Корупція вбиває – і військових, і цивільних

Президент Зеленський вкотре (!) обрав захист корупції

Але чи переконають його картонкові протести перейти на сторону інтересів народу України, а не колективного “міндіча” в оборонці?

“Корупція вбиває”, – так скандували люди на площі Франка в Києві, вимагаючи повернення Михайла Федорова на посаду міністра оборони та звільнення Олександра Сирського з посади головкома.

Після пʼяти днів протестів по всій Україні Президент нарешті виконав одну з вимог людей. Зеленський замінив генерала Сирського, який уособлює стару радянську армію, на генерал-майора Драпатого, який користується великою повагою серед військових та є символом позитивних змін. Це стало першою важливою перемогою протестувальників цього року.
З’явилася надія.

Але чи достатньо цього рішення для реформування сектору оборони та виборювання нашого шансу вистояти у цій війні зі значно переважаючим безжальним ворогом?

Зеленський призначив воєначальника, екскомандувача Центру спеціальних операцій “А” СБУ генерал-майора Євгенія Хмару т.в.о. міністра оборони. І оголосив, що планує подати його кандидатуру до парламенту на затвердження як міністра. До того Євгеній Хмара, який користується великою повагою як бойовий командир, майже рік був т.в.о. голови СБУ.
Зеленському було зручно показати причину звільнення Федорова, як “конфлікт молодого міністра-технократа зі старшим військовим апаратником радянського гатунку”.
Мовляв, вони без суперечок навіть не говорять. Обидва винні. Обидва мають піти. Федоров перший. Сирський, трохи пізніше — аби показати протестувальникам, що їх чують, та збавити градус напруги у суспільстві.
Але тепер головкомом є Михайло Драпатий, в якого немає жодного конфлікту з Федоровим. Більше того, в обох є світоглядно схожі бачення та підхід до стратегії ведення війни та реформування сектора оборони.
То чому Зеленський запропонував Федорову інші варіанти посад у владі, від яких останній відмовився, а не повертає його на посаду міністра оборони? І навіщо доручати надскладне міністерство в критичний момент війни Євгенові Хмарі, якому, попри його таланти воєначальника, доведеться витратити місяці, аби зрозуміти, як працює Міноборони та збудувати власну команду? Не кажучи вже про вимоги закону призначати на таку посаду лише цивільну особу.

Навіщо порушувати закон і витрачати час, який виборюють нам щодня на фронті військові ціною своїх життів?

Задля звільнення Федорова президент пішов на перезапуск усього Кабінету Міністрів України. Народу України, якого президент сприймає як бездумного споживача своїх двохвилинних вечірніх звернень, було пояснено потребу в новому уряді – “новою політичною стратегією”.
Все ж, здається, що “нова політична стратегія” Зеленського — це повернення до старого ручного монопольного контролю над сотнями мільярдів оборонного бюджету. Федоров з командою цю корупційну годівницю почали нищити, чим згуртували проти себе власників недоброчесних бізнесів, їхніх політичних покровителів та совкових генералів.

Що реформував Федоров

То в чому ж полягали реформи Федорова в оборонних закупівлях? Давайте розглянемо детально.

Закуповувати треба все, що пишуть генерали в “переліку”
або понад 45 млрд грн прострочених контрактів
За даними членкині ради громадського контролю Міноборони Тетяни Ніколаєнко, за два тижні до своєї відставки Федоров планував звільнити директора Агенції оборонних закупівель (АОЗ) Арсена Жумаділова.

У системі збройних закупівель, які ґрунтуються на закритому генеральському переліку, саме від АОЗ часто залежить допуск у закупівлю, оплата за контрактами, ціна, своєчасна поставка закуплених сил та засобів, а також штрафування недобросовісних постачальників. І якщо на етапі “переліку” вирішується, що (і часто — в кого) треба купити, то на етапі контрактування в АОЗ вирішується, чи взагалі відбудеться контрактування, постачання і чи заплатять недоброчесні контрагенти за непоставку вчасно обіцяної зброї на фронт. А також визначається остаточна вартість закупленого для фронту.

Ми вже неодноразово писали про прострочене постачання для фронту на майже 46 млрд грн в АОЗ на кінець 2025 року. Цю цифру Арсен Жумаділов спочатку старанно замовчував, а потім публічно спростосував. Мовляв, все добре в АОЗ, і за 2025 рік рекордними темпами йшли контрактування та постачання – особливо в порівнянні з попереднім періодом та керівництвом. А прострочена дебіторська заборгованість за підсумком року – всього-навсього 18 млрд грн.

За Федорова Міноборони змусило АОЗ щоквартально публікувати інформацію про прострочені контракти. Окрім того, Міноборони на початку липня надало офіційну відповідь на наш запит, в якій зазначило, що станом на 1 січня 2026 року прострочена дебіторська заборгованість АОЗ складала понад 45 млрд грн. Чим підтвердило нашу інформацію про накопичення агенцією майже 10% прострочених контрактів.
Жумаділов же до останнього відмовлявся надати нам коректну цифру прострочених контрактів за 2025 рік. Бо доки він є в АОЗ, недоброчесні постачальники можуть і надалі зривати строки поставок, і ніяких штрафів на них накладати ніхто не буде. А різним громадським організаціям,мовляв, загалом не варто ставити зайвих запитань.
Окрім того, в АОЗ за Жумаділова і надалі неконтрольовано відкладають строки постачання за контрактами на основі сумнівних висновків Торгово-промислової палати (ТПП), які не є сертифікатами про форс-мажор.
Це означає, що постачальник може зірвати контракт через якісь проблеми зі своїм ланцюжком постачання або з інших причин, домовитися з ТПП про висновок, на основі якого Жумаділов продовжить строки за контрактом (приклад таких висновків тут).

Наголосимо, що така схема не стосується випадків форс-мажору, за якими строки продовжуються без штрафів для постачальників, у яких, наприклад, згоріли склади чи виробництво через обстріли росіян.
Команда Федорова наближалася до вирішення проблеми з простроченими контрактами. Тривали аудити, планувався перезапуск наглядової ради АОЗ, після чого мало відбутися обрання за зрозумілою процедурою нового директора агенції.

Політичний покровитель Жумаділова, Рустем Умєров, який попри втрату посади досі присутній на ставках верховного головнокомандувача, також долучився до потужної групи опонентів реформ Федорова та знесення незручного для корумпантів міністра.

Якість: міни, які не вибухають, і дрони, які вибухають разом з руками військових
Наступний етап корупційних схем в оборонних закупівлях – це якість оборонних товарів та їх приймання за якістю. Тобто, починаючи від речового забезпечення (харчі, форма, пальне), закінчуючи зброєю (міни, боєприпаси, дрони).

Пам’ятаєте, як на плівках Міндіча зафіксували дзвінки бізнесмена до міністра оборони Умєрова з вимогою прийняти бронежилети, які прострілюються? А ще йшлося про зустріч у приватній квартирі Умєрова, Жумаділова та Міндіча з постачальником цих же неякісних бронежилетів. Міністр оборони на той час телефонував своїй вертикалі з вимогою прийняти законтрактовані Жумаділовим бронежилети. Бронежилети були настільки низької якості, що військові відмовилися їх приймати.
Проте це був радше виняток з правил. Часто воєнпреди, які мають перевіряти якість обладнання і товарів, за хабарі від виробників і постачальників або ж після політичного тиску вертикалі зверху, ставлять свій підпис під халтурними виробами. Таким чином, виникають випадки, коли у військо постачаються міни, які не вибухають, або дрони, котрі вибухають прямо в руках у військовослужбовців.

Чи не кожний підрозділ у війську має свої майстерні, які переробляють поставлене обладнання, бо воно або неякісне, або технічно не може виконати поставлені завдання в умовах реальних бойових дій.
Лише за Федорова в Міноборони нарешті почали реформувати ту саму систему Державного гарантування якості (ДГЯ). Був проведений аудит бізнес-процесів цього етапу закупівель, виявлені прогалини, ризики, розроблене бачення змін, формувалася нова команда.

Проте ці зміни не були потрібні ні генеральному штабу з «прикормленими» штабними генералами, ні парламенту, ні Президенту. Бо вони шкодять корупційним надприбуткам недоброчесного оборонного бізнесу, який має політичний дах.

Чому в результаті корупція вбиває?

Чи зможе Хмара втримати темп і стандарти реформ Федорова?
Найперше, Євгену Хмарі доведеться витратити місяці, аби усвідомити всі складні процеси, що відбуваються в Міністерстві оборони.
Поки він занурюватиметься вглиб бездонної бюрократії та абсурду, міністерством почнуть керувати полковники та підполковники, які десятиліттями просиджували у цьому відомстві штани, перекладаючи папірці та паралельно отримуючи відкати від різних недоброчесних постачальників. Їх «дахуватиме» тилова СБУ, яка десятиліттями покривала розкрадання та розпродаж за копійки нашого озброєння, а згодом після повномасштабки наживалася на посередництві у постачанні зброї.
У підсумку, Україна втратить час, який щодня коштує нашій державі життів людей.

По-друге, як військовий, генерал-майор Євгеній Хмара навряд чи чинитиме опір політичному тиску, який, безумовно, буде, враховуючи потужні корупційні апетити недоброчесних постачальників і їхніх політичних впливових покровителів.
Більше того, за рік керівництва СБУ Євгеній Хмара, на жаль, не зміг чинити опір політичним вказівкам з Банкової. За Хмари СБУ продовжила переслідувати НАБУ, ставлячи прослушки у детективів, які розслідували топ корупцію на оборонних контрактах.

По-третє, відсутність логічного пояснення від Президента причини звільнення Федорова з посади міністра оборони цементує усвідомлення, що справжня причина – це захист Зеленським корупції в оборонці. Будь-який новий міністр навіть з ідеальним військовим послужним списком не зможе навести лад у використанні понад трильйон гривень на рік, якщо верховний головнокомандувач та Президент держави хоче зберегти там корупційні потоки.

Тому надія лише на народ України, який добре розуміє, що корупція вбиває.
Корупція в оборонних закупівлях вбиває військових.
Корупція вбиває потрібні зміни та управлінські рішення у секторі безпеки та оборони.
Корупція допомагає ворогу вбивати нас вночі в наших оселях, коли хтось вчасно не продумав захист нашого неба від російських обстрілів, бо «кришував дерибан» на збройних закупівлях.