Чому внутрішньо переміщені особи не надто охоче офіційно влаштовуються на роботу в регіонах, де оселилися – з’ясовував Парламент.ua.
Попри те, що в Чернівецькій області зараз, за інформацією першого заступника голови обласної військової адміністрації Богдана Ковалюка, перебуває близько 90 тисяч переселенців і з них 9 тисяч проживає у об’єктах соціальної сфери, офіційно працевлаштовуватися вони не поспішають.
Про ситуацію з роботою для ВПО розповіла заступниця директора Чернівецького обласного центру зайнятості Ольга БАГРІЙ.
Із тих, хто звертається, працевлаштовується навіть не п’ята частина
Обласні центри зайнятості є складовими централізованої системи держустанов – державної Служби зайнятості. Завдання Служби – бути активним посередником на ринку праці між роботодавцями і шукачами роботи. Тут безкоштовно надають послуги із пошуку підходящої роботи та підбору персоналу, послуги з державного соціального страхування на випадок безробіття, а також здійснюють виплату матеріального забезпечення у зв’язку з тимчасовою втратою роботи.
Здається, наразі службу найчастіше бачать як джерело виплат, аніж як «зв’язкову ланку» між потенційними працівниками і роботодавцями.
Від початку повномасштабного вторгнення російської федерації ми запровадили моніторинг кількості звернень до нас внутрішньо переміщених осіб, – каже заступниця керівника обласного центру зайнятості Ольга Багрій. – Від 24 лютого до нас звернулися понад 2 тисячі внутрішньо переміщених осіб. Хтось звертався за послугами, які надає центр, хтось – у пошуку роботи. 1122 особи отримали статус безробітних і станом на 25 липня ми працевлаштували 315 внутрішньо переміщених осіб через центр зайнятості. З них 151 особа мала статус зареєстрованого безробітного. Найбільше працевлаштували в Чернівцях – 140 працівників, але і по районах також.
Тобто за працевлаштуванням звернулися трохи більше 16% від загальної кількості звернень ВПО до Центру зайнятості. Звісно, в установі фіксують лише тих внутрішньо переміщених осіб, які працевлаштовуються через центр зайнятості. Щодо інших, які знаходять роботу самостійно – інформацією не володіють. Та все ж, ця цифра доволі показова.
У центрі зайнятості не лише чекають звернень, але й самі «ідуть в народ». Як тільки область почала масово приймати переселенців і розміщувати їх по школах і дитсадках, фахівці установи почали відвідувати ці місця компактного проживання ВПО, інформувати про послуги центру зайнятості, про вакансії і можливості працевлаштування.
«З 10 тисяч людей, яких ми опитали, тільки 500 осіб заявили, що хочуть працювати, – підсумовує результат Ольга Багрій. – І з них половина вже виїхали за кордон, тому що все змінюється дуже швидко, люди приймають рішення, що бачать своє майбутнє поки що там, а не тут. Ситуація змінюється щоденно».
Що зупиняє переселенців на шляху до роботи?
Про причини, які не спонукають людей працевлаштовуватися, говорили фахівці Центру зайнятості за круглим столом із представниками територіального центру комплектування і соціальної підтримки (військкомату), обласної військової адміністрації та міської ради.
«По-перше, серед них багато жінок з малими дітьми, які не мають куди їх прилаштувати – садочки не всі працюють, місць немає, – пояснює пані Багрій. – По-друге, вони отримують допомогу від держави і безкоштовне триразове харчування там, де мешкають. Якщо вони отримують допомогу – на себе, на дітей, і в них є дах над головою і їжа, іти на роботу вони не вмотивовані, оскільки мають достатньо засобів для свого існування. Коли їм пропонують заробітну плату 6500-7000 грн, люди задумуються: чи варто їм на таку зарплату йти, якщо вже мають певне забезпечення».
Серед інших причин низької зацікавленості оформлятися на роботу – намір повернутися найближчим часом до своїх домівок (і частина людей справді вже поїхали, як тільки їхні території звільнили), а також небажання звільнятися з попередніх місць роботи у великих містах. Тобто в мільйоннику вони мають високу зарплату і очікують повернутися до неї, а тим часом оформили «простій». А ще – нерідко пропоновані в нас вакансії не відповідають запитам.
«До нас звертаються люди, які працювали головними бухгалтерами, в Маріуполі, на Азовсталі, лікарями… Чим можемо з наших наявних вакансій – тим допомагаємо, – розповідає пані Багрій. – Влаштовували ВПО в зовсім різні сфери: продавці, вантажники, озеленювачі, економісти, головні бухгалтери, психологи, фармацевти… Тобто спектр доволі широкий. Але є люди, ВПО, які шукають такі ж посади, на яких вони працювали дотепер. Наприклад, працювала людина головним бухгалтером – і надалі хоче працювати тільки головним бухгалтером, інших варіантів не розглядає. Натомість є ті, хто працювали директорами чи заступниками директорів підприємств – а йдуть працювати просто продавцями. Усе індивідуально, залежить від багатьох факторів – у тому числі, від матеріального забезпечення особи. Якщо людині потрібні додаткові кошти – вона погоджується на будь-яку роботу і з більш-менш достойною заробітною платою. Тому це питання доволі складне. Звичайно, в нас немає вакансій шахтарів, чи морських якихось вакансій, які можуть бути в Херсоні, Миколаєві, Одесі. У нас більше вакансій у сфері послуг, у торгівлі… Що нам подали роботодавці – те ми і пропонуємо внутрішньо переміщеним особам. Спектр вакансій, на який ми їх працевлаштували, дуже широкий».
