Як це відбувається? Вочевидь, цей процес потребує ще наукового дослідження. На кшталт того, як науковці – психологи, нейрологи, філологи, історики тощо – дослідили вплив української мови на свідомість.
Але в тому, що вплив вишиванки на людину є дуже потужним, пересвідчилася цими днями. А наразі й ви, шановні читачі, переконаєтеся в цьому, коли ознайомитеся з низкою представлених тут світлин.
На першій – дівчатка молодшого шкільного віку у звичайному шкільному одязі сфотографовані з Ларисою Канюк, чернівецькою майстринею-вишивальницею, яка провела для них, як тепер модно казати, майстер-клас.
Та щоби захопити їх магією вишиванок, пані Лариса запропонувала ученицям приміряти їх, вдягнутися у сорочки, бо лише доторк до вишиваного виробу з полотна дозволяє відчути енергетику та настрій цієї неординарної вдяганки, яку швидше можна назвати оберегом.
Одне слово, сталося диво перевтілення!!! Переконайтеся у цьому і скажіть, де й поділися незграбні підлітки!
А одна з дівчаток просто розплакалася від почуттів, збагнувши раптом, що оце зараз зніме з себе сорочку – і магія перетворення зникне. «Я дуже хочу мати таку вишиванку», – сказала схлипуючи, зі сльозами на очах. Мабуть, дитина по-дорослому зрозуміла неможливість реалізації своєї мрії.
Та ви не знаєте Ларису Канюк. Вона обійняла дівчинку, пригорнула до себе і запевнила: «Я вигаптую тобі таку сорочечку». Не знаю, чи повірила мала дорослій тьоті, та сама пані Лариса вже наступного після цього дня сказала мені, що має до літа вишити для дитини обіцяне. Інакше й бути не може.
Та наша розповідь буде не повною, якщо не повідомлю, що незвична ця імпреза відбулася у Центральній дитячій бібліотеці Чернівців, затишно розташованій у двоповерховому будинку на вул. Скальда, 28. Організувала її відома багатьом громадська активістка і просто небайдужа людина, керівниця гуртка «Арттерапія» з Палацу дітей і юнацтва Світлана Крачило. Під час заходу друго- та третьокласниці разом зі старшими товаришками-п’ятикласницями спробували вишивати. І так захопилися, що не хотіли розходитися. До слова, працівниці бібліотеки теж були вдячні пані Світлані та пані Ларисі за цю зустріч, бо вони мали завдання до Дня вишиванки вишити шеврони для наших воїнів. Шеврон, як відомо, – нарукавна емблема-нашивка на форменому одязі. Та вони не знали, як це зробити, тож і звернулися до п. Крачило.
«Ідея зустрічі з майстринею Ларисою Канюк виникла спонтанно, – зізнається п. Світлана.– Хоч вийшло все напрочуд гарно. Задоволені були всі. І бібліотекаркам було корисно та цікаво, і діткам. Адже саме у такому юному віці подібні зустрічі, що дивують і захоплюють, залишаючи в дитячих душах слід на все життя. Та й у нас із пані Ларисою це на перший погляд нічим не примітне спіткання теж збурило приємні почуття, залишивши глибокий слід…», – підсумувала пані Світлана.
А справжнє діє саме так: зачіпляє та змушує звучати глибинні струни власної ідентичності. Вишиванки ж і є справжнім українським дивом, яке ніколи і нікого не залишає байдужим. І дуже поталанило тим дітям, на чиєму шляху зустрілися люди, здатні передати їм цю родову таїну.
Людмила ЧЕРЕДАРИК, Медіа-Версії
