КІЛЬКА ЖИТТІВ КОРНІЯ ТОВСТЮКА

У 82 роки (1922-2004) земного буття Корнія Денисовича ТОВСТЮКА вмістилося, можна сказати сміливо, кілька звичайних біографій: селянського хлопця, що прагнув до науки; свідомого українського студента, який хотів бачити свою Україну незалежною; сільського учителя фізики; науковця, професора двох університетів, організатора двох відділень наукових інститутів, члена-кореспондента НАНУ, що зробив багато цікавих відкриттів у галузі фізики та двічі отримав Державну премію України в галузі науки і техніки; і просто чудової людини… Ці номінації можна було б ще перелічувати. Учора, 22 березня,  Корнієві Денисовичу Товстюку виповнилося б 95 років.

 

Коріння цієї людини – у ближніх до Чернівців Мамаївцях, що на Кіцманщині. Саме тут весняного рівнодення 1922-го і народився Корній Денисович. Його батьки, Денис Георгійович та Февронія Юріївна, були достатньо заможними, аби віддати 11-річного хлопця, що мав потяг до знань, на навчання до 4-ї чернівецької гімназії. Тут він отримав ґрунтовні знання з математики та природничих дисциплін, з історії та літератури, з іноземних мов. Варто зазначити, що, крім української, Корній Товстюк вільно спілкувався румунською, англійською, російською,німецькою та французькою. 1941 року, вже після гімназії, він устиг закінчити ще і 10 клас чернівецької середньої школи № 4  м. Чернівців.

 

Із Буковинським куренем до Києва

У буремні 1941-1943 роки юний Корній бере участь в українському визвольному русі. Як член Організації Українських Націоналістів у вересні 1941 року він вступив до Буковинського куреня, який усередині жовтня героїчно дістався Києва. Там юнак склав присягу на вірність Українській Національній Раді.

Київська сторінка життя Корнія Товстюка збагатилася роботою під проводом легендарного Олега Ольжича, знайомством з Оленою Телігою, Уласом Самчуком та багатьма іншими людьми, які вже належать історії й залишили в серці юнака глибокий слід на все життя.

У 1943 році молодий український підпільник потрапив до гестапо, але йому вдалося втекти. Корній переховувався у Топорівцях Городенківського району. Тут він зустрів кохання всього життя: його вірною дружиною стала донька місцевого священика Оксана Олексієва. Зауважимо, гімназійної освіти Корнія Денисовича вистачило в ті роки, щоби вчителювати в буковинських селах (Валява, Дубівці, Ставчани).

 

Напівпровідники – любов на все життя

1945-го Корній Товстюк вступив на фізмат ЧДУ, який закінчив з відзнакою 1950-го. Талановитого випускника залишили асистентом кафедри експериментальної фізики, де він привернув до себе увагу  професора  А.Г.Самойловича і 1953 року став аспірантом кафедри теоретичної фізики. Кандидатську дисертацію захистив достроково і у 34 роки – ранній для радянської науки вік – очолив кафедру напівпровідників ЧДУ. Саме тут 1968 року організовує першу у СРСР проблемну лабораторію з фізики напівпровідників. На кафедрі і в лабораторії зросла ціла плеяда талановитих фізиків. Перелічимо лише кількох професорів: М.П. Гавалешко, І.М. Раренко, Й.М. Стахіра, Д.М. Берча, І.В. Потикевич, П.М. Старик, А.В. Савицький, О.І. Борець… Загалом Корній Денисович підготував 56 кандидатів наук, і понад два десятки з них у подальшому стали докторами наук. Це потужний науковий потенціал української вищої школи, науки, промисловості.

У вересні 1969 року К.Д.Товстюк організовує відділення Інституту напівпровідників Академії наук УРСР. Головні досягнення у фізиці напівпровідників відображені ученим у його монографії «Полупроводниковое материаловедение» (Киев,1984). На базі розробок Чернівецького відділення ІПМ АН УРСР створюються наукове підгрунтя нових технологій електроніки та фотоелектроніки, що дало поштовх до організації за ініціативи та безпосередньої участі К.Д.Товстюка чотирьох підприємств електронної промисловості у Чернівцях. 1973-го діяльність Корнія Денисовича Товстюка відзначена Державною премією УРСР, 1978-го його обрали членом-кореспондентом АН УРСР.

 

Хто винуватий в алопеції?

На погляд обласної влади, учений мав лише один , але неприйнятний недолік: він залишався безпартійним. І влада скористалася екологічним лихом, яке спіткало Чернівці 1988 року, щоби усунути Товстюка з посади директора чернівецького відділення ІПМ НАНУ. Хоча саме він і його співробітники доклали зусиль для з’ясування справжніх причин захворювання дітей і отримали експериментальні дані, якими пізніше користувалися токсикологи і які фігурують у медичній літературі. І хоча Українська Академія наук не погодилася із рішенням обкому партії про звільнення К.Д.Товстюка з роботи, він вирішує залишити Чернівці.

 

До «Львівської політехніки»

Посаду в ученого можна відібрати, але науковий талант дозволив Корнію Денисовичу розробляти новий напрямок у фізичній науці: 1991 року він організовує Львівське відділення відновлювальних джерел струму ІПМ АН УРСР і завідує ним аж до кінця життя. 1995-го посів ще й посаду професора кафедри напівпровідникової електроніки ДУ «Львівська політехніка. Нові наукові досягнення Корнія Денисовича та його соратників – відкриття об’ємного акумуляторного ефекту у шаруватих структурах, наукове обґрунтування новітніх технологій, які запатентовані, сертифіковані і впроваджені у виробництво – 2001 р. відзначені другою для Корнія Денисовича Державною премією України.

 

Активного громадського життя не припиняв

Ще працюючи в Чернівцях, Корній Денисович бере найактивнішу участь у організації 1989 року Братства ім. Андрія Первозванного. Вже у Львові на ХІІ великому зборі ОУН 1993-го Корній Денисович обирається Головою Ради ОУН. 1995-го організовує і очолює Львівське обласне відділення Фундації ім. О.Ольжича. Він бере активну участь у створенні документального фільму, присвяченого О.Ольжичу (режисер А.Микульський, 1998 р.

Поряд з науковою діяльністю та організацією виробництва Корній Денисович багато зусиль докладав до навчання і виховання студентської молоді. Автор цих рядків  може засвідчити цю сторону його діяльності зі свого власного досвіду, оскільки мав щасливу нагоду бути учнем Корнія Денисовича. Не скажу, що нам було просто сприймати матеріал, бо він читав свої лекції на дуже високому науковому рівні,  доступному далеко не кожному студентові. Але вони будили в тих, хто міг і хотів їх осягнути, жагучий інтерес, бажання дотягнутися до заданої планки і зазирнути в незвідані глибини науки.

Дмитро ЗАЯЧУК, доктор фізико-математичних наук, колишній чернівчанин, учень К.Д.Товстюка

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.