Доки зробиш вакцинацію від сказу
Принаймні, тато покусаної щуром чернівчанки ледве не оскаженів у пошуках рятівної антирабічної вакцини для єдиної дитини. Адже сказ – не лікується! Заражена ним людина обов’язково помре.
Неприємна, м’яко кажучи, пригода сталася в самому серці Чернівців, на вул. Кобилянської, минулого понеділка. О пів на дев’яту вечора мешканці одного із будинків – мама з дитиною і юнка – поверталися з прогулянки додому. На другому поверсі під’їзду вони побачили щура й розгубилися. А той – чи то від страху, бо ж люди його затиснули у замкнутому просторі, а, може, й з інших причин, адже сказ у нас на Буковині зустрічається доволі часто, – кинувся на дівчину та вчепився зубами їй у ногу. Його навіть скинути вдалося не одразу. Тож потерпілу повезли до травмпункту лікарні швидкої допомоги, що на вул. Фастівській. І треба визнати, що наша героїня народилася, мабуть, у сорочці. На це принаймні натякнув черговий лікар травмпункту, бо їй дісталася остання ампула антирабічної вакцини (від слова Rabies – сказ). Антирабічний імуноглобулін їй не вводили, як і протиправцеву вакцину. Хоча, згідно зі стандартизованими протоколами запобігання недугам, мали би це зробити. Бо, як відомо, за умови появи клінічних ознак сказу ефективних методів лікування просто не існує. Сказ – не лікується! Це стовідсоткова смерть! Тому за будь-яких ушкоджень шкіри чи слизової, нанесених хижаками, летючими мишами чи гризунами, слід терміново починати комбіноване лікування: антирабічний імуноглобулін вводять одноразово у день укусу, антирабічну вакцину тоді ж та продовжують вводити на 3-ій, 7-ий, 14-ий, 30-ий і 90-ий дні. Коли ж є можливість спостерігати за твариною і вона протягом 10 діб лишається здоровою, то лікування після 3-ї ін’єкції припиняється.
До слова, того ж таки вечора до травмпункту привезли покусану собакою дівчинку. І хоч на нозі в малої була невеличка подряпина, зроблена псом крізь джинси, батьки хвилювалися. Бо для неї антирабічної вакцини вже не знайшлося. Пізніше редакція зв’язалася з бабусею дівчинки, яка повідомила, що в собаки, який здох, сказу не було. Та з іншого боку, ніхто не був певний у тому, що це саме той пес зачепив їхню дитину. Та все ж медики порадили їм не вводити антирібічну вакцину: мовляв, ранка не мала би бути смертельною, а в щеплення чимало побічних явищ.
Героїня ж нашої розповіді потребувала подальшої обов’язкової вакцинації. Однак у Чернівцях рятівної вакцини не знайшлося. Кілька її ампул батьки дівчини знайшли в одному із районів області. Та яких нервів це їм коштувало, знають лише вони…
– Тож чому в області немає вакцини проти такої небезпечної недуги? – справедливо обурюються родичі укушених. – Така безладність чиновників від медицини межує зі злочином проти простих громадян! – стверджували, і небезпідставно, люди. – Ми ж готові викласти будь-які гроші за те, щоби не піддавати небезпеці життя дітей!
Чому на Буковині немає вакцин, без яких люди не виживуть?
Оскільки в середовищі журналістів застарілі схеми теж не водночас змінюються на нові, ми зателефонували до головного санітарного лікаря краю Наталії ГОПКО. Та, з’ясувалося, що від початку 2013 року санітарна служба вже не опікується вакцинацією людей і не відповідає за цей напрямок роботи. Та все ж від п. Гопко дізналися, що гроші на рятівні вакцини вже перераховані у казначейство. Більше того, нова партія, імпортована з-за кордону, вже є в області, але перебуває на карантині.
