До ювілею видатного земляка відкрили меморіальну дошку
Цього року виповнилося 100 років від дня народження відомого музиканта, скрипаля-віртуоза, диригента, композитора, керівника оркестру державного заслуженого академічного Буковинського ансамблю пісні і танцю України ім. Андрія Кушніренка, заслуженого працівника культури України, лавреата обласної літературно-мистецької премії ім. Сидора Воробкевича Іллі Михайловича Міського.
І незважаючи на складну карантинну ситуацію, односельчани зібралися на достойне вшанування пам’яті земляка.
На урочистості, які провели просто неба, прийшли шипинчани, приїхали колеги й учні Маестро з Чернівців, долучилася влада. Шанувальники його таланту, учні, родина, сусіди говорили теплі слова про земляка, а музиканти – грали, і це було найкращою згадкою про того, хто жив музикою.
Староста села Шипинці Василь Нявчук зізнався, що разом з енергійним і креативним керівником сільського Будинку культури, музикантом Василем Мошуком вони давно виношували ідею встановлення меморіальної дошки знаменитому односельцеві, і тішився, що це таки вдалося в ювілейний рік.
Керівник Будинку культури Василь Мошук слухає своїх колег-музикантів
«Кожен шипинчанин повинен знати наших видатних земляків, а особливо таких, як Ілля Міський, який усе життя пропагував українську культуру, прославляв свою батьківщину», – сказав Василь Нявчук, висловивши подяку причетним до виготовлення пам’ятного знаку: керівництву ОТГ, яке профінансувало цю роботу з місцевого бюджету, і авторові, скульптору Григорію Морозу, який давно і тісно співпрацює з Шипинцями і також є автором погруддя Тараса Шевченка, встановленого в селі.
Василь Нявчук: «Ілля Міський виріс у музичній родині: його батько виготовляв скрипки, цимбали і сам добре грав на них. Своє мистецтво передав синам. З малих років Ілля опановував гру на скрипці, цимбалах, трубі, переймаючи її від знаменитих глиницьких музик. Спочатку грав у духовому військовому оркестрі, коли був призваний на службу до румунської армії, пізніше – в оркестрі Чернівецької обласної філармонії, багато гастролював. Часто бував зі скрипкою і в клубі у рідному селі.
Його заслуга – відкрив усю велич і красу славної буковинської пісні, заклав міцну основу для розвитку культури нашого краю. А відкриттям цієї дошки ми не тільки увіковічнюємо його пам’ять, а й сприяємо патріотичному вихованню національної свідомості молоді, продовжуємо наші славні культурні традиції».
Спогадами про роки співпраці з Іллею Міським поділився художній керівник обласної філармонії Остап Савчук, тепло відгукнувся про наставника керівник народного оркестру «Буковина» Чернівецького центрального палацу культури Євген Тарнавський, а народний депутат попереднього скликання Іван Рибак назвав Іллю Міського «інвестором в українську культуру, пісню, музику»: «Бо без таких, які він, не твориться мистецьке багатство народу». Зізнався, що також колись закінчив музичну школу і вміє грати на кількох музичних інструментах, додав, що ці вміння, дотичність до музичної культури дають можливість у житті ширше осягати різні галузі: «Те, що дає музика – не дає більш нічого». І додав: «Слава Богу, Шипинецька земля велика, тут є де ставити пам’ятники – тож думаю, ще не один пам’ятник видатним землякам тут встановлять. Тут є кого вшановувати».
Та чи не найтеплішими були спогади про Маестро його сусідки Орисі Максимюк, яка провела дитинство поруч з прекрасною родиною Міських. Дуже затишно, по-домашньому нагадала вона, що батьків Іллі Михайловича Михайла і Рахілю називали в селі «Мільо і Мілиха», а самого Іллю – «Їликом». Про те, як розповідали, що малий Їлик зробив свою першу скрипку з кукурудзиння. Що пропонували йому навчатися в Бухарестській консерваторії – та не пустили батьки дитину в світи… Розповіла про всю славетну родину: брата Іллі Михайловича Корнія, який був трубачем і мав талановитого сина, який знявся в головній ролі у фільмі «Леутари» («Мандрівний музика») студії «Молдова-фільм». Про доньок самого Іллі Міського, і його талановитого онука-скрипаля – також Іллю і також Михайловича… І запропонувала назвати в селі вулицю іменем Міських – цілої родини. Бо ж «скільки і Іллів, і скрипалів – і всі з однієї хати, як з того гнізда», – казала.
А між теплими словами линула над селом музика – співали місцеві дівчата, грали музиканти з чернівецького ЦПК, вів соло на трубі шипинчанин Микола Блищук, який щоопівдня з чернівецької Ратуші грає на чотири сторони світу знамениту «Марічку»…
І горіла свічка пам’яті, запалена перед урочистостями…
Маріанна АНТОНЮК, «Версії»
