Будівля і пам’ятник – символи милосердя й людяності
Великдень 1910 року в Чернівцях був ознаменований пам’ятною благодійною акцією – відкриттям дитячого шпиталю».
Відтоді цими святковими днями добра і милості чернівецькі часописи не проминали розповідати про традицію відвідувати дитячу лікарню з Великодніми кошиками й пригощати малечу писанками та солодощами. Подарував містянам цю радість Пасхи чернівчанин, відомий меценат Герман Фішер, чиїм коштом були споруджені лікарня й пам’ятник.
* * *
Здавна відомо, що пам’ятники є традиційною частиною міського простору. Урбаністична скульптура як минулих часів, так і сьогодення наповнює атмосферу міста символічним змістом. А її важливими орієнтирами можна назвати мистецьку виразність, історичну пам’ять і моральні ідеали. Особливо емоційно сприймаються твори, в яких провідними є мотиви милосердя, гуманності й благодійності.
Саме ця тема яскраво втілена у чернівецькому пам’ятнику «Милосердя», встановленого перед будівлею дитячої лікарні (на вул.Буковинська, 4). Монумент, який також називають «Ювілейним пам’ятником Францу Йосифу» або «Харитативною групою», створений австрійським скульптором Теодором Штундлем. Його детальний опис надають чернівецькі газети 1910 року. А часопис «Wiener Bilder» від 14 грудня 1910 року опублікував світлину монумента, яка сьогодні є важливим і рідкісним фотодокументом.
Пам’ятник «Милосердя» («Charitas»). Фото. «Wiener Bilder» від 14 грудня 1910 року.
Пам’ятник являє собою величну багатофігурну споруду висотою понад 5,6 метра і 4 метри завширшки: на чотирьох гранітних сходинках встановлений постамент, на якому височіє обеліск, увінчаний короною (тепер відсутня) і рельєфним портретом кайзера в медальйоні (втрачений, пізніше відновлений). Монумент виготовлений з хорватського мармуру (істрійського та з острова Брач), граніту і бронзи.
На мармуровій плиті, прикріпленій на постаменті (тепер відсутня), розміщено текст присвяти пам’ятника, який відтворений в часописі «Czernowitzer Allgemeine Zeitung» від 3 грудня 1910 року: «Цей символ філантропії та милосердя Герман Фішер фон Мосара присвятив пам’яті своїх батьків Мозеса Фішера (1823-1907) і Хани Сари Фішер (1825-1902), які спочили в Бозі”. “. Заклад був відомий як дитячий шпиталь Мойсея і Хани Сари Фішерів (Фішеркіндершпиталь). Герман Фішер проживав на вул. Ambrosgasse 6, нині – М. Гоголя.
Монумент «Милосердя». Фото 2020 року.
Далі часопис інформує, що з двох боків обеліска встановлено шість постатей, які відлиті з бронзи. Центральною фігурою в скульптурній групі є «пані Карітас», чий одяг пишними драперіями огортає дітей. Меншу дитинку вона тримає на колінах. «Старша дівчинка щільно пригорнулася до неї, шукаючи допомоги й зцілення, а ліворуч стоїть підліток з милицею». Автор створив красномовно щемні образи люблячої та «ніжної жінки, а також вдячних і відданих хворих дітей. Загальне враження від твору надзвичайно приємне». Композиція викликає щиросердні й теплі почуття.
Монумент «Милосердя», тильний бік. Фото 2015 року.
З тильного боку обеліск вінчає різьблене зображення сонця з написом «1848-1908», що вказує на 60-річне правління імператора. А внизу – дві бронзові скульптурні фігури струнких і квітучих дітей, які встановлені обабіч напису «У здоровому тілі здоровий дух» («Mens sana in cor pore sano»). Площину кам’яного постаменту прикрашає різьблене рельєфне зображення давньогрецької богині здоров’я Гігії, яка сидить і годує з чаші змію. Відомо, що від її імені походить слово «гігієна».
Автор пам’ятника, його творчість і прагнення проголошувати право людини бути щасливою
Монумент «Милосердя» в Чернівцях є одним з найвідоміших творів знаного австрійського скульптора Теодора Штундля (1875-1934).
Він народився в місті Марібор (Марбург), Словенія, відвідував Віденську академію мистецтв і студію під керівництвом скульпторів Едмунда фон Гельмера та Каспара фон Цумбуша. Його твори експонувалися на кількох міжнародних виставках, 1902 року отримав Римську премію та золоту медаль Фюгера. (Генріх Фрідріх Фюгер – німецький і австрійський митець – один з найвідоміших представників класицизму в Німеччині).
Талант скульптора Теодора Штундля знаходив численних шанувальників, які цінували його прагнення проголошувати право людини бути щасливою. Одним з відомих творів був рельєф «Дві тіні» за мотивами поеми Данте Аліг’єрі «Божественна комедія», за який Теодор Штундль був нагороджений імператорською премією 1909 року. «Це технічно і змістовно чудова робота… Безсмертні закохані Франческа да Ріміні та Паоло легко линуть у просторі, не чуюючи земного тяжіння. На рельєфі з постатями безсмертних закоханих вирізьблений підпис: «Ніщо не завдає більшого болю, як у нещасті згадувати щасливі часи» (Marburger Zeitung, 27 квітня 1909 року). Про талант скульптора «штирійського походження, найвидатнішого, молодого віденського скульптора і про його пам’ятник Грасбергеру» схвильовано писала 21 червня 1909 року газета «Lavanttaler Bote». Його твори принесли йому широку популярність.
