20 травня в Україні відзначається День пам’яті жертв політичних репресій.
У цей день ми вшановуємо пам’ять мільйонів наших співвітчизників, які стали жертвами тоталітарного режиму.
Ми згадуємо кожного знищеного каральною системою, в’язня ГУЛАГу, позбавленого батьківської домівки, висланого на чужину. Сотнями тисяч потрапляли до в’язниць і так званих виправно-трудових таборів абсолютно безневинні – за обмовами та брехливими доносами…
За період від початку 20-х і до кінця 80-х років ХХ століття, тобто за час правління більшовицько-комуністичного режиму, в Україні було заарештовано майже 1,5 мільйона осіб. Велику кількість із них було розстріляно, інші пройшли тюрми, заслання, вислання, каторгу, табори, примусово побували в психіатричних закладах. Терор і репресії зачепили майже всі верстви українського населення: науковців, політиків, військових, священиків, представників культури, селянство.
20 травня в Чернівцях на Театральній площі відбулися заходи до Дня пам’яті жертв політичних репресій.
Після того, як присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять за загиблими, замучениими і постраждалими від політичних репресій, священики відслужили поминальний молебен за невинно убієнними, а учасники акції запалили лампадки пам’яті…
28 червня 1940 р. відбулося приєднання до СРСР Північної Буковини та Хотинщини.
Партійні органи поставили під свій жорсткий контроль усі сфери суспільного життя Буковини, в тому числі й ідеологію та культуру. До 1940 р. на Буковині видавалось 15 газет і 4 журнали загальним тиражем 25-30 тис. примірників. Всі вони були закриті. Політичних переслідувань зазнали всі національно-культурні товариства, національна преса. Буковинську митрополію ліквідували, її Чернівецьку резиденцію перетворили на музей, церковні землі націоналізували, священиків обклали надмірно високими податками, а декого заарештували і вислали у віддалені райони СРСР…
Єдиною силою, що була спроможна завдати активного опору тоталітарному режиму, була ОУН, яка на той час діяла в глибокому підпіллі. За її членами каральні органи полювали особливо ретельно.
Після часткової чистки буковинського суспільства від «класово-ворожих» та «соціально-небезпечних елементів» перед каральними органами було поставлене нове масштабне завдання — вивезти за межі області всіх неблагонадійних. Депортації проходили в 2 етапи — перший відбувся 23 травня, другий — 13 червня 1941 р. У травні вивозилися в основному так звані «зрадники Батьківщини», яких було засуджено Особливою нарадою при НКВД СРСР. До цієї категорії належали ті, хто бажав виїхати за кордон чи робив спроби перейти кордон нелегально. Основна маса депортованих була з Садгірського, Чернівецького, Глибоцького, Герцаївського та Сторожинецького районів. Депортації підлягала 181 родина, з числом дорослих 306 осіб і неповнолітніх — 210. В 36 вагонах вони направлялися до Комі АРСР, Красноярського краю та Кіровської області.
Долі буковинців і бесарабців, репресованих у 1940-1941 рр., здебільшого трагічні. Їх перебування на засланні або у виправно-трудових таборах припали на роки воєнного лихоліття. До в’язнів ставилися за законами воєнного часу.
Таким чином, за попередніми підрахунками, в 1940-1941 рр. на території Північної Буковини та Хотинщини було незаконно репресовано з політичних мотивів близько 11 тис. осіб, з яких понад 1400 розстріляні, загинули у тюрмах, таборах та на спецпоселенні.
У 1946–1947 рр. край охопив голод, однією з основних причин якого стала безжалісна заготівельна політика. Влада використала цю трагедію для зламу опору одноосібного селянства суцільній колективізації. Заможних селян обкладали завищеними планами держпоставок, ті, хто не справлявся, притягалися до кримінальної відповідальності за ст. 58-1 КК УРСР і засуджувалися до 5–10 років позбавлення волі з конфіскацією майна. В 1951 р. питання з “куркулями” вирішили остаточно шляхом їхнього виселення.
Усього в 1944–1953 рр. на території області з політичних мотивів було засуджено 77 студентів та учнів шкіл…
День пам’яті жертв політичних репресій офіційний Київ висунув вимогу до Росії щодо звільнення 64 українців які засуджені або перебувають у СІЗО за політичними мотивами.
“Щонайменше 24 українці є політичними в’язнями у РФ, більше 40 – в окупованому Криму. Вкотре вимагаємо від РФ звільнити бранців”, – написала у Твіттер 20 травня речниця МЗС України Мар’яна Беца.
Нагадаємо, український режисер, утримуваний у російській в’язниці, Олег Сенцов оголосив 14 травня безстрокове голодування. Свій протест він пояснив вимогою до влади Росії звільнити українських політичних в’язнів.
Вічна пам’ять всім, хто пішов із життя, зазнавши репресій. Нажаль, до цього часу не оприлюднені списки імен відповідальних за політичні репресії…
Стійкості тим, хто нині пізнав гіркоту переслідувань.
Непохитної віри нам у мирне майбутнє України.
Більше фото із заходу вшанування за посиланням – ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ ПОЛІТИЧНИХ РЕПРЕСІЙ
©Тетяна Спориніна,
фото автора і SergyiS
