Чому українці не люблять росіян? Вам скаже 13-річний Влад Історія з Фейсбуку від Ольги Артюшенко

Цей травень дуже гарний. Як йому й належить. Квітнуть вишні, магнолії, тюльпани, газони вкриті кульбабками.

Пам’ятаєте, це означало, що в зошитах і підручниках закінчуються останні сторінки?

Ще залишаються контрольні, та це вже деталі. Такий запашний травень – це напередодні літа, канікул, моря. Чи поїздки до бабусі, де можна абсолютно все, а ще там сільські друзі  і вологий ніс корови, і запах свіжого томатного соку…

Пам’ятаєте це травневе чисте щастя, передчуття чогось особливо чудового?

 

Ось хлопчик. На жаль, він такий не один.Йому нині 13 років.

І травень для нього не має цих відтінків і смаків.

Запитайте в нього: що він поробляв 8 років поспіль?

Коли йому було 5, його домівку в Луганську відібрали росіяни.

Він переїхав до Маріуполя.

У 13 років росіяни відібрали в нього домівку ще раз, знищивши місто ущент.

А у травні вбили його тата, який захищав від росіян домівки усіх нас.

Це син Саші Махова Владислав.

Тепер він – дитя війни, а не лише наші бабусі й дідусі.

Усе його свідоме життя росіяни знищували усе, що тільки може бути дорогим для дитини: домівку, родину, травень.

 

«Ви стільки років не любили росіян», – пишуть ображені блогери в Інтернетах.

«Світ захлеснула русофобія», – скаржаться російські блогери, шматуючи сумочку від Шанель.

«Чи можливі колись добрі стосунки росіян та українців?», – запитують російські журналісти в російських експертів.

Запитайте про це у Влада.

І у цих дітей, що сплять у бомбосховищах…

Джерело: Фейсбук. Переклад українською від «Версій»

 

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.