У Чернівцях триває місячник благоустрою та озеленення. Втім, благоустрій чернівчани спостерігають хіба що у сирітських стовбурах варварськи обрізаних дерев та в купах обрізаних гілок просто на тротуарах. Зрозуміло, що про жодне озеленення не йдеться взагалі. А там, де благоустрій зовсім не завадив би, немає й сліду комунальних служб. Навіть якщо це буферна зона ЮНЕСКО.
До редакції «Версій» звернулися небайдужі пенсіонери – мешканці вул. Університетської, що запросили нас на прогулянку до скверу навпроти Резиденції. Люди скаржаться на те, що до скверу нікому немає діла: ні зеленгоспу, ні відділу охорони культурної спадщини, ні університету, ні приватному підприємцеві, чий «гадюшник» стоїть просто при вході.
– Гуляти вітряної погоди тут просто страшно, – розповідають постійні відвідувачі скверу. – Старі необрізані дерева похилилися і загрожують впасти на голову. Інші дерева цілком поросли омелою і виглядають, м’яко кажучи, непривабливо. Навіщо у Чернівцях існують зеленгосп, ботанічний сад, біофак університету, коли просто перед перлиною Буковини розкинувся такий, вибачте на слові, срач? Даруйте, що назвала речі своїми іменами. Бо, скажімо, пройти сквером проблематично за будь-якої погоди: від колись асфальтованих доріжок залишилися порослі травою стежки та купи болота. Лавки поламані, смітники облуплені й побиті. На огорожу взагалі боляче дивитися. Хоча саме тут треба лише кілька банок чорної фарби і кілька рулонів наждаку, аби повідчищати усе від іржі та наново пофарбувати. Це могли б зробити навіть студенти-архітектори, але їм байдуже, що робиться в них просто «під носом». Ходять сюди лише на перекур. А просто посеред скверу на потрісканому постаменті стоїть золотисто-облуплений і загаджений птахами Сидір Воробкевич. І доповнюють усю цю «красу» купами не винесеного сміття продавці з кіоску.
Пенсіонери кажуть, що неодноразово зверталися до відділу охорони культурної спадщини, у віданні якого перебуває вся територія довкола Резиденції, але там їх «відфутболили», пояснивши, що чекають на проект реконструкції скверу і на нового інвестора. Виявляється, для наведення елементарного порядку – фарбування огорожі, ремонту доріжок і обрізання дерев треба цілого інвестора! (Тоді скажіть, хто проінвестував скалічення дерев майже по всьому місту?) Утім мешканці Університетської підозрюють, що за формулюванням «пошук інвестора» приховане не що інше, як бажання довести все «до ручки» і за копійки перепродати ласий шмат майбутньої туристичної оази для нового будівництва, приміром, ресторану, «потрібній» людині. Думають, що це буде нинішній власник кіоску з бутербродами, прізвища якого не знає навіть продавчиня того «гадючника» (принаймні, нам вона його не назвала). За чутками, кінцевим бенефіціаром, як тепер модно говорити, цієї торгової точки є підприємець Михайло Гросу, батько вже не зовсім юного дарування Аліни Гросу. Офіційного підтвердження цієї версії ми поки що не знайшли і сподіваємося, що після публікації хоч у когось – у міської влади, ректора ЧНУ чи власника генделика – прокинеться совість і бажання прибрати, а не продати цей колись неймовірно гарний шматочок Чернівців.
Лєра ЯСНИЦЬКА, «Версії», фото автора
