Фахівці з дослідження та лікування наркозалежності, як і багато інших спеціалістів, мають свій вузькопрофесійний сленг, свою мову. Серед безлічі інших слів, вони вживають слово «наркосцена». І в цьому «театрі» таки трохи моторошно.
Активісти, які дбають за чистоту міста, днями вжахнулися від кількості знайдених використаних шприців у місці культури і відпочинку в Чернівцях. «Парк Шиллера – 2015 рік вересень!!! До нас звернулися мешканці району з колективною заявою допомогти прибрати парк. Кілька годин роботи і більше сотні використаних наркоманами шприців – результат нашої роботи! Про акцію повідомляли в ЗМІ за декілька днів, результат співпраці нашої влади нульовий!!! – коментує оприлюднені на своїй сторінці в соцмережі фото активіст Сергій Качмарський, не шкодуючи знаків оклику. – Пройшло майже два роки!!! Парк Шиллера – 2017 рік, березень!!!»
«В той же час, щорічно у рамках діяльності в нашому місті програми «Зменшення шкоди» (з 2002-го), з наркообороту вилучається понад 130 тис. одиниць використаних шприців та голок, – інформує Тетяна Бережна, президент Чернівецького благодійного фону «Нова сім’я». – Це означає, що вони не потраплять на вулиці міста, місця відпочинку дітей з батьками, і люди більше убезпечені від проколу та можливого ураження інфекційними захворюваннями – вірусними гепатитами та ВІЛ. Та постає проблема: як безпечно знищувати вилучені шприци і голки…»
Тим часом, поки частина людей стереотипно лякається лише розкиданих шприців, проблема є глибшою. Як стверджують фахівці, ні правоохоронці, ні медики не можуть угнатися за польотом хімічних формул, які змінюються так швидко, що сьогоднішні заборони в Україні переліку препаратів уже наступного дня не охоплюють розмаїття новостворених речовин. І за вчорашніми схемами збуту речовин, що змінюють свідомість, працюють хіба що якісь ретрогради – нині ж, в епоху інтернету, усе купується і продається без традиційних дилерів і посередників, у віртуальній мережі. Та й звичних ознак вживання наркотиків – слідів уколів – може зовсім не бути. Є безліч способів змінити свою свідомість, уникаючи сколотих вен: наркотики курять, нюхають, розсмоктують, випивають пігулки, які продаються в аптеці без рецепта…
Якщо правоохоронці бачать у споживачах наркотиків лише порушників закону (а кожен, хто вживає, щонайменше двічі порушує закон – коли купує «зілля» і коли його зберігає), суспільство – небезпеку, медики – непередбачуваних пацієнтів, то насправді йдеться про залежність – хворобу з усіма її ознаками: початком процесу, стадіями, кінцем, симптомокомплексом, біологічними змінами і визначеним способом лікування. Це обговорювали на триденному семінарі, зорганізованому міським благодійним фондом «Нова сім’я» для Координаційної ради з питань наркополітики при Чернівецькій міській раді.
«У країні відсутня система допомоги сім’ї»
Керівник Одеського центру реабілітації, психолог-реабілітолог Володимир Смолягович, говорячи про наркозалежність, дуже добре розуміється на темі. Уже 15 років він очолює приватний реабілітаційний центр, який працює за мінесотською програмою «12 Кроків», визнаною Всесвітньою Організацією Охорони здоров’я найбільш дієвою та ефективною у подоланні залежностей і рекомендована до застосування в Україні профільним Міністерством.
«Відповідально заявляю: чудесних зцілень не буває, – відверто каже учасникам семінару керівник реабцентру. – Навіть у церквах. Слід також зважати на те, що наркосцена сьогодні змінилася. Новизна виготовлених формул і безліч їх варіацій без зміни наркотичного ефекту робить спайси і солі невловимим для сучасної законодавчої системи. Самі діючі речовини просто не занесені в список заборонених препаратів.
Найбільша проблема – підліткова наркозалежність. Мозок підлітка нездатен опрацьовувати інформацію так, як мозок дорослої людини. Підлітки не міркують на перспективу, на далеке майбутнє. Який найпростіший спосіб «подорослішати»? Залаятися матом, викурити цигарку, спробувати наркотик. Звичка – виробляється за 21 день, за 90 закріплюється. І не варто казати про «відсутність сили волі» в людини, яка не може позбутися своєї залежності. Точнішим буде формулювання «зміщення сили волі» – адже задля отримання дози залежний піде на все, і волі йому не забракне. Так, людина може мати генетичну схильність до хімічних залежностей – але ніколи про це не дізнатися, не пробуючи наркотик. Або не мати схильності, але стати залежною. Людина не винна, що вона хворіє – але вона може відповідати за своє одужання. А проблеми з уживанням починаються з сім’ї – брак уваги, недомовки, конфлікти. А в країні немає системи допомоги сім’ї – тож потрібні саме центри сімейної терапії за принципом відновлення родини».
«Ми програли глобальну війну з наркотиками», – глобальна комісія з питань наркополітики (2011)
Тези про те, що наркоманія – це проблема і що цю проблему треба вирішувати – беззаперечні. А от єдності в уявленнях про те, ЯК її вирішувати, немає. Є хіба що вже усвідомлення, що вона не поодинока, не персональна, навіть не родинна. Тож ні відокремитися від неї, ні здолати її самостійно не вдасться. Саме тому питання наркополітики – це питання насамперед державне, а далі – щонайменше регіональне.
«Чернівці започатковують традицію серед міст України у створені умов для безпечного проживання та розвитку наших громадян. Наркополітики – програмні документи щодо попередження незаконного вживання наркотиків та їх наслідків – це буденна норма для міст європейських країн. Право на життя в місті, де влада опікується безпекою свого жителя – це право на захист», – підкреслює Алла Шкрета, координатор Партнерської мережі установ та організацій з профілактики наркоманії та інших залежностей серед молоді та дітей в місті Чернівці, член Координаційної ради, віце-президент, юрист Чернівецького благодійного фонду «Нова сім’я».
Покликання такого програмного документа – закласти в громаді розуміння, що наркоманія не залежить від причин початку вживання наркотиків (проста цікавість, бажання «бути, як всі» – чи навпаки, «не бути, як всі», спосіб зняти сором’язливість і ніяковіння, зняття болю – душевного чи психо-соматичного тощо). Аби від неї вберегтися (дуже переконливо розказати про небезпеку тим, хто не пробував, дуже переконливо зупинити тих, хто вже спробував 1-2 рази і ще здатен зупинитися, і лікувати тих, хто втягнувся, лікувати, тих, хто не може зупинитися самі) – потрібна ціла державна політика, а далі – серйозна робота на місцях. В Україні ще 2013-го прийнята Стратегії державної політики щодо наркотиків на період до 2020 року. Чернівці – перше місто в Україні, де взялися розробляти місцеву наркополітику. Для цього при міській раді зусилля всіх, хто переймається цією проблемою, об’єднані в Координаційну раду з питань наркополітики, до якої увійшли фахівці – лікарі, психологи, представники патрульної та ювенальної поліції, громадські організації цього спрямування, депутати і чиновники на рівні керівників департаментів (освіти, соціального захисту, соціальних служб для сім’ї, дітей і молоді), представники місцевих ЗМІ і навіть заступник міського голови. Після попереднього обговорення проблеми, коордрада у повному складі упродовж трьох днів працювала над виробленням єдиного документу – з планом заходів, урахуванням ризиків, визначенням критеріїв оцінки результату – як сприймати цю проблему і долати її.
«Маємо завдання створити умови до 2020 року в доступі кожного мешканця міста до достовірної інформації про методи попередження немедичного вживання наркотичних речовин та методи повернення до соціального життя тих хто вже має такий досвід або є наркозалежним. Наразі ціннім є життя кожної дитини, кожної людини нашого міста. Важливо, в часи реформ та перебудови устрою країни, підтримувати один одного. Чернівці історично славляться своєю толерантністю та миролюбністю. Це ознака проєвропейського шляху та розвитку. То ж, інших шляхів не має, тільки як, спільними зусиллями до безпеки та захисту здоров’я кожного мешканця нашого міста» – стверджує Альона Бежан, автор петиції зі створення, а тепер вже, член Координаційної ради з питань наркополітики при Чернівецькій міській раді, психолог, директор єдиного безоплатного денного реабілітаційного центру для неповнолітніх та молоді в Україні, автор програм з профілактики та ре соціалізації.
І в результаті обговорень з’ясувалися проблеми, які якщо і не є причиною критичної ситуації з наркозалежністю в місті, та служать гальмом у русі до позитивних змін. Наприклад, у Чернівцях немає посади головного дитячого нарколога міста, та й загалом дитячих наркологів. Є обласний наркодиспансер, але звернення туди по-перше, загрожує навішуванням відповідного ярлика «наркомана», а по-друге, все одно дітей і підлітків з важкими інтоксикаціями нікуди везти. Дитяча лікарня не займається таким профілем, у психлікарні відсутній дитячий реабілітолог… Замкнуте коло. Як наслідок – ніхто не уявляє реальних обсягів проблеми, ніхто не веде обліку, відсутня статистика. З викликами, які кидає життя школі, не знайомі ні вчителі, ні шкільні медики, ні шкільні психологи. Проблема не окреслюється навіть якимось окремим спецкурсом у Буковинському медуніверситеті.
І поки у країні немає досліджень, наскільки економніше впровадити наркополітику, ніж тратити потім з бюджету на їх утримання – маємо досвід інших країн.
США вчаться у Португалії долати проблему наркоманії
Одним із найпозитивніших є досвід Португалії. Там також не зразу визнали глибину цієї проблеми, і почали з нею боротися традиційними (репресивними) методами. Врешті решт 2001-го перейшли від репресій до декриміналізації, прийняли державну наркополітику – і показники кардинально змінилися.
Декриміналізація – це зовсім не те, що ви стереотипно подумали. Наркотики в Португалії як і раніше, під забороною. Але в цій країні змінили закон так, що споживачі спрямовуються не в суд чи до в’язниці, а на консультування чи лікування. Розгляд наркотиків як проблеми суспільного здоров’я, а не кримінальної проблеми, був направлений на попередження переходу споживачів у підпілля. Інші європейські країни також розглядають наркотики саме під таким кутом, але Португалія єдина, яка втілила цей підхід у закон. Тепер США, які ведуть 40-літню війну з наркотиками, що обходиться в $1 трлн, шукають відповідей у крихітній Португалії.
Чи знайдуть свою відповідь учасники Координаційної ради з наркополітики в Чернівцях і чи підтримають їх депутати – побачимо вже цього року. Напрацьований ними документ – Наркополітика міста – уже в червні має бути оприлюднений для ознайомлення широкого загалу і обговорення, а згодом запропонований для голосування. Головне тепер згадати народну мудрість, яка рекомендує не зарікатися від певних речей. Тепер до них можна додати ще й наркозалежність.
Маріанна АНТОНЮК, «Версії»