Це, мабуть, означає, що вакцина чекає на сертифікацію? До слова, Україна від часу незалежності, на превеликий жаль, вже не має вакцин власного виробництва… Чи не тому час від часу історії про пошук матеріалів для щеплень холодять кров читачам, слухачам і глядачам вітчизняних ЗМІ. Трохи більше року сталася подібна історія у Долині сусідньої Івано-Франківської області, про яку розповіла ТСН. Якби Галина Мицак тоді не поставила «на вуха» всю область і навіть Мінздоров’я, то за ті 45 днів, протягом яких їй пообіцяли доставити ліки, вона б оскаженіла 9 разів! Адже вакцина помічна, коли її вкололи до 5 днів після укусу.
Але історія сусідів нічому не навчила буковинських організаторів охорони здоров’я.
З редакції ми вирішили зателефонувати до травмпункту. Ось така була бесіда:
Кор.: – Доброго дня. Мене покусав пес. Можу зробити у вас щеплення проти сказу?
Жіночий голос: – Немає вакцини. А коли це сталося?
– Вчора.
– Що за пес покусав?
– Та бігала зграя у дворі багатоповерхового будинку…
– Слідкуйте за псом протягом 14 днів. Якщо буде живий то не треба робити щеплення. Але прийдіть до нас, ми вас запишемо.
– А якщо помре?
– …
– Молити бога чи копати собі могилу?
– Але ви приходьте, ми дамо вам поради, що треба робити …
Марія ПОЛІЩУК, начальник управління організації лікувально-профілактичної роботи та розвитку медичної допомоги населенню в департаменті охорони здоров’я:
– З «Індіраб», вакциною від сказу, така ситуація склалася, на жаль, в усій Україні. Ми замовили її, але тендерні процедури ще не закінчилися. Хоча наказ Міністерства охорони здоров’я про те, що ми маємо отримати певну кількість вакцини, уже є, але вакцину ще не привезли. Є певна дистанція між моментом, коли вони вже вирішили, що нам її дадуть, і тим, коли вони нам її поставлять. Але поки що ця вакцина існує тільки на папері. Однак ми сподіваємося, що найближчим часом нам її поставлять. Це те, що стосується державних поставок.
Але існує ще невелика кількість фірм, які відпускають такі вакцини, якщо мова йде про приватні поставки, тобто за рахунок, приміром, коштів місцевого бюджету, медичної установи тощо. Якщо не помиляюсь, це одеська фірма «Берег сервіс». Так от на сьогодні не з нашої вини сповільнилися процедури, вони запізно почали закуповувати партії вакцин, а коли вакцина приходить в Україну, то існує певний закон, за яким вона проходить тестування в Україні, – а це, зрозуміло, час…
Враховуючи затримку з боку державних закупок, медичні заклади звернулися до одеситів, аби придбати хоча б якусь кількість вакцини до того часу, доки отримаємо їх за державними поставками. «Берег сервіс» відповів, цитую: «Закупка проведена, вакцина проходить тестування, будемо готові дати вакцину не раніше, ніж через 2 місяці». Цей термін спливає 18 липня.
Попри те, всі районні лікарні запаси «Індірабу» мають: хоч і не великій, але по одній, дві, три дози ампул є. А щодо лікарні швидкої медичної допомоги, яка обслуговує Чернівці, то у нас найбільше людей і найбільше проблем, зокрема, це бродячі пси.
Та хочу наголосити, що однієї ампули вже достатньо, щоби убезпечитися від захворювання. Хоча повний курс складається з 5-ти ін’єкцій. Та коли тварина залишилася живою, курс припиняють після 3-ї. Зрештою, не обов’язково, щоби той щур чи інша тварина були скажені, все одно потерпілій людині треба ввести вакцину для профілактики.
Вакцина ж ADP – це не просто вакцина проти правця, це адсорбована дифтерійно-правцева вакцина. Вона від 2-х недуг – правця і дифтерії. На сьогодні вона вже є, хоча два тижні тому ще була в карантині.
Антирабічний імуноглобулін – це готові антитіла від сказу. Скажімо, коли потерпіла людина алергік і не може сприймати вакцину, їй вводять імуноглобулін. Він завжди є у лікарні, але наразі він є дуже маловживаним.
