Палити чи не палити стерню? Двох думок щодо цього бути просто не може. У цьому професійно переконує Василь ТОДОРЮК, головний спеціаліст відділу біоресурсів, заповідної справи та формування екомережі держуправління охорони навколишнього природного середовища.
Відшуміли жнива і поля запалахкотіли… полум’ям. Але це не пожежі внаслідок стихійних явищ. Це власники та орендарі земельних ділянок спалюють стерню. При цьому, як правило, не усвідомлюючи негативних наслідків своїх дій. Адже відбувається прожарювання грунту, гинуть зосереджені в ньому й на його поверхні живі організми. Тоді як носіями найбільш могутньої сили у грунтах є саме живі речовини.
Грунт буквально пронизаний життям. Його населяє величезна кількість живих організмів: мікро- і мезофауна. В 1 кг поверхневого шару родючих грунтів мільярди мікроорганізмів, що становить 5-7 тонн мікробної маси на гектар. Крім бактерій, у грунтах мешкають інші види мікроорганізмів: гриби, актиноміцети, ультрамікроби, фільтруючі форми, фаги, простіші тощо.
Кількість простіших коливається від 100 до 1млн. на 1 г ґрунту. Дощових черв’яків, багатоніжок, личинок комах на ньому зустрічається від кількох десятків до сотень, а кількість дрібних членистоногих вимірюється десятками і сотнями тисяч екземплярів.
За підрахунками видатного вченого В. Вернадського, на 1 м2 поверхні Землі припадає в середньому 2 кг біомаси живих організмів. Крім того, 9/10 усіх видів комах у процесі свого розвитку проходять через ґрунти.
А який же механізм підтримки існування живих організмів у ґрунтах? Усі вони живуть за рахунок рослин. Вищі рослини за рахунок енергії сонячного світла створюють із мінеральних елементів ґрунту, води і вуглекислоти повітря органічну речовину, тим самим акумулюючи енергію сонячної радіації за допомогою хлорофілу.
Після відмирання рослинні рештки потрапляють у грунт і перетворюються на харчову масу для нижчих організмів. Вони розщеплюють органічні рештки, перетворюючи їх на вуглекислоту і мінеральні сполуки, які згодом знову беруть участь у синтезі органічної речовини новим поколінням зелених рослин.
Саме зелені рослини створюють органічну речовину, незелені організми руйнують її. З одержаних від розпаду неживої органічної речовини мінеральних сполук нові зелені рослини будують нові органічні речовини.
Крім мінеральних сполук, нижчі організми постачають вищим вітаміни, ферменти, амінокислоти в обмін на органічну речовину і продукти метаболізму і, таким чином, забезпечують умови існування вищих форм організмів.
Більша частина хімічних елементів у ґрунті перебуває у вигляді живих організмів. Таким чином, значна частина органічної речовини ґрунту є живою, оскільки вся вона наповнена мікроорганізмами і безперервно змінюється, переробляється ними.
Із величезної маси органічної речовини, що синтезується, значна частина щорічно відчужується власниками, користувачами, орендарями земельних ділянок. Іншими словами, вони збирають зерно, солому, сіно тощо. А решта у вигляді пожнивних решток, обпадання відмерлих частин потрапляє в грунт, де і стає здобиччю численної кількості грунтооброблювальних організмів, які руйнують її, вивільнюючи елементи харчування для наступних поколінь рослин.
Внаслідок цих двох грандіозних, протилежно спрямованих процесів – синтезу та розпаду органічної речовини – і забезпечується кругообіг речовини і енергії в природі, себто саме життя.
А тепер давайте проаналізуємо, до чого призводить спалювання стерні?
■ Найперше, до знищення шкідників і збудників хвороб сільськогосподарських культур. Це відзначається як позитивний фактор у землеробстві і є основним мотивом спалювання стерні.
■ По-друге, через високу температуру полум’я і дії спекотливих променів сонця в післяжнивний період відбувається знищення всього живого як у ґрунті, так і на його поверхні.
■ По-третє, – це знищення органічної маси, що надходить зі стернею та іншими відмерлими частинами рослин, які є основною харчовою масою для підтримки життєдіяльності в грунтах мікроорганізмів та інших живих організмів.
■ По-четверте, після стерилізації ґрунту, внаслідок спалювання стерні відбувається активізація заселення цієї його частини мікроорганізмами. Протягом одного місяця може бути до 10 їхніх генерацій.
Водночас за відсутності органічної маси, що була знищена при спалюванні стерні, мікроорганізми розпочинають активно використовувати гумус для підтримки своїх життєвих процесів, що призводить до його знищення і втрати родючості. Якщо ж грунт втрачає свою родючість, він перестає бути ґрунтом.
Усе згадане стосується не тільки стерні, а й інших ділянок луків, пасовищ, ділянок зі степовою, водно-болотною та іншою природною рослинністю, смуг відводу автомобільних доріг і залізниць, парків, зелених насаджень та газонів у населених пунктах, де спалюють залишки рослинності та опалого листя.
Крім негативного впливу на грунт та атмосферне повітря самовільні і, як правило, неконтрольовані підпали можуть призвести до виникнення пожеж у прилеглих лісових та плодових масивах.
Свідомим громадянам потрібно нарешті позбутися хибної думки про корисність так званих осінніх вогнищ на городах і полях та усвідомити нарешті, що спалювання наносить лише шкоду довкіллю, а заодно постаратись й інших у цьому переконати, першочергово – дітей.
Що стосується несвідомих громадян, то їм нагадаю зміст ст.77-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення: «…самовільне спалювання сухої рослинності або її залишків тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 170 до 340 грн) і на посадових осіб – від 50 до 70 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто від 850 до 1190 грн».
Бережімо нашу матінку-землю, без неї людське життя неможливе. Це ж абетка!.
