У протоієрея Миколи Йоника ці шляхи об’єдналися в один. Закінчивши 1996 року Чернівецьку гімназію №1, вступив на філософсько-теологічний факультет ЧНУ – а на 4-му курсі переводиться до Мюнхенського університету ім. Людвіга-Максиміліана, заснованого ще 1492 року. Там здобуває ступінь магістра православного богослов’я.
Ще студентом 2-го курсу знайомиться в церкві з майбутньою матушкою, яка до сьогодні день є йому підтримкою та опорою. На радість батькам ростуть двоє дівчаток: менша навчається у 6-у класі, а старша вже студентка факультету іноземних мов.
Висвятився Микола Йоник у рік свого одруження – 1998-го. Тоді саме виникла потреба у священику в Хотині – і Владика Данило направив нововисвяченого до парафіян.
Від смітника – до парку, а кредиту вистачило тільки на фундамент
Повернувшись до Чернівців дипломованим магістром, отець Йоник узявся до втілення своєї мрії – будівництва церкви. З благословення Владики справа рухалася справно: Чернівецька міськрада виділила ділянку на розі двох вулиць – Січових стрільців (колишня Московсьої олімпіади) та Жванецької, а департамент містобудівного комплексу та земельних відносин, ознайомившись із проектом, надав дозвіл на будівництво.
Щоправда, довелося добряче попотіти, щоби розчистити територію, яка на той час перетворилася на смітник у суцільних хащах. Та невдовзі місцина перетворилася на парк, ставши окрасою двох вулиць.
Отець Микола пригадує:
– Коли вперше зайшов у ті… хащі, промайнула думка: «Що я тут роблю?». Та, слава Богу, пройшло неповних 2 роки – і вже стоїть дерев’яна гарна і доволі не мала – 8 х 15 метрів – капличка. Ми в ній уже й вінчаємо, й хрестимо. Двічі на тиждень – у суботу та неділю правимо службу. Зазвичай, дуже хочеться мати церкву, яка була б відкритою щодня. Коли брав у банку кредит на будівництво, розраховував, що мені вистачить його на храм, натомість вистачило тільки на фундамент, бо довелося укріплювати зсувний схил, – зітхає отець Микола.
Та рук він не опускає і впевнено рухається до своєї мрії. А вона в нього, якщо казати світськими словами, вельми амбітна. Адже планує звести не тільки храм, а ще й відкрити при ньому дитячий садок, школу, а відтак і сиротинець.
Духовність – це не хустка на голові і не страх перед Інтернетом
– Мрію дати дітям найкращих учителів і такі знання, щоби вони могли вступати до будь-якого найпрестижнішого світового вузу, – каже він. – Але, крім устремління до пізнання, в них має бути моральний стрижень – а духовність, як відомо, закладається від народження. Тож вважаю за потрібне відкриття дитячого садка. У нинішньому світі дуже багато спокус, яким діти мають протистояти. Це не означає ходити в хустці і боятися Інтернету. Але людина повинна володіти собою, мати силу волі й усвідомлювати небезпеку.
У необхідності усього цього священика переконує власний життєвий досвід. Побувавши з гуманітарною допомогою на передовій на свято Миколая, він укотре переконався, наскільки потрібна людині віра, надто ж в екстремальних умовах. І поділився такою історією:
– Нашу машину зупинили в лісі на блокпосту. Ми не змогли подолати переправу, бо піднялася вода, та вирішили зачекати, доки вона спаде. Вояки побачили, що ми вперті і запросили нас, чотирьох, на ніч до землянки. Нагодували й поступилися своїми ліжками. Мені ж не спалося: я вийшов на вулицю, де зі мною розговорився солдат. Він скаржився, що перечитав усю Біблію, та відповіді на свої запитання так і не має. Тоді я зрозумів, наскільки потрібні на «передку» капелани. До слова, з «нульовки» люди вертаються зовсім іншими – і не тільки вояки, а й самі капелани. Нині в моєму приході є демобілізовані хлопці, і я радий, що можу їм у чомусь допомогти.
До речі, саме після відвідин отцем Миколою та волонтером Василем Кримського, що на Донеччині, звідти до Чернівців приїжджали в гості старшокласники.
Та нині отець Микола усвідомлює, що без людської допомоги храму йому не збудувати, тож і звертається як до меценатів і підприємців, так і до простих людей. Отож усі ми маємо змогу долучитися до богоугодної справи – будівництва Храму.
Більше дізнатися про спільноту отця Миколая можна на Фейсбуці, де існує група Благодійного православного Фонду духовного центру Івана Богослова (Українська православна церква Київського патріархату, Чернівецько-Буковинська єпархія).
Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»
Реквізити парафії Івана Богослова:
Картка Приватбанку: 5169 3305 1589 4449
або ж р/р 26005051500817, ЄДРПОУ /ДРФО 25082252, МФО 356282
Моб. тел.: 096 56 370 56, 066 02 383 19
