9 березня 2024 року Україна відзначає 210-річницю від дня народження українського поета, художника, прозаїка, драматурга Тараса Григоровича Шевченка. З 47 років свого життя (народився у 1814 році – помер у 1861 році) Тарас Шевченко 24 роки перебував у кріпацтві, 10 років – на засланні, а решту життя – під наглядом жандармів. Внесок великого Кобзаря для України неможливо переоцінити. Пройшло 210 років від народження Великого Кобзаря, проте кожне слово, написане поетом, і досі актуальне. Тарас Шевченко був і є символом опору російській експансії. Український видатний митець залишив кілька важливих послань, які для українців стали закликом до дії.
Боріться – поборете, Вам Бог допомагає! За вас правда, за вас слава, і воля святая!
9 березня заходи проходили на Центральній площі Чернівців. Відбулося урочисте покладання квітів до пам’ятника Тараса Шевчанка. У церемонії вшанування взяли участь чернівчани, військові, духовенство, громадські діячі, гості міста.
* * *
Чи ми ще зійдемося знову?
Чи вже навіки розійшлись?
І слово правди і любові
В степи і дебрі рознесли!
Нехай і так! Не наша мати,
А довелося поважати.
То воля Господа. Годіть!
Смирітеся, молітесь Богу
І згадуйте один другого.
Свою Україну любіть.
Любіть її… Во время люте,
В останню тяжкую мінуту,
За неї Господа моліть.
Тарас Шевченко, 1847
Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні, чи ні.
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині —
Однаковісінько мені.
В неволі виріс між чужими,
І, неоплаканий своїми,
В неволі, плачучи, умру,
І все з собою заберу —
Малого сліду не покину
На нашій славній Україні,
На нашій — не своїй землі.
I не пом’яне батько з сином,
Не скаже синові: — Молись.
Молися, сину: за Вкраїну
Його замучили колись. —
Мені однаково, чи буде
Той син молитися, чи ні…
Та не однаково мені,
Як Україну злії люди
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять…
Ох, не однаково мені.
[Між 17 квітня і 19 травня 1847,
С.-Петербург]
… Вітер віє-повіває,
По полю гуляє.
На могилі кобзар сидить
Та на кобзі грає.
Кругом його степ, як море
Широке, синіє;
За могилою могила,
А там — тільки мріє.
Сивий ус, стару чуприну
Вітер розвіває;
То приляже та послуха.
Як кобзар співає…
Тарас Шевченко
ПРИЧИННА
Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі,
Горами хвилю підійма.
І блідний місяць на ту пору
Із хмари де-де виглядав,
Неначе човен в синім морі
То виринав, то потопав.
Ще треті півні не співали,
Ніхто нігде не гомонів,
Сичі в гаю перекликались,
Та ясен раз у раз скрипів.
1837, Санкт-Петербург
І Архімед, і Галілей
Вина й не бачили. Єлей
Потік у черево чернече!
А ви, святиє предотечі,
По всьому світу розійшлись
І крихту хліба понесли
Царям убогим. Буде бите
Царями сіянеє жито!
А люде виростуть. Умруть
Ще не зачатиє царята…
І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люде на землі.
24 вересня [1860,
С.-Петербург]
Обласна художня виставка до дня народження Тараса Шевченка у Чернівцях
7 березня 2024-го в Центрі культури «Вернісаж» відбулося відкриття обласної художньої виставки, присвяченої 210-ій річниці від дня народження Тараса Григоровича Шевченка.
На виставці експонуються твори живопису, графіки, скульптури та декоративно-ужиткового мистецтва.
На виставці у Чернівцях представлено понад 130 творів. Організатор виставки – Чернівецька Обласна організація Національної спілки художників України.
©Тетяна Спориніна,
фото автора
