У давні часи Зелені свята в Україні тривали щонайменше(!) шість днів: три останні дні Зеленого Тижня (перед Трійцею) та три перші дні Троїцького Тижня (по Трійці). Сучасний ритм життя удвічі скоротив цей період.
Християнська традиція святкування Трійці переплелася з дохристиянськими віруваннями, пише “Ukrainian People”. А Зеленими їх називають, бо вшановують створення Господом світу: сотворив Землю та й засіяв її життям. Цей звичай походить ще від старозавітної Церкви, коли будинки і синагоги прикрашалися зеленню у пам’ять про те, як на Синайській горі все цвіло і зеленіло в день, коли Мойсей отримував скрижалі Закону Божого. От і християни прикрашають на Трійцю будинки і храми зеленими гілочками та квітами. Бо квітучі гілки нагадують нам, як під дією благодаті Божої людські душі розцвітають плодами чеснот.
У Зелену суботу напередодні Трійці, що називалася клечаною, хату, подвір’я та господарські будівлі прикрашали клечанням – зеленими гілками дерев. Їх встромляли у стріху й на воротах, біля вікон і за ікони. Домівку майорили букетиками із чебрецю, м’яти, любистка, полину, материнки та гілок берези, липи, клена, явора, а долівку встеляли запашними травами: осокою, любистком, м’ятою, пижмою, ласкавцями, або татарським зіллям (лепеха або аїр). Якщо за клечанням доводилося йти у ліс чи діброву, десь далеко, то йшли разом із села цілими гуртами, і такі походи оберталися на веселу забаву: люди, несучи цілі оберемки зелені, співали, вигукували і навіть танцювали. Клечанням прикрашали й обори, стайні, хліви, комори, клуні, пасіки. На думку наших пращурів, у деревах оселялися душі померлих дідів-прадідів. Тож Дід-Ладо – добрий дух предків-опікунів роду – разом із гіллям-клечанням приходив до господи.
У Зелену суботу здавна існує звичай поминати тих, хто згинув без вісті десь на далеких дорогах, у чужих краях – козаків, а пізніше вояків-героїв, що гинули в боротьбі за честь, волю і славу батьківщини – України. Тож варто вшанувати пам’ять як Небесної сотні, так і тих, хто загинув, боронячи нашу землю на Донбасі. У неділю на Трійцю в Україні зберігся звичай вшановувати пам’ять померлих. За дохристиянським віруванням, на Зелені свята мерці вдруге після Великодня виходять на світ. Тому на Зелені свята, як і після Великодня, провідують померлих родичів, могили яких клечають зіллям. У ці Поминальні дні на кладовищах влаштовують панахиди зі священиками та поминальні трапези.
А у понеділок святкують День Святого Духа, або Богодухів день, з яким пов’язано чимало язичницьких традицій. Популярним є обряд “водіння Тополі” (на Чернігівщині – “Верби”, а на Поліссі – “Куща”): дівчата, обравши з-поміж себе найкрасивішу дівчину, виряджають її зелом й обходять усе село з віншуваннями.
