Минулого року відомий журналіст Роман Скрипін зі своєю командою відзначав маленький ювілей: рік першого виходу в ефір проекту Skrypin.ua.
Фото provse.te.ua
І хоча функціонування електронного продукту відрізняється від паперового, друкованого – правила медіа-ринку для них спільні. Тому пропонуємо нашим читачам витримки з його міркувань, озвучених під час лекції на літературно-мистецькому фестивалі «Ї» в Тернополі.
«Рік тому відбулося те, що поміняло моє життя: перший ефір у межах проекту Skrypin.ua.
Рік тому здавалося, що багато речей неможливі і авантюристичні – наприклад, що ми цілим бусом, компанією приїдемо сюди і будемо щось розказувати. Але сьогодні не стільки читаємо лекцію, скільки святкуємо день народження…
Тепер за рік ми виробляємо 15 годин на тиждень відеоконтенту 5-6 разів на тиждень. Робимо не в телебаченні, не в кабельних мережах – навмисно. Робимо все, аби уникнути спілкування з державою у дозвільній формі. Виходимо там, де закон не передбачає ліцензування. Ми не закликаємо порушувати закони – закликаємо їх розумно обходити.
Медіа-ринок сьогодні – це «медіа-базарчик». Аби досягти тут успіху, ми мусимо «подивитися за обрій» – випереджаючи на 1-2 кроки всіх, користуючись тим, що є у всіх. Ютуб, соцмережі, інтернет – це нерегульована сфера, вільна для конкуренції. І тут головне бути на сторожі, аби нардепи не почали його регулювати.
Перше, з чим стикаємося – потрапляєте в конкурентне середовище. Тут важливий не тільки унікальний контент, а й вивчення ринку, який постійно міняється, важливий маркетинг. Неможливо продукувати унікальний контент як «гарячі пиріжки», робити такі собі «новини з пальця». Неможливо штучно створити тренд. Дуже зле намагатися бути не собою і видавати щось, яке ти «десь бачив».
Найголовніше питання: творчий потенціал. Можливостей, передумов для створення медіа завтрашнього дня безліч, але відсутнє базове: ринок.
Можна прийти до олігарха, або взяти гранти. А внутрішньоукраїнського інвестування немає. Але може з’явитися.
Наші амбіції полягають в тому, що коли виходиш на ринок – пропонуй людям продукт на умовах співвласності. Даю собі на це 3-5 років.
Канал YouTube, на якому ми виходимо, дуже зручний для дослідження рейтингування – ми бачимо, скільки людей нас подивилися, з якого регіону, як довго дивилися і т.д. – аж до конкретного користувача. Бачимо весь список своєї аудиторії і навіть можемо з нею спілкуватися. І цим гріх не користуватися.
На телебаченні інакше. У 2500 помешкань вмонтовані піпл-метри. Кожен член родини має свій пульт. Вся інформація збирається і надається телевізійникам, вони за це платять. Там крутяться політичні гроші. Але ми не хочемо того робити.
Ми плануємо досягнути на сьогодні стелі зростання. Не бігати по пустелі у пошуках води, а творити свою воду, свій світ».
Маріанна АНТОНЮК, “Версії”