Я вбачаю проблему в тому, що фірма «Берег сервіс» не постачає вакцину аптекам. Тож коли вона закінчується у лікарнях, її просто ніде немає. Та 18 липня ми отримаємо вакцину з Одеси. А до того часу в лікарні швидкої допомоги є ще 20 комплектів вакцини для екстремальних випадків.
Чи потрібне нам, українцям, після цього Міністерство охорони здоров’я? Бо складається враження, що його клерки лише дерибанять зароблені нами кошти собі на зарплату…
Долікарська допомога при укусах
При укусі найперше ретельно промийте рану, навіть якщо вона зовсім незначна, теплою водою з милом (якщо такої можливості немає, то просто чистою проточною водою). Це допоможе усунути як слину тварини, так і бруд, що потрапив. Мило краще за все брати господарське, бо в ньому багато лугу (саме луг допомагає боротися зі сказом – одним з найстрашніших наслідків укусу). Добре використовувати також антибактеріальне або туалетне мило.
Потім очищену рану обробіть антисептичним засобом. Для цього підійдуть зеленка, йод (їм обробляються тільки краї рани), 3%-й розчин перекису водню, водний розчин марганцівки тощо. Накладіть стерильну пов’язку й обов’язково зверніться до травмпункту або іншої медичної установи, навіть якщо рана здається вам несерйозною, а укусив домашній собака, щеплений від всіх хвороб.
Якщо кровотеча з рани невелика, то не рекомендується його відразу зупиняти, тому що воно вимиває небезпечні мікроорганізми, роблячи менш імовірним подальше нагноєння рани.
Якщо є серйозні побоювання, що тварина, яка вас укусила, – скажена, то деякі лікарі рекомендують спричинити сильну кровотечу з рани, зробивши невеликий надріз лезом ножа або бритви. Потім вичавити побільше крові, натискаючи на краї рани.
Всі перелічені заходи – долікарська допомога. Вони допомагають уникнути зараження крові, знижують ризик отримати стафілококову або стрептококову інфекцію. Та до лікаря звернутися слід обов’язково!
Народний рецепт для обробки ран
Змішати по 1 столовій ложці подрібнених листків деревію та подорожника. Кашку покласти на кілька шарів марлі чи бинт і накласти на рану. Тримати 1 годину. Повторювати процедуру кілька разів на день до загоєння.
Сказ – смертельна вірусна інфекція, що вражає центральну нервову систему
Найнебезпечніший наслідок укусу тварин – сказ. І життя потерпілого залежить від того, як швидко будуть вжиті заходи щодо запобігання цій хворобі.
Вірус сказу можуть переносити всі теплокровні тварини. За даними ветеринарів, переносниками можуть бути не тільки собаки і кішки, а й лисиці, їжаки, білки, миші, щурі вовки, птахи тощо. Найбільш небезпечна слина тварини. Зараження відбувається при укусі або тоді, коли слина потрапляє на слизові оболонки чи в мікроранки шкіри.
Сказ призводить до смерті, вражаючи дихальний і судиноруховий центри.
Інкубаційний період може тривати від 7-14 днів до 3-х місяців, інколи й до року. Він залежить від того, яке місце було укушене. Найбільш небезпечні – голова, обличчя, шия, пальці рук, пах.
Симптоми хвороби яскраво виражені: біль у місці укусу, лихоманка, безсоння, поганий настрій, дратівливість, страх, підвищена чутливість до звуків і світла, брак повітря тощо. Далі можливі судоми, галюцинації, марення, параліч і, як наслідок, смерть.
Запобігти розвитку хвороби допомагає своєчасне введення вакцини проти сказу, яку 1885 року винайшов Луї Пастер. Нині найчастіше використовується препарат КОК (концентрована культуральна антирабічна вакцина). Уколів боятися не варто: їх уже давно не роблять у живіт, та й кількість скорочена до мінімуму (раніше робили більше 30 ін’єкцій).
Вірус сказу руйнується також за високих температур, під впливом лугів і кислот, а також нестійкий до йодистих препаратів і фенолу.