Серед низки скульптур Теодора Штундля можна навести наступні: «Жіночі каріатиди» для Палацу правосуддя, пам’ятник кайзера в Еггенбурзі, віденська композиція фонтану Шуберта, багатофігурний твір «Вальпургієва ніч», мармурові фігури «Спляча», «Каяття», велика серія бронзових танцюристок, кінних композицій, скульптура «Пандора», «Хмара» (серія скульптур у Відні на Ringstrasse), бронзові пам’ятні дошки, а також численні твори меморіальної пластики.
Помер митець 1934 року, в місті Гоенберг (Нижня Австрія), похований у Відні на кладовищі Грінзінгер.
Австрія зберігає добру пам’ять про значний мистецький внесок Теодора Штундля в скульптурне мистецтво країни. Його мистецькі досягнення зазначені у некролозі:
«Помер творець «Фонтану Шуберта». Теодор Штундль створив велику кількість чудових робіт… Він належить до спілки віденських художників, отримав велику кількість нагород, наприклад, Державну премію 1931 року і був ушанований званням професора в 1933 році. Штундль був президентом Асоціації австрійських художників і заслуговує найтеплішої подяки від колег» («Der Wiener Tag», 1934 р. від 17 серпня).
Про долю пам’ятника й архітектора будівлі Дитячої лікарні
Протягом певного часу чернівецький монумент «Милосердя» неодноразово зазнавав численних втрат. Після 1918 року щезли напис на постаменті, корона, портрет імператора на обеліску, а також 2017-го, коли вандали демонтували бронзові ростові фігури дітей на тильному боці пам’ятника. Ці скульптури вдалося врятувати, але вони й досі відсутні у композиції монумента.
Відтак наведемо дані, що їх надала відома фахівчиня з історії архітектури Чернівців Світлана Біленкова:
“2006 року проводилася реставрація (поки що єдина за всі останні роки) пам’ятника на базі Чернівецьких реставраційних майстерень «Грац». Безпосередню участь у цій реставрації брав відомий буковинський скульптор В.Лисаківський. І на День св.Миколая, у грудні 2006 року, відбулося урочисте відкриття оновленого памятника, яке стало значною подією для міста.
Матеріали щодо проведення реставраційних робіт та первісних науково обгрунтованих матеріалів щодо опису пам’ятника містилися на той період у новоутвореному пам’яткоохоронному архіві при тодішньому відділі Чернівецької міської ради з питань охорони культурної спадщини. Сподіваюсь, що ті унікальні документи за авторством київських науковців збереглися досі (принаймні при ліквідації відділу ЧМР з питань охорони культурної спадщини архівні матеріали повністю були передані актом до відповідних інстанцій міської ради у грудні 2007 року).
Реконструкція ж монументу ні 2008 року, ні в інші роки не проводилася.
Щодо вандалізму стосовно монументу та його реконструкції з намірами здійснити подальшу транслокацію монумента…, то це вже інша історія, яка бере відлік від 2017 року…”
! Щодо цього пригадується історія віднайденого 2003 року фрагмента мармурового пам’ятника «Австрія», який за інформацією чернівецької преси протягом уже багатьох років залишається в реставраційній майстерні. Натомість ця досконало виконана скульптура з карарського мармуру заслуговує на почесне місце в музеї.
4
Дитячий шпиталь. Чернівці. Фото 1930-х років.
Автором проєкту будівлі дитячого шпиталю був чернівецький архітектор, міський головний інженер Вільгельм Кемплер. Будинок лікарні виконано у стилі модерн з характерними для його пізнього періоду геометризованими формами. У цьому випадку – у вигляді ажурних аркад і шпилястих башт.
27 березня 1910 року часопис «Czernowitzer Tagblatt» зворушливо передав захоплення чернівчан «цією будівлею, її чудовою архітектонікою, блискучим втіленням і благородною метою, якій вона має служити. …Людина призупиняється перед витонченою будівлею, приймаючи її за віллу, а коли входить, то думає, що вона у монастирі. Спокій, райський спокій панує у цих широких просторих коридорах. А через вікна велику кімнату для ігор освітлюють промені лагідного весняного сонця. …Ця кімната є раєм для дітвори».
Віденський журнал «Der Bautechniker» розмістив репродукції проєкту споруди і плани усіх поверхів та відзначив, що будівля Дитячого шпиталю вирізняється простотою конструкції, має затишний і комфортний дизайн та справляє приємне враження.
До цієї історичної події 2013 року зверталася газета «Версії» від 29 серпня в матеріалі Маріанни Антонюк: «25 червня 1908 року бургомістр Чернівців Фелікс фон Фюрт заклав наріжний камінь у будівлю першої на Буковині дитячої лікарні. Рішення про її спорудження було прийняте з нагоди 500-річчя Чернівців. Відтоді медичний заклад врятував не одну сотню маленьких життів, допоміг тисячам хворих дітей, яких привозили з усього регіону».
Отже, пам’ять про творця цієї особливої будівлі в Чернівцях і промовистого пам’ятника «Милосердя», а також роль меценатства ушляхетнюють наше життя і мало кого залишають байдужими через те, що людяність і співчуття дарують втіху і підтримку серцям, повертають самоповагу і гідність.
Тетяна Дугаєва, мистецтвознавиця, членкиня Національної Спілки художників України.