Ще одну причину називає народний депутат Ярослав Железняк у своєму Телеграм-каналі.
«У нас зараз не так вже багато реєструються безробітними. В абсолютних цифрах їх навіть менше, ніж було рік тому, – пише він. – Для розуміння, з початку військових дій отримали статус безробітного лише 36 тис. ВПО. В моєму Маріуполі тільки під 400 тисяч біженців.
Моя гіпотеза була, що багато хто не реєструється через побоювання мобілізації. А інші виїжджають. І ось гендерний розподіл показує, що напевно так і є.
Зараз (02/08) у нас серед безробітних ВПО (їх станом на зараз лише 22 тисячі на обліку): 72% жінки, 28% чоловіки».
Компенсації роботодавцям: реальність і тенденції
Тим часом, до Центру зайнятості вже звернулися роботодавці області щодо компенсації за працевлаштованих. Загальна сума, яку мають отримати роботодавці за два місяці – два мільйони сто тисяч. Хоча, йдеться всього лише про 161 особу.
«Чи є серед цих 161 працевлаштовані через Центр зайнятості – мабуть, так, – вважає Ольга Багрій. – Адже коли ми скеровували людей до роботодавців, то завжди супроводжували це інформаційно-роз’яснювальною роботою про цю можливість – що коли роботодавець візьме ВПО на роботу, то він зможе отримати цю компенсацію в розмірі 13 тисяч гривень за два місяці, якщо людина ці два місяці повністю відпрацювала».
Щоправда, загальні тенденції стосовно звернень роботодавців за відшкодуваннями доволі оптимістичні, на думку нардепа Ярослава Железняка. У своєму Телеграм-каналі він написав: «Щодо програми Уряду про компенсації роботодавцям 6 500 грн за працевлаштування ВПО:
На програму виділяли 200 млн грн, вже подали заявок на використали з неї тільки 44% (88 млн грн). Місяць назад було лише 26%.
Працевлаштовано за програмою поки (02/08) лише 8966 ВПО. Але за місяць майже +3000.
Работодавці теж не поспішають. Тільки 5 357 подали заявку на отримання компенсації. За місяць додалося приблизно 2000 роботодавців.
Ну тенденція непогана вже».
Натомість правила виплат внутрішньо переміщеним особам від 1 серпня в Україні змінилися – уряд обмежив категорію українців, які отримують грошову допомогу.
Раніше виплати отримували ВСІ ВПО. У серпні 2022 року отримуватимуть 2-3 тис. грн: громадяни, переміщені з території, де ведуться активні бойові дії; ВПО, яким зруйнували або пошкодили житло. Якщо українці зі статусом ВПО повернулися додому, виплати їм припиняють надходити. Також у серпні продовжує діяти перелік громад, переселенці з яких отримують виплати. Загалом у списку зараз вісім областей та 300 громад.
Чи залучатимуть безробітних ВПО до суспільно корисних чи громадських робіт і в чому між ними різниця?
В умовах воєнного стану працездатних осіб можуть залучати для суспільно корисних робіт. Йдеться про роботи оборонного характеру, ліквідацію надзвичайних ситуацій (техногенних, природних та воєнних) та їх наслідків, задоволення потреб ЗС, інших військових формувань і сил цивільного захисту, забезпечення функціонування національної економіки та системи забезпечення життєдіяльності населення. Це регламентує Порядок залучення працездатних осіб до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2011 р. № 753. Наприкінці червня цього року Кабмін вніс зміни в цей порядок, і серед населення почала ширитися інформація, що вимушених переселенців залучатимуть до суспільно корисних робіт, перелік яких має затвердити обласна військова адміністрація.
«До суспільно корисних робіт можуть залучатися будь-хто із наших зареєстрованих безробітних на тридцять перший день після реєстрації. Не йдеться лише про внутрішньо переміщених осіб, – пояснює заступниця директора Чернівецького обласного Центру зайнятості. – Ми можемо направляти людей, які перебувають на обліку в центрі зайнятості, на суспільно корисні чи громадські роботи, якщо є така необхідність. Тобто якщо військове командування самостійно, або із залученням військових адміністрацій приймає рішення про запровадження трудової повинності та залучення працездатних осіб до виконання суспільно корисних робіт.
На сьогодні спільно з представниками центру комплектування, військової адміністрації та міської ради прийнято рішення, що наразі наша область не має потреби запровадженні трудової повинності і залучення усіх громадян. Наразі наша область відносно безпечна, у нас немає ніяких завалів і місць, до розчищення яких могли би долучатися ці люди.
Проте, в нас є ще громадські роботи. Їх ми щороку проводимо разом з громадами. Визначається перелік робіт, на які можуть бути направлені безробітні: це благоустрій, захист навколишнього середовища, соціальна сфера. Це відбувається за рахунок співфінансування коштів нашого центру і місцевих бюджетів. Наразі у громадах є нагальний вид робіт – це упорядкування бомбосховищ. Адже очікується навчальний рік, і де ці бомбосховища є – вони мають бути приведені у відповідність. Про суспільно-корисні роботи поки що не йдеться, лише про тимчасові громадські роботи, які були у нас і до воєнного стану.
Тобто громадські були завжди, а для суспільно-корисних – має бути розпорядження військового командування, можливо – із залученням військових адміністрацій, про трудову повинність. Потім на основі цього розпорядження приймається рішення, доводиться до центру зайнятості, оприлюднюється через ЗМІ. І тоді на ці роботи направляємо наших зареєстрованих безробітних. Поки що в нашій області потреби в цьому немає».
Маріанна Антонюк