Підступність сказу в тому, що інкубаційний (прихований) період триває без симптомів.
Але водночас заражена тварина вже небезпечна. Її поведінка зовсім не обов’язково буде агресивною, а, навпаки, вона може ховатися чи настійливо ластитися до господарів і знайомих, намагаючись лизнути. А слина її вже заразна і потім додаються характерні ознаки хвороби: неспокій, відсутність апетиту, слинотеча, утруднене ковтання.
Профілактика сказу полягає, зокрема, у своєчасній імунізації тварин (собак, кішок і т.д.), а також людей з групи професійного ризику (мисливців, лісників, собаколовів, ветеринарів тощо).
Щеплення від сказу може мати побічні ефекти, крім того, при вагітності воно може нашкодити здоров’ю майбутньої дитини. Тому вводити вакцину варто за медичними показаннями.
Людина, яку вакцинують, повинна знати, що їй заборонене вживання будь-яких спиртних напоїв протягом цілого курсу щеплень та 6 місяців по ньому.
6 жахливих фактів про звичайних пацюків
Здавалося б – ну що у щурах вже такого страшного? Припустимо, не всім вони здаються симпатичними та зворушливими звірятами, але щоб, побачивши якогось нещасного гризуна, нестямно верещати й дертися на столи й стільці?..
Утім, існує щонайменше п’ять причин, які виправдовують таку реакцію.
1. Вони все одно до вас доберуться
Як монстри з класичних фільмів жахів. І вберегти від них свій будинок, якщо пацюк вирішив навідатися до вас у гості, не вдасться. Щурові нічого не варто видертися по вентиляції. Заткнете всі отвори? Та, як з’ясувалося в ході одного дослідження, невеликому щуру нічого не варто підняти предмет вагою більше 0,5 кг, якщо в нього виникне підозра, що з того боку паркет апетитніший. Пацюки вміють протискуватися в крихітні отвори діаметром не більше чверті обхвату самого щура. Це практично готовий T-1000 з другої частини фільмів про Термінатора: накрийте його сталевою сіткою і він просочиться між прутами, оком не моргнете.
Улюблений ними спосіб проникати в оселі – трубами. Причому 4-х см в діаметрі їм цілком достатньо. І ще – вони чемпіони з плавання. Об’єднуємо ці дві навички – і отримуємо тварину, яка одного чудового дня може виринути з вашого унітазу. І такі випадки не рідкість. Але й це ще не все! Вони запросто прогризуть собі окремий вхід через стінку. Природа нагородила їх неймовірно сильними, навіть для гризунів, щелепами. І доки якийсь зайчик мирно гризе кору дерева, цим дрібним тваринкам подавай цеглу, цемент і навіть свинець. Їхні різці ростуть усе життя й у них немає іншого виходу, як постійно їх сточувати.
2. Вони плодяться з неймовірною швидкістю
Ще один різновид кіномонстрів відрізняється тим, що з неймовірною швидкістю розводить популяцію собі подібних. Зазвичай це інопланетні істоти, які мають намір в рекордні терміни заполонити собою всю Землю. Та до цієї групи істот належать і наші пацюки.
Одна пара гризунів за 2-3 роки встигає привести на світ до 6000 дитинчат! Не проходить і трьох місяців, як нове потомство теж починає розмножуватися, і – так далі. Причому в них не прийнято відправляти молодше покоління на пошуки кращої долі в чужі краї. Якщо їжі достатньо, вони з місця не зрушаться, поки не заповнять собою ціле місто.
До речі, багато регіонів, які заощаджували на боротьбі зі шкідниками під час рецесії, пережили справжні щурячі бебі-буми. Наразі в Британії популяція щурів становить близько 80 мільйонів, що утричі більше ніж 2007 року. І навіть за всіх сучасних методів боротьби з гризунами, в Нью-Йорку, приміром, на одну людину припадає щонайменше один щур.
3. Вони чемпіони з гри в хованки
Кіномонстри – майстри маскування: вони або нападають з-за рогу, або примудрюються залишитися непоміченими на очах у всіх. Але це все – як з щурів списано.
