Оце прочитав повідомлення поліції про надзвичайну ситуацію на мосту через Прут і порадів за наших поліціянтів: нібито ж відрадили людину від гріха самогубства (навожу без скорочень):
«Увечері 15 грудня на лінію 102 надійшло повідомлення про спробу самогубства на мості через річку Прут у Чернівцях. Чоловік стояв на оглядовому майданчику під мостом поблизу Дріжджзаводу і погрожував стрибнути. Під час діалогу з правоохоронцями самогубець погодився піднятись за умови, що поліція покине міст.
Піднявшись, чоловік пішов краєм мосту в напрямку вулиці Гагаріна, наблизився до кінця, стрибнув під міст і побіг у невідомому напрямку.
Патрульні обстежили прилеглу територію та виявили чоловіка на міському пляжі. Самогубця затримали та передали працівникам швидкої, – повідомляють у прес-службі Патрульної поліції Чернівецької області».
Щоправда два моменти таки шарпнули: по-перше, навіщо поліція обстежувала «прилеглу територію», якщо бачили, що чоловік побіг сам, і по-друге, навіщо його затримали й передали медикам? Потім подумав, що в поліції інструкція така: обстежувати потенційного самогубця, чи остаточно він позбувся поганих думок?
Та наступного дня натрапив на пост вельмишановного священика, військового капелана і водночас громадського активіста, який протягом усіх воєнних років несе слово Боже й людську розраду нашим воякам на Сході України. Наведу і його розповідь:
Василь Гасинець: «Хотів написати з цього приводу ще 15-го увечері, але не знайшов повідомлення про цей випадок, тож не став. Але коли мені потрапив на очі цей пост, вирішив розповісти детальніше.
Вечером, біля 21.00 ( 15.12. 2018), їдучи по мосту через р. Прут біля Дріджзаводу, я побачив велике скупчення поліцейських машин, машину швидкої допомоги, а також рятувальників Маючи великий досвід священичого і військового служіння, зрозумів, що там БІДА. Тому не міг не зупинитись. Машину залишив майже в кінці мосту (в напрямку вул. Гагаріна). Підійшовши до середини мосту, місця подій, побачив на мостовій опорі чоловіка, який заявляв про те, що має намір кинутися з мосту вниз. Почав з ним спілкування довге, що тривало майже 20 хв. Чоловік довірився і сказав, що підніметься, тільки за умови, коли від’їдуть «менти», тож мені довелося вмовляти «ментів» ще 20 хв., щоби роз’їхалися. На диво, це було важче, ніж вмовити відчайдуху, але всі прилипли до перил ніби бажали бачити «режим польоту». І ,зрештою, ЩАСТЯ!!! З тяжким трудом вдалося упросити поліцію від’їхати. Чоловік піднявся на міст і згодився пройти зі мною і сісти в мою машину. Я йшов по мосту, а він паралельно рухався за колесовідбійником. Постійно вимагаючи, щоб «менти» відійшли. Ідучи десь приблизно 50-60 м мостом до машини, я весь час спілкувався з ним. Коли наблизилися до машини, я відчинив йому (зумисно) задні ліві двері. Та, коли цей відчайдуха був на відстані півтора метра від машини, з’явилась поліцейська машина і поліцейські, виблискуючи значками. Побачивши їх, чоловік відразу ж метнувся й кинувся з мосту.
Ось така правда про професійність нової поліції».
Кожен читач спроможний порівняти й оцінити це самостійно. А мені щось знову згадалася (практично щоразу згадую, коли йдеться про інциденти з поліцією) 3-місячна бліц-підготовка новонабраних поліцейських: чого встигли навчитися, не зрозуміти, а чого НЕ навчилися, одразу видно: дисциплінованості, навичок водіння в екстремальних і витримки в гострих ситуаціях, медичних навичок, психологічної підготовки, та й просто людського спілкування. Не казатиму, що стовідсотково все так сумно, але щось забагато цих журбинок, чи не так?
Іван ДУПА, який хотів би про щось веселе…
