.
Водночас близько 60% сільськогосподарської землі у користуванні обробляється орендаторами,
Опитування показало, чому в людей суперечливі погляди на проблему
На плашку
За результатами соціологічного дослідження «Актуальні питання земельної реформи в Україні», проведеного в рамках проекту USAID АгроІнвест, дізнаємося, що
мораторій безпосередньо стосується лише 16,6% населення. Прикметно, що понад 90% респондентів оцінили свій рівень ознайомленості із земельною реформою як низький.
Абсолютна більшість українців (94%) отримують інформацію не з документальних першоджерел, а з інформаційного поля, у формуванні якого в українських реаліях беруть участь політики. Некритичність до змісту інформації, довіра до форми, складність самостійного аналізу почутих тез для переважної більшості громадян призводять до того, що їхня думка про мораторій формується під впливом інформаційних фрагментів з різних джерел, які іноді суперечать одне одному.
Громадська думка: «за» і «проти» мораторію
Загалом громадяни вважають, що скасування мораторію принесе такі переваги для країни як розвиток сільської місцевості (35%), розвиток фермерства та дрібного сільгоспідприємництва (23%), збільшення бюджетних надходжень (18%) та збільшення інвестицій (16%). Водночас, 19% українців не бачать жодних переваг для країни від скасування мораторію.
Щодо ризиків від скасування мораторію, то найбільше українці бояться того, що це призведе до масового скуповування земель іноземцями (51%), надмірної концентрації землі (39%) та руйнування українського села (33%). Ще 24% респондентів вважають, що скасування мораторію призведе до витіснення дрібного підприємництва агрохолдингами, 20% побоюються витіснення українських товаровиробників іноземними.
Чому «тимчасова власність» гірше ніж постійна
Орендні стосунки сьогодні в Україні є не просто поширеними, а домінуючими. За даними Держгеокадастру, 64% земель сільськогосподарського призначення перебувають в оренді. Причому більше половини с/г земель в Україні – 56%, – орендовані у приватних осіб. Загальна площа орендованих земель – 19,1 млн га. Укладено договорів оренди – майже 5 млн: понад 4,7 млн – щодо приватних земель і лише 56 тис. – щодо державних.
Але це ще не повна картина. Право оренди земельної ділянки (яке надає договір оренди) треба реєструвати, так вимагає закон. Але після встановлення 2015-го мінімального терміну оренди у 7 років, за даними Мін’юсту, кількість реєстрацій орендних договорів зменшилася від 150-200 тис. на квартал на початок 2015-го – до 35-40 тис на квартал одразу після встановлення цієї норми. У тінь пішли короткострокові договори оренди, питома вага яких, за даними аналітиків, становить понад 50%.
Стан чорноземів
А ще орендар зовсім не дбає про якість землі – вона виснажується. Відтак, на думку Олександра Крамаренка, головного редактора журналу «Деньги», сьогоднішня ситуація із землею в Україні просто знищує саму землю «і через 10 років у нас тут буде пустеля Сахара», – каже він.
Стан чорноземів визначає вміст органіки (гумусу) в них. За останні 100 років вміст гумусу зменшився від 13-14% до 3-5%, а за останні 20 років зменшився у середньому по Україні на 0,22% – від 3,36 до 3,14%, – підкреслює Григорій Кукурудза, економіст IMF Group Ukraine. Це значне погіршення, оскільки для збільшення гумусу в ґрунті на 0,1% у природних умовах потрібно 25-30 років. При цьому землі з 2,4% гумусу чорноземами не вважаються.
Процвітаючі українські чорноземи – це вже міф. Нині ми живемо на деградованих землях», – стверджує Святослав Балюк, директор Інституту ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Соколовського.
Площа чорноземів в Україні – від 15,6 млн до 17,4 млн га, або близько 8% світових запасів.
