У Чернігові, як і в Чернівцях, щодня о 9 годині – хвилина мовчання за полеглими. На головній площі міста, за участі ключових осіб краю, військових. Зі звуком сурми, із голосом із гучномовця, на завершення – Гімн. І де-де, а в Чернігові знають ціну життів, які забрала російсько-українська війна – як до повномасштабного вторгнення, так і після нього. Адже велика війна 24 лютого 2022 року почалася саме з Чернігівщини…
За цей час область зазнала 690 обстрілів, 664 мешканці краю були вбиті, 1133 поранені, понад 12 тис. об’єктів знищені або пошкоджені. 1500 мешканців прикордонних громад виїхали зі своїх місць проживання – є населені пункти, де на сьогодні НУЛЬ мешканців. І досі тривають обстріли, хоч тут і немає лінії зіткнення, і досі гинуть від мін люди в лісах (а ліси – це 70% території області)… Тож хвилина мовчання тут не формальність, а глибоке пережиття.
Голова Чернігівської ОВА В’ячеслав Чаус навіть зізнається, що це для нього «болюче питання». Бо бувають дні, коли під час вшанування пам’яті загиблих на площі зупиняються й автівки. Але саме того дня, коли до хвилини мовчання у Чернігові долучилися журналісти, які приїхали в престур, організований Харківським пресклубом, цього не сталося. «У війни коротка пам’ять», – скрушно зауважує керівник області. І додає, що можна, звісно, долучити до хвилини мовчання підлеглих, звернутися до краян через ЗМІ… «Але кожен має сам знайти для себе цю хвилину», – переконаний чиновник.
Фото пресслужби Чернігівськї ОВА
Для себе він її знаходитиме, адже як керівник області, він бував у всіх її деокупованих населених пунктах. Зокрема, і в Ягідному – селі, де рашисти майже місяць тримали в заручниках свій «живий щит» – понад 350 місцевих мешканців.
Загарбники зіграли всіх мешканців села до підвалу місцевої школи і утримували там 28 днів. Спати – сидячи, природні потреби справляти на відра, мертвих – не хоронити, а тримати поруч із живими… Коли дозволяли поховати померлих (а це – лише якщо трупів ставало не менше 5) – обстрілювали похорон. Заручників тримали через те, що в школі русня організувала свій штаб і госпіталь. Вони так познущалися над людьми, що ті боялися вийти з підвалу вже навіть тоді, коли село звільнили наші війська.
Фото: Андрій Баштовий—The Reckoning Project
Тепер сюди приїздять дипломати і лідери інших держав, тут був президент Зеленський. В’ячеслав Чаус спускався у цей підвал більше 10 разів, бачив надписи ув’язнених на стінах, дитячі малюнки… І каже, що відчуття не змінюються, не притупляються. «Ми воюємо не просто з «ворогом», – каже Чаус. – Ми воюємо з терористом. І між цими визначеннями є різниця».
Зустріч журналістів із престуру Харківського пресклуб з головою Чернігівської ОВА. Фото пресслужби Чернігівської ОВА.
Чиновник сипле цифрами (95% руйнувань в області – цивільні об’єкти, з них 85% – житло; 4500 житлових будинків потребують відновлення, а 3500 уже відновлені; знищено 143 заклади освіти – і 71 уже відновлено і т.д.), назвами країн (Чернігівщині допомагають Франція, Латвія, Польща), доброчинців… І будує плани. Стратегічні. У яких не лише є місце відбудові (за допомоги навіть іноземних архітекторів!) зруйнованого обстрілами російських нападників, а й закладанню технічних передумов для подальшої ідеологічної незалежності України: В’ячеслав Чаус запевняє, що незабаром планується покрити українським радіо- і телесигналом усе прикордоння.
В’ячеслав Чаус
Але це в майбутньому. А зараз на прикордонній території ворог продовжує руйнувати українські мости. Із 34-х зруйнованих станом на 1 липня мостів 33 уже відбудовані (або забезпечене тимчасове сполучення), але за якихось два тижні, станом на 14 липня, до зруйнованих додалися ще чотири…
Щоденна хвилина мовчання у Чернігові – і про це також.
Маріанна АНТОНЮК, Чернігів – Чернівці
Фото авторки
