Про голосування наосліп і «казкових» депутатів, а також «тунелі» міського проектування й світло в їхньому кінці
Нещодавно палата муніципальних депутатів маленького Парижа, себто Чернівецької міської ради, розглянула питання убезпечення переходу містян через вулиці з обтяжливим автомобільним рухом. З огляду на високу смертність пішоходів на шляхах України ця тема є дійсно актуальною. Однак, замість того, щоби комплексно оцінити проблему, депутати прийняли чи не найдивакуватіше, якщо не сказати відвертіше – найнеадекватніше рішення з усіх можливих… Я б сказав, у стилі казки Волкова «Сім підземних королів»…
…За часів Австро-Угорщини під час виборів до магістрату на виборчих дільницях було написано: «Trau, schau wem» – «Довіряй, але дивись кому», нагадуючи про відповідальність виборця за владу, яку він обрав. Нині, на жаль, ми, виборці, забуваємо про цю відповідальність і голосування перетворюється на сучасну казочку «Кохання наосліп: Дюймовочка та Кріт» із поступовим переходом до волковських «підземних королів», з яких правив тільки один, а інші помпезно святкували та розважалися, чекаючи на свою чергу…
Отож і вибір виходить «кротячим». Інакше тяжіння депутатів до тематики «підземних ходів» не поясниш, бо в рішеннях сесій виникають то тунелі, то підземні переходи… Здається, «підземні» проекти стали для чернівецьких депутатів ідеєю-фікс. Безперечно, вона має право на існування і декому навіть може подобатися. І все ж пора зняти рожеві окуляри, спуститися з небес на землю – точніше, піднятися з-під землі на поверхню й озирнутися на світовий досвід та згадати про особливості території міста. Та й світовий досвід підказує набагато адекватніше рішення для чернівецьких доріг.
У бразильському місті Кампу-Ґранді, де я певний час прожив, пішохідні переходи через важливі артерії міста виконані у вигляді зебр, трохи піднятих над дорогою. Такий пішохідний перехід водночас виконує функцію зебри і «лежачого поліцейського»: мимохіть водій знижує швидкість. Результат: у цих місцях безпечно переходять дорогу навіть капібари. А в Кампу-Ґранді ці великі, схожі на морських свинок, тварини спокійно розгулюють міськими парками та університетським кампусом!..
На деяких з таких переходів встановлюється радар, який зчитує швидкість транспортного засобу, що проходить через перехід. Радар налаштований на певне граничне значення швидкості, і якщо транспортний засіб його перевищує, спрацьовує сигналізація і повідомлення передається до дорожньої поліції. Для вулиці Винниченка, де інциденти часті, оскільки, незважаючи на регламентоване обмеження швидкості, машини прискорюються до prestissimo – швидкості найбільшої, це – ідеальний варіант убезпечення переходу пішоходів. І не треба ускладнювати – рити тунелі й перевертати гори, коли «ларчик просто відкривається».
Варто нагадати, що сліпота крота проявляється тільки на поверхні. Під землею він бачить достатньо добре. Саме тому нашим «кротам» кров з носа потрібно «зарити» скарбницю під землю. Краще видно, до чиєї кротячої нірки скільки золота сховати і наскільки ласий дістається шматочок. Тому і з’являються «прожекти» різного роду кротячих нірок. А самі «кроти» перетворюються на малокорисних «підземних королів», що більше споживають ресурсів, ніж дають…
Рецепт від кротячої сліпоти міських депутатів достатньо простий. Варто всього-на-всього нам не голосувати наосліп. І тоді з’явиться світло в кінці тунелів, катакомб та інших нірок….
А якщо обраних депутатів так вабить прокладання підкопів, нехай ця пристрасть матиме корисніше застосування і покінчить із засиллям над вулицями електрокабелів освітлення. От їм під землею – саме місце!
Влад ГОРЕНЮК
