У багатіїв справедливості не шукай
Абонплата за обслуговування газової «труби» додасть 20 млрд грн власникам облгазів. Тож кому й за що платимо?
Українців перевели на нову схему оплати за газове постачання. Відтепер споживачі мають окремо сплачувати вартість газу і окремо платити фіксовану абонементну плату за послуги з його транспортування та розподілу. Єдиний до цього часу тариф, образно кажучи, «розщепили» на складові. При цьому «транспортну» складову ще й підвищили у кілька разів. Спочатку держава привчала громадян: «Ставте лічильники і платіть лише за використаний газ! Тарифи ми піднімемо, тож вчіться заощаджувати!» Мала працювати логіка: менше спожив – менше заплатив.
Люди почали заощаджувати і хтось недоотримав?..
А потім – рраз! – і ввели абонплату за «газовий сервіс». Тобто, палиш газ, чи ні, але копійку за доступ до труби щомісяця заплати.
З розрахунків зрозуміло, що суми за газ у цілому зростуть. При тому, що понад 70% розподільних мереж, які будуть отримувати фіксовану абонплату, перебувають в управлінні одного власника – «Регіональної газової компанії» Дмитра Фірташа. Виходить, люди почали заощаджувати і хтось недоотримав?..
Абонемент купи, а газом хоч і не користуйся
Відтепер кожен споживач буде окремо сплачувати ціну газу та ціну його транспортування до своїх домівок – у вигляді фіксованої місячної абонементної плати (мовою оригіналу) «за потужність, яка при цьому використовується».
Що таке «потужність», з чим її їдять, як вона вираховується щодо газу, і взагалі, що відбувається з тарифами на енергоресурси? – українців уже зовсім затуркали нововведеннями. Тепер їм доведеться не тільки у розбиратися в типорозмірах лічильників, а й у вищій математиці,щоби перевірити розрахунки газовиків за їхніми заплутаними формулами.
«Якщо бути чесним, то звичайно ж, абонплата призведе до зростання платіжок у більшості споживачів», – стверджує на своїй FB-сторінці експерт Андрій Герус. За його словами, підвищення становитиме від 40 до 250 грн у місяць, залежноі від обсягу використання газу (опалення газовими котлами, приготування їжі на газових плитах), наявності та типу лічильника, а також від регіону.
Спеціалісти НКРЕКП переконують, що для власників приватних будинків з котлами для опалювання оселі та підігріву води середньорічна плата за споживання газу майже не зміниться. Натомість середній місячний чек для абонентів, які використовують газ для приготування їжі на газових плитах без лічильників, збільшиться в 3-5 разів.
Аналітики підрахували, що річний обсяг гарантованих платежів може скласти близько 20 млрд грн, 70% з яких піде одному бенефиціару, який зараз перебуває під домашнім арештом у Відні. Його звинувачують у хабарі за отримання ліцензії на розробку титанових руд в Індії. До підлеглої йому структури офіційно входять 16 облгазів. Ще 12 газорозподільних компаній перебувають у власності спільників Фірташа чи його колишніх менеджерів.
Віддай трубу, а то відключимо газ
Зауважимо ще такий нюанс. Якщо у випадку міських газових мереж наявність абонплати (по типу стаціонарного телефонного чи радіозв’язку) ще більш-менш зрозуміла, то у селах, де в більшості випадків, газифікація проходила фактично за кооперативні кошти, люди взагалі шоковані.
Кілька років тому, наприклад, гриміла історія про те, як підприємство ВАТ «Уманьгаз» вимагало від мешканців селища Маньківка Черкаської області передати на баланс вуличні газопроводи, які люди прокладали за власні кошти. Крім того, після передачі, газовики вимагали доплачувати за обслуговування цих газопроводів. Через відмову підписати договір підприємство без попередження відключило селянам газ. Що було потім, не важко здогадатися: люди здалися.
«У рішеннях регулятора мають бути не просто математичні розрахунки, які можна підігнати хочі під Роттердам+, хоч під Донецьк+. Має бути елемент справедливості, адже це арбітр, квазісудовий орган», – зазначає Андрій Герус.
Благими намірами…
Загалом, рішення НКРЕКП мало на меті виконати вимоги МВФ й ліквідувати дисбаланс у оплаті газопостачання для побутових і промислових споживачів, стимулюючи усіх споживачів встановлювати лічильники – оптимальні для того обсягу газу, що споживається конкретним абонентом. Але, здається, Комісія зробила усе так, щоби збільшити і без того високу соціальну напругу.
Подібні рішення докорінно змінюють принципи взаємодії між постачальниками і користувачами енергоресурсів і мають вирішуватися не актами відповідного регуляторного органу, а на законодавчому рівні – з обов’язковим громадським обговоренням. Надто, коли йдеться про зміну економічної моделі і стратегії в угоду зовнішнім кредиторам. Що, по суті, й відбувається на газовому ринку.
