Замість Брусниці, гайда у Знам’янку – на води і «цвітотерапію»

Дві оздоровниці – дві долі: блиск і злидні

Містечко Знам’янка в центрі України, яке більше відоме тим, що є важливим залізничним вузлом, має ще щонайменше один «туристичний магніт»: бальнеологічну лікарню з унікальними радоновими джерелами і розкішним садом.

Окрім власне лікування, тут пропонують ще й психоемоційну корекцію, а «чисте, насичене фітонцидами та ефірними сполуками повітря посилює лікувальний ефект та забезпечує чудовий відпочинок і гарний настрій», як пишуть в інтернеті вдячні пацієнти. Насправді, одужувати починаєш уже від самого лише краєвиду за вікном – і це навіть у передвесняну сірість, а що вже казати про ті пори року, коли тут усе буяє квітом і зеленню!

Персонал з нетерпінням очікує цвітіння висаджених нещодавно саджанців павловнії, яку ще звуть то «принцесовим», то «сапфіровим», то «адамовим» деревом.

Зрештою, як її не називайте, а вона – прекрасна, надзвичайно швидко росте і точно зможе скласти конкуренцію знаменитим ужгородським сакурам, і на фотосесії з квітучими деревами охочі із задоволенням їздитимуть до Знам’янки. Тим паче, що тут і підлікуватися можна, і не лише  за традиційними путівками від 13 до 21 дня, а й за «туром вихідного дня».

Виконувач обов’язків директора Комунального підприємства “Знам’янська обласна бальнеологічна лікарня” Кіровоградської обласної ради Юрій Вісяников похвалився не лише цими новими послугами, але й цифрами: минулого року очолюваний ним заклад отримав виручку 27 млн грн.

«Понад 50 років (від 1968-го) наш заклад успішно надає послуги  з реабілітації, за цей час тут пролікували більше 200 тисяч людей, – розповів керівник. – Ми надаємо широкий комплекс лікувальних процедур – тут лікують травми і захворювання опорно-рухового апарату, неврологічні захворювання, хвороби шкіри, обміну речовин, системи дихання, надають реабілітацію після ковіду. Розроблені програми з лікування військовослужбовців».

Усе це можливо завдяки унікальним радоновим джерелам, мінеральна вода яких має оптимальний склад, концентрацію речовин, дуже ефективну для лікування. Заклад має дві свої свердловини, розташовані в кілометрі від закладу. Вода подається сюди, підігрівається  і відпускається – у ванни, душі, тут застосовують вертикальне витяжіння хребта в басейні, горизонтальне витяжіння.

Відновлюються регенеративні функції, покращується імунітет, разом з іншими процедурами це дає дивовижний результат: після лікування вдається відновити рухливість, покращити самопочуття, повернути комфорт. А також можна скористатися лазеротерапією, озонотерапією, парафінотерапією тощо, тут діє сольова кімната, надають лікування п’явками…

Можна придбати путівку чи курсівку, приїхати на кілька тижнів або тільки на вихідні, проходити відновлення в комплексі або отримати монопроцедури…

Вартість курсу станом на зараз – від 960 грн на добу, включно з 3-разовим харчуванням, проживанням і процедурами. Окремі процедури можна брати додатково. Курс лікування триває від 13 до 21 дня. Спинальні хворі можуть потребувати реабілітації до 35 днів.

Тут є окремі номери для людей з інвалідністю, котрі потребують догляду і не можуть пересуватися самостійно, і кількість таких кімнат планується збільшити. Також у планах – облаштувати окремі кімнати для реабілітації людей після інсульту, щоб відновити рухливість. Також напрацьовують програму для наших захисників.

«В умовах війни лікування захисників – прерогатива спеціалізованих закладів і санаторії для військових, – пояснює Юрій Вісяников. – Та зараз ми з головою обласної ради напрацьовуємо цю програму для нашого закладу. Раніше реабілітація учасників бойових дій фінансувалося системою соцзахисту населенення, зараз ми працюємо над програмою, яка дозволить їх підтримати не через фонди, а через обласні бюджети, бюджети громад. Ця програма ще не прийнята, лише анонсована. Але ми просимо 10-15 млн грн бюджетних коштів, це дозволить нам відновити здоров’я 500 захисників за рік».