Група вчених, у надії дізнатися щось нове про життя й пересування гризунів, відвезла одного-єдиного щура на ім’я Распутін на самотній острів неподалік від Нової Зеландії, на якому раніше щури не водилися. Попередньо вони взяли зразок ДНК свого підопічного. Потім одягли на щура спеціальний електронний ошийник і чотири тижні вивчали, де щур спить, що їсть, якими маршрутами пересувається тощо. Потім вчені вирішили щура зловити. Незважаючи на пастки (їх було понад три десятки), на всі принади та хитрощі, а також старання двох спеціально натренованих собак, нічого не вийшло. Більше того, перестав надходити радіосигнал з прикріпленого до тварини пристрою. Та Распутіна таки знайшли через 18 тижнів на іншому острові – приблизно за півкілометра від того, де його випустили. Ніхто не знав, що пацюки можуть плавати так далеко.
4. Вони незламні
Ця якість об’єднує багатьох кіномонстров, особливо багатосерійних: вбиваєш їх, вбиваєш – а до виходу наступної частини вони знову як новенькі.
Ну й причому тут гризуни? Жодного натяку на безсмертя. Вони можуть бути якими завгодно, але вважати їх непереможними – це вже занадто.
Однак … Який ми знаємо найвірніший спосіб вбити щура? Отрута? Так от. Коли пацюки знаходять їжу, в безпеці якої не впевнені, вони спочатку пробують її – зовсім трохи. І якщо відчують себе якось не так, більше цієї їжі не торкаються. Вони чудово інформовані про наші підступні плани і знають, як їх зруйнувати.
До того ж, ми все частіше стикаємося з абсолютно новим різновидом цих тварюк, який вчені вже прозвали «суперщурами-мутантами», їх уже практично жодна отрута не бере.
5. Вони жадають людської крові?
Ми добралися до останнього, одного з найбільш огидних різновидів монстрів, у яких тільки одна мета – напитися людської крові. Це різні зомбі, вампіри, перевертні… Але й тут пацюки не виняток. Усі знають, що вони не проти поживитися падаллю. І ще помилково вважається, що вони абсолютно нерозбірливі в їжі. Це не зовсім так. До дечого вони мають особливу слабкість – це людська кров. І якщо пацюк покуштує цих «ласощів», не заспокоїться, поки не добереться до них знову.
Вчені, які вивчали щурів 22 роки, стверджують, що найбільше шансів отримати укус щура припадає на період між північчю і 8-ю годинами ранку. Ви безтурботно спите в своєму ліжку і не підозрюєте, що ця тварина ось-ось вчепиться вам в обличчя. Це теж не перебільшення: пацюки найчастіше кусають обличчя або руки. Та це не павуки, які куснуть разок – і все. Якщо щур вкусив, то є велика ймовірність того, що він захоче «продовження банкету».
І кусає не обов’язково для самозахисту чи від страху, і навіть не тому, що зголоднів.
Він просто хоче вашої крові. Буквально. 1945 року професор К. Ріхтер провів дослідження, метою якого було з’ясувати: що притягує щурів в людях. Він надав щурам доступ до великої кількості людської крові. За 24 години гризуни випили все до краплі, а це було в 4 рази більше за звичайний для них добовий об’єму їжі! Ось висновок Ріхтера: «У щурів дійсно може розвинутися сильна тяга до свіжої людської крові».
6. Вони розумні, кмітливі і… культурні, себто соціальні
1991 року в дикій природі в Ізраїлі на прикладі чорних щурів Джозеф Теркель вивчав проблему передачі поведінки. Вчений зауважив, що досліджувані щури демонстрували унікальний вид харчової поведінки: вони систематично очищали соснові шишки, улюблену їжу, від лусочок перед вживанням. Потім Теркель з’ясував, що цю групу щурів навчила такій поведінці інша група пацюків, що й стало доказом того, що поведінка цих тварин носить ознаки культури.
Людмила ЧЕРЕДАРИК, Лідія КИРИЛЮК, “Версії”