«Страшилки» противників реформи спростовує Денис Нізалов
– Подейкують, що сучасному агробізнесу просто не потрібно стільки сільського населення, скільки його зараз – близько 17 млн. І ці мільйони, мовляв, залишаться без роботи…
– А зараз у сільському господарстві хіба працюють 17 мільйонів? За даними Держкомстату, у сільськогосподарських компаніях працює близько 600 тис. людей, плюс два млн тих, хто сам обробляє свої ділянки. Решта мільйонів не задіяні в цьому бізнесі, тож вони і не можуть з нього випасти після скасування мораторію. Здебільшого люди,що мешкають у селах, працюють у містах й займаються городами для отримання додаткового доходу.
До того ж зміниться інтенсивність використання землі. Зараз земля дістається бізнесу
дешево, тож виробники можуть дозволити собі вирощувати низькомаржинальні
культури на великих площах. Але земля, як ресурс, подорожчає, значить, бізнес буде
вирощувати не тільки пшеницю, а ще й овочі, фрукти, розводити рибу. Збільшаться
інвестиції, знадобиться більше робочих рук. Відбудеться диверсифікація бізнесу.
Про прозорість і захист прав власності на землю
За останні роки в цій сфері зроблено дуже багато. Є реєстр прав на нерухоме майно, в якому повинні реєструватися права власності, права оренди і користування чужою сільськогосподарською ділянкою (емфітевзис), а також низка інших прав на нерухоме майно. Права, зареєстровані в Реєстрі, визнаються і захищаються державою так само, як захищаються права на квартири, машини й іншу приватну власність. Інформація про зареєстровані права перебуває в публічному доступі, а реєстрацією прав займаються як державні реєстратори, так і нотаріуси. Проблема в тому, що Реєстр існує тільки від 2013-го, і всі права, що виникли до цього, ще не повністю внесені до Реєстру (повнота Реєстру становить трохи більше 20%).
Інша проблема пов’язана з діями сільгоспвиробників. На значну
кількість земель, які фактично перебувають в оренді, права ніяк не оформлені: історично
виробники були зацікавлені не декларувати повний обсяг площ в обробці. Такі
незареєстровані землі і є головним об’єктом рейдерства. Тож головним засобом захисту прав є юридично правильне оформлення і реєстрація їх. Звичайно ж, це не виключить відверто протиправних дій, але від цього потерпає не тільки сільське господарство.
Крім реєстру, всі об’єкти права – земельні ділянки та їхні характеристики (межі, площа) –
реєструються у Державному земельному кадастрі. У кадастр внесено понад 70% території
України. Поза кадастром залишаються переважно державні і комунальні землі.
Думки під завісу
В Україні назрівають парламентські й президентські вибори. Це означає, що політики не в змозі будуть приймати непопулярні рішення. І якщо закон про обіг сільгоспземель не приймуть до кінця 2017, його, швидше за все, відкладуть до 2021 року, – стверджують аналітики.
Та найбільше засумувала я, коли почула від Вадима Арістова, агроексперта, у минулому генерального директора агропідприємства «Агросоюз», випускника МБА КМБШ, що справедливість – категорія не економічна…
Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»
Потрібні чіткі правила обігу землі
«Якщо зараз зняти мораторій на продаж землі, отримаємо дикий ринок, гірший за 90-ті – це моя позиція як людини»
Такою була відповідь Міністра юстиції Павла ПЕТРЕНКА на запитання буковинських фермерів про ймовірний продаж землі найближчим часом.
– Нам потрібно ще 1-2 роки, щоби повністю підготуватися до такого кроку, – сказав керівник Мін’юсту. – Ми вже втратили заводи й фабрики. Та коли економіку ще можна відродити, то земля продається навічно».
За словами міністра, перш ніж перейти до продажу землі, треба виконати 3 обов’язкові умови. Перша – провести інвентаризацію землі. Друга – встановити порядок формування її ціни. Третя – встановити чіткі вимоги щодо кількості землі, яку можна буде купити. Одне слово, потрібні чіткі правила обігу землі.