І голову Кіровоградської облради, який працює над тим, щоби вкласти сюди кошти, цілком можна підтримати у цьому прагненні: заклад справді виглядає показово: охайне приміщення (попри чималий розмір і 55-річний його «вік»), чисті ванни різноманітного призначення і конфігурацій, велика кількість пропонованих послуг, пристойні номери для проживання, простора їдальня…

«Продовжуємо, навіть у ці складні часи, купувати медичне обладнання, – продовжує Юрій Вісяников. –  Ми перша медустанова, яка отримали фінансування з Фонду підтримки підприємців – що дозволило придбати безконтактну масажну ванну для такої корисної процедури, де людина не контактує з водою, а масаж відбувається струменем води через мембрану. Також минулого року купили нову аерогідромасажну ванну останнього покоління, відремонтували 17 номерів і цього року також плануємо продовжити ремонти інших кімнат. Оновлюємо систему опалення. Через ЮНІСЕФ отримали зараз потужний генератор на 160 кіловат на випадок блекауту».

При цьому всьому в перші місяці повтомасштабного вторгнення росії під дахом бальнеологічної лікарні знайшли прихисток понад дві сотні вимушених переселенців. Спочатку вони жили тут зовсім безкоштовно, згодом для них запровадили пільгову ціну 240 грн, а коли почався опалювальний сезон – встановили плату 400 грн.

«Загальновідомо, що дуже багато хвороб трапляються через стреси, нервове напруження. А зараз величезний стрес переживає вся наша країна. І ми розуміємо, що саме зараз зможемо бути найбільш корисними для багатьох людей, – підсумовує керівник закладу. – Готуємося до цього, закуповуємо медичне обладнання, поліпшуємо територію, щоб змогти приймати якомога більше тих, хто цього потребує».

Після такої екскурсії до комунального підприємства на Кіровоградщині згадується наша майже спочила у бозі «Брусниця».

Буковинське комунальне підприємство «Бальнеологічний курорт Брусниця» до певного часу повторювало долю Знам’янського, ніби вони рідні брати: лікарня тут відкрита 1966-го, родовище мінвод унікальне (за складом – одразу трьох видів найпопулярніших світових курортів: сірководнева «Мацеста», гідрокарбонатно-хлоридно-натрієва типу «Єсентуки-4» і хлоридно-натрієва, аналог «Миргородської»), а в 2013-му (приблизно в той же час, як і «побратим» з Кіровоградщини) перейшла з бюджетного фінансування на госпрозрахунок. І якщо центральноукраїнська оздоровниця втрималася на плаву і ще й почала розквітати – для буковинської це стало початком кінця.

Спритні бізнесмени вловили ідею, що буде непогано користуватися дарами природи, облагородженими комунальними зусиллями, для розвитку власної сфери послуг. І звели поруч готель, в результаті чого комунальний санаторій став уже не джерелом розвитку громади, а периферійним додатком до приватної справи. Потім бізнесові апетити зросли до ідеї бути не просто надавачем послуг при унікальних джерелах, а власником – і джерел, і землі, з-під якої вони б’ють. Самоврядування, яке мало би стояти на сторожі інтересів громади, почало свою гру – і програло. Замість запропонованої передачі майна комунального підприємства в оренду на умовах обласної ради (а це збереження колективу водолікарні, забезпечення безкоштовного лікування наших бійців та їхніх родин, сплата в бюджет чималих сум за оренду, будівництво нових корпусів і т.ін.) – голова облради отримав підозру в хабарі і «завислу» на понад три роки кримінальну справу, а санаторій «Брусниця» на півтора року завмер.

“Розворушити” «Брусницю» спробували в липні 2021-го: санаторій відвідав новий голова обласної ради.  «Завдяки вжитим управлінським заходам теперішнього керівництва та депутатів обласної ради з 1 липня санаторій знову розпочав роботу й активно приймає відвідувачів. Діяльність установи вдалося відновити без залучення бюджетних коштів», – йдеться в повідомленні облради у фейсбуці. Щоправда, далі сором’язливо додається: «Поки що умови бальнеологічного санаторію «Брусниця» зовсім не європейські, і на це є об’єктивні причини. Та обласна рада докладатиме всіх можливих зусиль…» – ну і далі обіцянки.


Фото molbuk.ua

А вже у травні 2022-го, коли тут розмістили сотню вимушених переселенців, місцеві ЗМІ писали: “Санаторій не надає медичні послуги майже рік, вимушених переселенців поселили у двох корпусах, які раніше також не працювали”.

Фото Суспільне

Тож буковинцям же залишається хіба що без надії сподіватись на втілення обіцяного. А тим часом або поповнювати чиїсь приватні кишені, або оздоровлюватися в інших областях України, де межа між приватним і громадським не така тонка, як у Брусниці.

Маріанна Антонюк, Буковина – Кіровоградщина – Буковина

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *