«Олігархічно-кланова більшість ухвалила в першому читанні проект Держбюджету на 2017 рік, який є бюджетом ліквідації української нації», – таку оцінку дала основному економічному закону, що працюватиме наступного року в Україні, Юлія Тимошенко. З нею важко не погодитися, бо ухвалений 230-а депутатами парламенту Бюджет держави передбачає значне зниження рівня життя громадян. Чого вартує один лише споживчий кошик, запропонований урядом, про який детальніше дізнаєтеся на 7-й сторінці нинішнього числа «Версій». А ситуацію з держбюджетом наступного року ми попросили прокоментувати аналітика та експерта «Версій» з економічних питань, політика, виробничника, голову Асоціації виробників Буковини, благодійника і мецената, засновника Фонду «Подаруй дитині життя», що опікується дітьми, хворими на рак, Франца ФЕДОРОВИЧА.
– Найперше треба зазначити, що увечері 20 жовтня 230 депутатів парламенту проголосували тільки за висновки бюджетного комітету Верховної Ради.
– Але ж таким чином ВРУ фактично ухвалила проект Держбюджету-2017 у першому читанні!
– Підкреслю, тільки у першому читанні…
– Думаю, й цього досить, бо проект Держбюджету 2017 не просто шалено скорочує, а ліквідує всі пільги хворих, самотніх матерів, дітей-інвалідів і дітей-сиріт, а також афганців і чорнобильців, які колись закрили собою світ, врятувавши його від знищення…
– Важко не погодитися з тим, що ухвалений документ занижує прожитковий мінімум, бо удвічі занижує розмір мінімальної зарплати, не передбачає індексації та осучаснення пенсій. Та ще й село позбавляє фінансування. Місцеві громади тепер тягтимуть важкого воза соціальних зобов’язань на кругленьку суму близько 35 млрд грн. І це за умови, що про реальну децентралізацію говорити ще рано. А значить, у сіл немає поки що й відповідної фінансової бази.
– Тож чи не складається у вас враження, що бюджет на 2017-ий рік є продовженням «дерибану» та вимивання грошей зі скарбниці держави через кримінальні оборудки? Місцеві бюджети знекровлюються. Як наслідок, знищуються освіта й охорона здоров’я…
– Я все ж таки сподіваюсь, що бюджет України буде суттєво змінений до того, як він стане остаточним економічним законом держави на 2017 рік.
Якщо казати, що мене найбільше турбує, то це відсутність у проекті держбюджету відповіді на головне питання, яке нині стоїть перед Україною: як має відбуватися відродження її економіки? Яким чином країна постане з колін, щоби її народ відчув себе нормальною європейською нацією? Будь-який поступ уперед визначає стратегія. Я ж у бюджеті її не бачу…
– Натомість у планах рідного уряду підвищення зарплат поліціянтам до 19 тисяч гривень. І це тільки рядовим правоохоронцям! Про начальство – мовчок! Там суми зашкалюють і переходять за межі здорового глузду…
– Пані Людмило, розумію підтекст вашого запитання: чи не приведе це до створення поліцейської держави? Я згоден з вами в тому, що коли вчителі після закінчення вишів отримуватимуть у школі 2 тисячі гривень, як передбачено цим документом, а поліцейські у 9 разів більше – це є ненормально. Бо освіта та виховання підростаючого покоління – це одне з головних, а пріоритетних – то вже точно – завдань держави, яка хоче швидко і потужно розвиватися. Тим паче, за нинішніх умов, коли новітні технології є запорукою успішної економіки. Саме тому, як на мене, поки що наш уряд, на жаль, акценти розставляє хибно.
– А вам не здається, що саме через таку олігархічну політику міжнародна організація «Репортери без кордонів» і повідомила у своєму новому звіті, що Україна посіла 107 місце із 180 країн за індексом свободи преси?
– Я вже знайомився з їхнім звітом (http://ukraine.mom-rsf.org) і він для мене не став одкровенням. Дивує інше: короткозорість Європи, яка раптом прозріла і дізналася, що українські ЗМІ кажуть неправду, особливо телебачення і радіо. Чому так? На це дає відповідь Крістіан Міхр, керуючий директор «Репортерів без кордонів», який каже про те, що «Найбільш важливі засоби масової інформації в Україні є невід’ємною частиною тісного взаємозв’язку між політичними та економічними інтересами». І продовжує: «ЗМІ часто використовуються в Україні для безсовісного маніпулювання на користь підприємницьких інтересів, для агітаційних або політичних проектів своїх господарів». А менеджер Інституту масової інформації (ІМІ) Максим Ратушний додав у коментарях, що наша держава – це країна кумівства, де бізнес тільки через тісні зв’язки з політичною елітою може бути успішним. І навпаки.
Як на мене, коли ми цього позбудемося, тоді й заживемо по-новому, а точніше – просто по-людськи. Та це, як ви розумієте, вимагає від нас усіх – і тих, що там нагорі, і тих, що внизу – чесності та моральності. Погодьтеся, складне завдання. А починається воно, до слова, з виховання…
Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»
